
- •Ціна, як інструмент ринкового механізму.
- •Види цін та їх диверсифікація залежно від рівня ліберизації.
- •Функції цін.
- •Форми та методи державного регулювання цін.
- •Прямі та опосередковані форми регулювання.
- •Фіксовані та граничні ціни.
- •Наслідки державного регулювання цін.
- •Державна дисципліна цін. Контроль з цінами.
- •Активна та пасивна цінова політика.
- •Цінова стратегія та її види.
- •Система знижок у цінах.
- •Попит і пропозиція як ціноутворюючі чинники.
- •Еластичність попиту. Фактори, що впливають на еластичність.
- •Склад, елементи та структура ціни.
- •Витрати та їх роль у формуванні ціни.
- •Умовний приклад визначення собівартості одиниці продукції методом обліку повних витрат
- •Умовний приклад доцільності встановлення ціни методом прямих витрат
- •Можливі варіанти встановлення ціни
- •Методи розрахунку в ціні величини прибутку.
- •Урахування акцизного збору в ціні.
- •Ставки акцизного збору на окремі товари, що діяли на 1 січня 2005 року
- •Податок на додану вартість як елемент ціни та його обчислення.
- •Надбавка посередницько-збутових та торговельних організацій.
- •Метод обліку повних витрат, його недоліки та сфера використання.
- •Умовний приклад визначення собівартості одиниці продукції методом обліку повних витрат
- •Метод надбавок та умовне його застосування.
- •22.Формування ціни методом балової оцінки.
- •Метод беззбитковості.
- •Методи встановлення ціни з орієнтацією на конкуренцію.
- •Параметричні індекси якості та формування цін на їх основі.
- •Метод тендерного ціноутворення.
- •Ціни біржової торгівлі та їх види.
- •Біржове котирування цін. Методи біржового котирування цін.
- •Формування цін на експортно-імпортну продукцію.
- •Контрактна ціна на імпорту продукцію.
- •Урахування податків в цінах на імпортну продукцію.
Метод беззбитковості.
До витратних методів належать також метод беззбитковості та цільового прибутку, при якому підприємець прагне встановити таку ціну, яка забезпечить йому бажану величину чистого доходу. Цей метод спирається на графік беззбитковсті, який відображає витрати і очікуваний обсяг виручки при різних рівнях виробництва або продажу. Використовуючи дані побудує графік беззбитковості для варіанта ,коли ціна виробу становить 40 грн.
Як видно із графіка, постійні витрати не змінюються залежно від обсягу реалізації, а повні, тобто сума постійних і змінних витрат збільшується одночасно із зростанням обсягів реалізації. Крива виручки починається з нульової позначки і піднімається вгору зі збільшенням кількості реалізованої продукції.
Місце перетину лінії виручки та повних витрат називається точкою беззбитковості. Вона показує обсяг реалізації, при якому виручка повністю покриває витрати підприємства а прибуток відповідно дорівнює нулю. Сектор , що знаходиться ліворуч від цієї точки відображає збитки, а сектор праворуч - прибуток від реалізації продукції.
У нашому прикладі для забезпечення беззбитковості підприємству необхідно вибрати і відповідно продати як мінімум 9,6 тис. виробів, а для одержання прибутку в розмірі 135тис.грн., йому треба реалізувати ще 5,4 тис. одиниць продукції. Такий цільовий прибуток підприємство може одержати, реалізуючі і меншу кількість продукції, але за вищою ціною. Однак підвищення ціни призведе до зменшення обсягів продажу і покупець може не придбати навіть меншу кількість продукції. Це залежить від еластичності попиту за ціною, що графік беззбитковості не відображає .
Різниця між беззбитковим обсягом і максимальною величиною продажу, яка може бути досягнута згідно із прогнозними розрахунками, називається запасом фінансової безпеки. Він обчислюється у відсотках до очікуваного обсягу продажу. Так, якщо в нашому прикладі беззбитковий обсяг продажу становить 9,6 тис.шт.,а прогнозний - 15 тис. шт. до запас фінансової безпеки дорівнюватиме 36% [ ((15 - 9,6 ) /15 ) 100 ]. Чим більший цей показник, тим безпечнішою є ситуація і меншим ризик виробництва продукції. Досвід свідчить: якщо запас фінансової безпеки дорівнює лише 5-7% очікуваного обсягу продажу , то є велика небезпека, що на практиці підприємство може не тільки не отримати бажаного прибутку, а навіть не досягти беззбитковості. Точку беззбитковості можна знайти і аналітичним шляхом. Вона, як правило, визначається в натуральних одиницях (кількості продукції), але може бути виражена і в грошовій формі.
Точка беззбитковості в натуральному вимірі (Тб) обчислюється за формулою :
Сума ПВ сума ПВ
Тб = -------------- = ----------- ,
Ц – ЗВ МД
де сума ПВ - сума постійних витрат
3В - змінні витрати на одиницю продукції
Ц - ціна виробу
МД -маржинальний дохід на одиницю продукції.
Застосовуючи дану формулу, можна визначити доцільність укладання договорів на поставку продукції. Повертаючись до нашого прикладу, точка беззбитковості дорівнюватиме 9,6 тис. виробам [ 240 /(40-15)]. Це свідчить про те, що підприємству вигідно укласти такий договір тому, що всі постійні витрати будуть компенсовані реалізацією вказаної кількості продукції. Виходячи із цього маржинальний дохід на одиницю решти виробів, по суті являє собою чистий прибуток, загальний розмір якого від продажу 5,4 тис. одиниць продукції становить 135 тис.грн. [(40-15)5,4].
Якщо на ринку є конкуренти, які також прагнуть отримати це замовлення, підприємство може запропонувати замовнику вигідніші умови на основі зниження відпускної ціни продукції. Але виробник при цьому повинен урахувати, що для отримання такого ж розміру прибутку йому необхідно укласти угоду на більшу кількість продукції. Ураховуючи, що підприємство має не тільки компенсувати свої витрати, а й отримати цільовий прибуток (ПЦ), для визначення мінімального обсягу замовлення (Kmin) використовується формула :
сума ПВ + Пц
Кmin = ------------------
МД
Наприклад, виробник пропонує замовнику зменшити ціну до 35 грн. У цьому разі точка беззбитковості буде знаходитись на рівні 12 тис. виробів [ 240 /(35-15)], а для одержання цільового прибутку в розмірі 135 тис. грн. йому потрібно виробити ще 6,75 тис. одиниць продукції [135/(35-15) ]. Таким чином, договір необхідно укласти як мінімум на 18,75 тис. виробів.
Припустимо, що підприємство має можливість на вільних потужностях виробити ще 1,25 тис. виробів. Але така додаткова кількість продукції може бути реалізована на ринку тільки за ціною 26 грн. за одиницю. Розрахунки показують, що така ціна навіть менша повної собівартості виробу, яка дорівнює 27 грн. [ 15 + (240 / 20 ) ]. На перший погляд виробництво такої партії продукції принесе підприємству тільки збитки на кожному виробі в розмірі однієї гривні. У результаті продажу додаткової продукції виробник одержить чистий прибуток у розмірі 13,75 тис. грн. [ (26 - 15 ) 1,25 ].