7. Правовий режим регіональних ландшафтних парків

Правовий режим регіональних ландшафтних парків регулюється:

·    Главою 4 Розділу ІІІ Закону України „Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року;

·    Положенням про проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об’єктів, затвердженим наказом Мінприроди України від 6 липня 2005 року № 245 та іншими законодавчими актами.

Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об’єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

У всьому іншому правовий режим регіональних ландшафтних парків подібний до правового режиму національних природних парків. Істотна відмінність: національний природний парк є об’єктом ПЗФзагальнодержавного значення, а регіональний ландшафтний парк – місцевого значення.

 

8. Правові режими заказників, пам’яток природи і заповідних урочищ

Правовий режим заказників, пам’яток природи і заповідних урочищ регулюється Законом України „Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 року, а також іншими законодавчими актами.

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні,загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально-геологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

Режим не такий суворий, як у природних заповідників: на території заказника обмежуються або забороняються тільки окремі види діяльності, що суперечать положенню про заказник (наприклад, окремі види використання природних ресурсів, звалення відходів). Господарська, наукова та інша діяльність щодо використання природних об’єктів заказника, яка не суперечить його цілям і завданням, провадиться з дотриманням загальних вимог щодо охорони довкілля.

Пам’ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані. Пам’ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни їх первісного стану.

Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та ін. відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні перебіги, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених до природних заповідників.

Оголошення заказників, пам’яток природи та заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у власників або користувачів. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів, оголошених пам’ятками природи або заповідними урочищами, беруть на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх використання, збереження та охорони.

Розмежування правових режимів: заказники і заповідні урочища є природними комплексами, а пам’ятки природи – природними об’єктами. Правовий режим заказника передбачає тільки обмеження певних видів діяльності, а правовий режим заповідного урочища нагадує правовий режим пам’ятки природи, але встановлюється для природних комплексів.