Династична ситуація та політична боротьба у Чеській державі після реформаційної доби. Правління Іржі із Подебрад. «Ягелонське інтермецо» – 1471 – 1517 рр.

Після 1440 р. шляхта в Чехії здійснювала адміністративні функції за посередництва регіональних з'їздів, шо заміняли собою державну владу. У Центральній та Східній Чехії посту пово сформувався союз місцевих адміністрацій, який у 1444 р. очолив Іржі Подебрад. Його вплив з часом зростав і в 1448 р. він проголосив себе "адміністратором королівства", а 1452 р. приборкав своїх суперників — рід Рожебероків із Південної Чехії. Навесні 1458 р. І. Подебрада був обраний чеським коро лем (1458—1471). Оскільки в Європі нового монарха вважали "гуситським королем", країна потрапила в міжнародну ізо ляцію. Вийти з неї новому монархові вдалося значною мірою завдяки прихильності короля й імператора Свяшенної Рим ської імперії Фрідріха НІ, а також укладенню угоди з динас тією Ягеллонів. Водночас І. Подебрад намагався утримати гуситство в рамках поміркованості. Він рішуче протидіяв проявам таборитського радикалізму й діяльності поміркова ного продовжувача гуситських традицій Петра Хельчицького (1390-1460).

Дрібний шляхтич Із Південної Чехії, П. Хельчицький на прикінці 20-х років XV ст. прибув до Праги, ставши свідком і учасником революції. Згодом він почав популяризувати вла сні ідеї, суть яких полягала в поверненні до "євангельської простотим й "біблійської правди", які для нього були єдиним критерієм правдивого християнського життя. З цих позицій він оцінював погляди Вікліфа, Гуса й інших тогочасних кри тиків католицької церкви, причому своєю рішучістю, безком промісністю, зокрема, в соціальних уявленнях, багато в чому випереджав їх. Будь-які нерівність і панство він засуджував як "людські викривлення", шо зіпсували й скаламутили пер вісний християнський ідеал. Критичний пафос П. Хельчицького був нерозривно по в'язаний з абсолютизованим непротивленням злу насильст вом. Він відкидав будь-яке насильство (навіть якщо йшлося про самозахист), вважаючи його атрибутом поганства, до якого справжній християнин ніколи не вдаватиметься. Поміркова ну неслухняність він може проявляти лише в тих випадках, коли розпорядження властей суперечать заповідям Ісуса Христа. П. Хельчицький відкидав збройний опір гуситів як не адекватний і неприйнятний засіб досягнення морального й суспільного відродження. Він добре усвідомлював, шо за то гочасних умов християнські ідеали не могли здобути широ кого визнання, оскільки, на його думку, справжніх християн завжди обмаль.

Ідейні концепції П. Хельчицького сприяли виникненню т. зв. "зразкових християнських громад", які складалися з прихильни ків істинно християнського життя. В 60-х роках XV ст. послі довники П. Хельчицького створили у Східній Чехії перші громади — "братські товариства". Незважаючи на переслі дування та утиски кількість товариств "Чеських братів" про довжувала зростати, а їхня діяльність набувала дедалі більших масштабів. Репресії властей проти прихильників ідей П. Хель чицького змусили їх перебратися до Моравії. Тут виникли нові осередки товариств, до яких вливалися здебільшого ви хідці з низів. Зрештою у 1490 р. на загальному зібранні пред ставників громад (синоді) вимогу бідності як обов'язкової умо ви для членства у товаристві було скасовано. Це відкрило доступ до товариств дворянам та міщанам.

Король Подебрад не встиг завершити централізацію країни. Після його смерті (1471 р.) чеська знать віддала перевагу коро лям польської династії Ягеллонів. У 1487 р. сейм ухвалив закон, згідно з яким селяни позбавлялися права переходу до інших власників, їм заборонялося також оселятися в милах без до зволу феодала. Селянство виступило проти запровадження цих законів. Найбільшими за своїм розмахом були селянські по встання в 1494 р. в Літомержицькому краї (Моравія). За під тримки королівської влади феодали розпочали наступ на права міст.