1. Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм.

2. Механізм формування екологічного права

3. Місце екологічного права у системі екологічних і правових наук

4. Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави.

5. Предмет і метод екологічного права України.

6. Об'єкти екологічного права.

7. Джерела екологічного права

8. Поняття та ознаки екологічного права

9. Система навчального курсу "Екологічне право"

10. Поняття екологічних прав громадян

11. Види екологічних прав громадян

12. Обов’язки громадян у галузі екології.

13. Гарантії реалізації та способи захисту екологічних прав громадян

14. Способи захисту екологічних прав громадян.

15. Поняття і особливості права власності на природні ресурси

16. Форми права власності на природні ресурси

17. Суб’єкти і об’єкти права власності на природні ресурси.

18. Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси

19. Поняття, принципи і види права природокористування

20. Підстави виникнення права природокористування

21. Суб’єкти і об’єкти права природокористування

22. Зміст права природокористування

23. Підстави зміни, припинення права природокористування

24. Юридична природа екологічної безпеки

25. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки

26. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки

27. Науково правові засади екологічної експертизи.

28. Юридична природа екологічної експертизи

29. Правові форми та види екологічної експертизи

30. Правовий статус експерта екологічної експертизи

31. Соціально-правовий механізм здійснення екологічної експертизи

32. Поняття управління в галузі екології

33. Система органів управління в галузі екології

34. Функції управління в галузі екології

35. Поняття і склад економіко-правового механізму в галузі екології

36. Правові форми платежів в галузі екології

37. Економіко-правове стимулювання екологічної діяльності

38. Відповідальність як засіб реалізації екологічного права: поняття і форми

39. Позитивна юридична відповідальність за екологічні правопорушення

40. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення

41. Види юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

42. Законодавчі засади раціонального природокористування

43. Зміцнення законності в галузі природокористування

44. Всебічне сприяння екологізації в суспільства

45. Місце раціонального природокористування в екологічних відносинах

46. Земля як об’єкт правової охорони

47. Правові форми використання, відтворення та охорони земель громадянами

48. Поняття і значення правової охорони земель

49. Організаційно - правові заходи охорони земель

50. Форми власності на землю в Україні

51. Юридична відповідальність за порушення земельного законодавства

52. Право землекористування: поняття, види

53. Підстави припинення права користування землею

54. Підстави припинення права колективної та приватної власності на землю

55. Води як об’єкти правового регулювання, використання, відтворення та охорони

56. Поняття та види права водокористування

57. Правові форми охорони вод

58. Підстави виникнення, зміни і припинення права водокористування

59. Суб’єкти, об’єкти, зміст права водокористування

60. Облік і ведення державного водного кадастру

61. Відповідальність за порушення водного законодавства

62. Водні правопорушення як підстави адміністративної кримінальної відповідальності

63. Ліс як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони

64. Право лісокористування та його види

65. Правове регулювання заготівлі деревини, живиці, другорядних лісових матеріалів

66. Організаційно правові заходи охорони лісів

67. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну порушенням лісового законодавства

68. Порушення лісового законодавства як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності

69. Відповідальність за порушення лісового законодавства

70. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання, використання, відтворення та охорони

71. Суб'єкт, об’єкт, зміст фауністичних правовідносин

72. Суб'єкти та об’єкти права власності на тваринний світ

73. Право використання тваринного світу, його форми та види

74. Правове регулювання мисливства та рибальства

75. Підстави та умови припинення права використання тваринного світу

76. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу

77. Правові засади здійснення моніторингу і контролю за додержанням законодавства про тваринний світ

78. Порушення законодавства у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності

79. Атмосферне повітря як об’єкт правового регулювання, охорони і використання

80. Організаційно-правові заходи охорони атмосферного повітря

81. Стандартизація і нормування в галузі охорони і використання атмосферного повітря

82. Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря

83. Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря

84. Особливості майнової відповідальності за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря

85. Особливості правопорушень у галузі охорони атмосферного повітря як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності

86. Надра як об’єкт правового регулювання, охорони і використання

87. Фонд надр

88. Законодавство про надра

89. Право власності на надра

90. Суб'єкти та об’єкти права власності на надра

91. Поняття і зміст правової охорони надр

92. Право користування надрами та його види

93. Правове регулювання геологічного вивчення надр

94. Геологічний контроль та гірничий нагляд: поняття та характеристика

95. Особливості розгляду справ у галузі використання та охорони надр

96. Порушення законодавства про надра як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності

97. Природно-заповідний фонд України як об’єкт правової охорони

98. Організаційно-правові заходи охорони природно-заповідного фонду

99. Особливості відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України

100. Порушення законодавства про природно-заповідний фонд України як підстави адміністративної і кримінальної відповідальності

1. Об'єктивні передумови розвитку екологічно-правових норм.

