Зворотній зв'язок і обговорення

Адреса електронної пошти

Кожний поважний повинний сайт повинен мати посилання з ад­ресами електронної пошти головних відділів (головний редактор, новини, спорт, бізнес, реклама тощо). Однак посилання з особис­тими електронними адресами репортерів — інша річ. Це може бути небезпечно — буквально, коли йдеться про авторів-жінок, фото яких постійно розміщують разом з їхніми статтями — і точно роздратує багатьох читачів, хіба що ви зможете гарантувати, що на кожен нормальний електронний лист буде персональна відповідь.

Дошки оголошень і форуми

Сторінки, де люди можуть розмішувати свої повідомлення й від­повідати іншим, дуже популярні. Зазвичай, вони краще працю­ють, якщо є дошка оголошень для обговорення місцевих тем і спе­цифічніші, для одинаків, наприклад, тощо. У великих місцевостях можуть навіть працювати кілька локальних форумів. Відомих осо­бистостей треба заохочувати відвідувати форуми і відповідати на доречні повідомлення. Особливо цікаві повідомлення й відповіді можна позначати і давати на них посилання на новинних сторінках. Однак на форумах потрібні дві речі: моніторинг для видалення не­доречних чи відверто комерційних дописів і програма-нянька, щоб перехоплювати листи з лайливими словам.

Чати

Чати можуть бути постійними для груп за інтересами чи за віком або створені навмисне до якоїсь разової події. Втім, ні перші, ні другі, як і онлайнові інтерв'ю з репортерами й відомими людьми, не матимуть жодних шансів на успіх, доки кількість онлайнових мешканців — відвідувачів сайта не сягне відчутних розмірів. Ден­на кількість відвідувань сайта на рівні кількох сотень не достатня для підтримування розмови в чаті.

Розміщення історії на сайті

Великий асортимент потенційних елементів на новинному сайті робить планування онлайнового висвітлення історії значно вимог­ливішим, ніж у друці. Візьмемо, наприклад, висвітлення в «Чика­го Трибюн» з'їзду Демократичної партії 1996 року. Популярність сайта сягнула 100000 відвідувань на добу завдяки поєднанню репортажів, аудіозвітів з радіостанції «Трибюн», відеокліпів з двох телевізійних станцій «Трибюн» і статей з газети. Крім того, був іще тур по 24 попередніх політичних з'їздах, які відбувались у місті, разом з оглядом подій тих років, а також архів промов і політичної карикатури. Щоб дати раду кошмару планування такої купи взаємопов'язаних матеріалів, «Трибюн», як і багато інших американських газет, використовує техніку розміщення на сайті, запозичену в кіноіндустрії. Виробляється абрис змісту, графіки й посилань кожної сторінки плюс блок-схема відносин сторінок між собою. Є маршрут, але користувачі також мають можливість піти туди, куди їм заманеться.

7