- •Ціна, як інструмент ринкового механізму.
- •Види цін та їх диверсифікація залежно від рівня ліберизації.
- •Функції цін.
- •Форми та методи державного регулювання цін.
- •Прямі та опосередковані форми регулювання.
- •Фіксовані та граничні ціни.
- •Наслідки державного регулювання цін.
- •Державна дисципліна цін. Контроль з цінами.
- •Активна та пасивна цінова політика.
- •Цінова стратегія та її види.
- •Система знижок у цінах.
- •Попит і пропозиція як ціноутворюючі чинники.
- •Еластичність попиту. Фактори, що впливають на еластичність.
- •Склад, елементи та структура ціни.
- •Витрати та їх роль у формуванні ціни.
- •Умовний приклад визначення собівартості одиниці продукції методом обліку повних витрат
- •Умовний приклад доцільності встановлення ціни методом прямих витрат
- •Можливі варіанти встановлення ціни
- •Методи розрахунку в ціні величини прибутку.
- •Урахування акцизного збору в ціні.
- •Ставки акцизного збору на окремі товари, що діяли на 1 січня 2005 року
- •Податок на додану вартість як елемент ціни та його обчислення.
- •Надбавка посередницько-збутових та торговельних організацій.
- •Метод обліку повних витрат, його недоліки та сфера використання.
- •Умовний приклад визначення собівартості одиниці продукції методом обліку повних витрат
- •Метод надбавок та умовне його застосування.
- •22.Формування ціни методом балової оцінки.
- •Метод беззбитковості.
- •Методи встановлення ціни з орієнтацією на конкуренцію.
- •Параметричні індекси якості та формування цін на їх основі.
- •Метод тендерного ціноутворення.
- •Ціни біржової торгівлі та їх види.
- •Біржове котирування цін. Методи біржового котирування цін.
- •Формування цін на експортно-імпортну продукцію.
- •Контрактна ціна на імпорту продукцію.
- •Урахування податків в цінах на імпортну продукцію.
Параметричні індекси якості та формування цін на їх основі.
Для розрахунків цін складнішої продукції застосовують параметричні індекси якості, які характеризують інтегральну оцінку споживчих властивостей товару. Такі індекси визначаються з урахуванням значення того чи іншого параметра для споживчої продукції.
На практиці параметричні індекси найширше використовуються при встановленні цін на продукцію виробничого призначення, де існує тісна залежність між її споживчими властивостями та ціною. Такі індекси, зокрема лежать в основі визначення цін методом відносного оцінювання технічного рівня продукції. Він базується на порівнянні основних параметрів нового виробу з „ідеальною” машиною, яка має всі ті якісні характеристики, котрі споживач бажав би бачити в ній. Тому спочатку для кожної групи виробів, відповідно до специфіки їхнього функціонування, визначаються технічні параметри, які досить повно відображають споживчі властивості цієї продукції (швидкість, потужність). Значення кожного параметра „ідеальної ” машини приймається за 100, а всі показники нової продукції порівнюються з аналогічними параметрами „ідеальної” машини, і меншими щодо них встановлюються відповідні коефіцієнти.
Але, як правило, визначенні показники технічного рівня продукції не рівноцінні між собою. Тому кожному показнику технічного рівня надається свій ваговий індекс, який відображає значення цього параметра для споживача нової продукції. Сума значень цих індексів має дорівнювати якомусь фіксованому числу, як правило одиниці або сотні.
Наступним етапом визначення конкурентоспроможності нової моделі є оцінювання діючих цін і технологічного рівня аналогічних товарів на ринку. І на кінцевому етапі встановлення ціни необхідно визначити її рівень з урахуванням попиту та інших конкурентних чинників. З цією метою розробляється скоригований прогноз обсягів продажу і цін нової моделі. У цілому метод ціноутворення на основі цін лідера досить популярний, особливо у випадках, коли важко визначити еластичність попиту.
Метод тендерного ціноутворення.
Метод тендерного ціноутворення застосовується, коли фірми конкурують між собою в боротьбі за отримання контракту. Він ще називається методом запечатаного конверта. Метод тендерного ціноутворення найчастіше використовується тоді, коли фірми беруть участь у тендерах, які оголошуються тоді, коли фірми беруть участь у тендерах, які оголошуються урядом. Фірма, що бажає взяти участь у торгах, подає до тендерного комітету економічно обґрунтовану заявку. Вона містить у собі пропозицію щодо ціни, яка визначається не рівнем особистих витрат або попитом, а на основі цін, які можуть призначити конкуренти. Тому, пропонуючи свою ціну, фірма прагне встановити її на нижчому рівні, ніж у конкурентів, але, безумовно, не нижче власних витрат.
Розглянуті методи ціноутворення не вичерпують усіх можливих підходів до формування цін. Оскільки, широке застосування в теперішній час набувають методи коригування цін „за інтуїцією”. Практика показала, що реальний процес ціноутворення не може спиратися на якість надійні рецепти знаходження „найкращої” ціни, тому що жоден з методів не є абсолютно ідеальним.