9. Договірні взаємовідносини та партнерські зв'язки в підприємницькій діяльності

У всіх сферах господарювання на ринкових засадах організація підприємницької діяль­ності базується виключно на договірних взаємовідносинах. Це підтверджує незапе­речну істину, що саме договори є визначальною і по суті єдиною правовою формою партнерських взаємин.

Договір (контракт, угода) — це форма документального закріплення партнерських зв’язків (предмета договору, взаємних прав та обов’язків, наслідків порушення домовленостей). Він опосередковує взаємини у процесі праці, виробництва й реалізації продукції чи надання різноманітних послуг.

У ринковій системі господарювання застосовуються два види договорів: установчий та підприємницький. Установчий договір є письмовим документом, що засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб щодо заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї. Підприємницький договір відображає згоду сторін (партнерів) стосовно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької (бізнесової) діяльності у певній організаційно-правовій формі.Укладенню договорів передують попередні переговори під час яких в усній або письмовій формі висловлюються наміри або пропозиції щодо встановлення договірних взаємин для наступної співпраці.Розрізняють два види оферти: тверду і вільну.Тверда оферта — це документ, в якому надається письмова пропозиція на продаж визначеного товару, надісланий продавцем одному можливому покупцеві, де вказуються суттєві умови майбутнього контракту й визначено строк дії оферти.Вільна оферта — це документ, який може бути виданий на одну й ту саму партію товару кільком можливим покупцям; не зв'язує продавця своєю пропозицією і не встановлює строк для відповіді.

45.Економічний зміст функції та види заробітної плати

заробітна плата — це економічна категорія, що відображає відносини між власником підприємства і найманим працівником з приводу розміру доходу. Заробітна плата — це елемент ринку, що виступає як ціна, за якою найманий працівник продає свою робочу силу, тобто вона виражає ринкову вартість використання робочої сили. Для найманого працівника заробітна плата є трудовим доходом, який він отримує в результаті реалізації своїх здібностей до праці, а для підприємства заробітна плата — це елемент витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, послуг і водночас є головним чинником забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів у праці. Заробітна плата за своїм складом неоднорідна. Вона містить різні за функціональним значенням складові частини — основну та додаткову оплату .основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно зі встановленими нормами праці. Додаткова заробітна плата, на думку різних вчених, доповнює основну і є не що інше, як винагорода за працю понад встановлені норми.Стимулююча функція заробітної плати спрямована на підвищення продуктивності і ефективності праці. Вона проявляється у встановленні відносного рівня заробітної плати в залежності від кількості, якості та результатів праці, в диференціації оплати праці.Вимірювально-розподільча функція відображає міру живої праці при розподілі фонду між працівниками і власниками засобів виробництва.Ресурсно-разместітельная функція покликана забезпечувати оптимальне розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях економіки, організаціям.Функція формування платоспроможного попиту населення забезпечує ув'язування платоспроможного попиту і виробництва споживчих товарів, встановлення відповідних пропорцій між товарнимпропозицією і попитом.