Об'єктивні передумови розвитку еколого-правових норм — реально існуючі природні і соціальні умови виникнення і становлення за­гальнообов'язкових правил в галузі викорис­тання природних ресурсів, збереження (охо­рони) природного довкілля та захисту люди­ни від несприятливого навколишнього природного середовища.Людина не тільки споживач, а й активний творець, своїми знаннями і працею вона істотно впливає на живу і неживу природу, нею багато зроблено для відтворення природних ресурсів та поліп­шення стану природи. Завдяки введенню в дію очисних споруд, впровадженню систем зворотного водопостачання безвідходних і маловідходних технологій значно зменшується забруднення вод і атмосферного повітряТому й виникає така система знань, як екологія, що вивчає взає­модію суспільства з навколишнім середовищем. Термін "екологія" походить від грецьких слів "йокос" — будинок, житло і "логос" — наука, тобто наука про місце проживання. Цей термін був запропо­нований ще в 1866 р. німецьким біологом Геккелем для означення науки про взаємодію живих організмів, у тому числі й людини, між собою і середовищем проживання.Поряд із економічними, біологічними, технічними та іншими на­прямами розвитку екології, виникають і розвиваються правові пи­тання в екологічній сфері, тобто в галузі екології. На державному рівні приймаються нормативно-правові акти, які регулюють раціо­нальне використання природних ресурсів, охорону довкілля від заб­руднення і спрямовані на захист життя та здоров'я населення від небезпечних природних явищ, тобто на забезпечення екологічної безпеки для людини і середовища, що її оточує. Так поступово складається система однорідних правових норм і правових інсти­тутів, яка дістала назву екологічного права.Однак така назва з'явилася тільки в останні роки, а до цього часу вживалися різні терміни: "правова охорона природи", "приро­доохоронне право", "правова охорона навколишнього середови­ща" та інші. Ці терміни характеризують назву певних груп правових норм та правовідносин і можуть вживатися і сьогодні. Проте найбільш узагальнюючим терміном, який охоплює всю багатоманітність пра­вовідносин у сфері взаємодії суспільства і навколишнього середо­вища, є "екологія", а отже, й "екологічне право".

2. Механізм формування екологічного права

Механізм формування екологічного права — сукупність історичних, соціальних, екологічних, правових та інших пе­редумов і факторів, спрямованих на виникнення, станов­лення і розвиток екологічного права/Кореневу систему "екологічного дерева" повинні становити акти природноресурсового права. Це — земельний, лісовий, водний ко­декси, кодекс законів про надра, закони про охорону і раціональне використання рослинного і тваринного світу, природно-заповідний фонд, про охорону атмосферного повітря, а також прийняті на їх розвиток підзаконні та нормативні акти. Запровадження економіко-правового механізму природокористування забезпечить життєздатність "корене­вої системи" "екологічного дерева". Йдеться про механізм плати за спеціальне використання природних ресурсів. Природноресурсове пра­во є основою, що "утримує" все "екологічне дерево" і одночасно, за рахунок платності спеціального природокористування, "живить" його, забезпечує дієвість усієї системи екологічного права. На його думку, також у ролі головного кореня слід розглядати економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища.

Крону "екологічного дерева" становлять законодавчі та норма­тивні акти превентивного характеру, котрі, як і "листя дерева", покликані відігравати "фільтруючу" роль, запобігати негативному впливу людської діяльності на довкілля.Це, зокрема, Закон України "Про екологічну експертизу", За­кон України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації", Поло­ження "Про громадський екологічний контроль", Положення "Про порядок інформування в галузі охорони навколишнього природно­го середовища", Положення "Про екологічний моніторинг", інші нормативно-правові акти.В екологічній сфері діє комплекс правових норм, що регулюють екологічні відносини. Крім екологічних, він охоплює також певні правові норми, що належать до інших галузей екологічного права (конституційного, адміністративного, господарського тощо).Єдині екологічні правовідносини, специфічні об'єкти цих відносин, а також відповідні джерела права створили основу для розвитку екологічного права як комплексної галузі українського права.Первинним елементом, цеглинами екологічного права як галузі права і підставою для виникнення екологічно-правових відносин є, безумовно, екологічні правові норми.За юридичними ознаками екологічні норми поділяються на три великі групи: природоохоронні, екологобезпечного значення та нор­ми, пов'язані з раціональним використанням природних ресурсів. За юридичною силою екологічні норми поділяють на законодавчі та підзаконні; за обсягом правового регулювання — на комплексні та галузеві; за змістом юридичних приписів — на заборонні, попере­джувальні, відновлювані, заохочувальні та каральні. Крім норм ма­теріального права, в екологічній сфері застосовуються також нор­ми процесуального характеру.Правові акти про охорону довкілля мають спільні предмет, об'єкт, принципи, цілі та інші ознаки, які й утворюють природоохоронне законодавство і право.Від природоохоронних відмежовують правові акти й норми, по­в'язані з раціональним використанням і відтворенням окремих при­родних ресурсів. Такі правові акти і норми об'єднуються в систему, яка утворює природноресурсове законодавство і право.Екологічні норми права регулюють суспільні відносини, які мають характер екологічних правовідносин. Ці правовідносини мають відповідні суб'єкти і об'єкти. Підставою виникнення екологічних пра­вовідносин є юридичні факти.За допомогою права визначаються і здійснюються організаційні, економічні, технічні та наукові пріоритети досягнення екологічної безпеки України. Це потребує глибокого вивчення властивостей, якими наділено право взагалі та екологічне зокрема. На жаль, тривалий час у науковій літературі екологічні проблеми якщо і не ігнорували­ся, то й не досліджувалися належним чином. Це стосується і право­вої науки.Щоб вивести Україну з екологічної кризи, правовій науці та юридичній практиці потрібно було зробити набагато більше у сфері екологічних відносин, ніж це було здійснено дотепер. Важливо враховувати й те, що науково-технічна революція постійно підви­щує інтенсивність впливу людей на природу і, зрештою, робить вічну проблему взаємовідносин між людиною і природою особли­во актуальною. Якщо суспільство не зупинить ці згубні екологічні процеси, воно приречене, втратить майбутнє.