11.Сутність і функції процесу управління підприємством

Управління-є діяльністю, спрямованою на координацію роботи інших людей і трудових колективів.Функції управління — об’єктивно зумовлені загальні напрями або сфери діяльності, сукупність яких забезпечує ефективне кооперування спільної праці.Виокремлюють кілька функцій управління:

• функціяпланування — процес визначення мети діяльності, перед­бачення майбутнього розвитку та поєднання колективних (індивідуальних) завдань для одержання очікуваного загального результату.Організація — це процес формування структури системи, розподіл завдань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми для досягнення загальної мети її діяльності.Мотивація — це, власне, причина, яка спонукає членів трудового колективу до спільних погоджених дій, аби забезпечити досягнення поставленої мети.Контроль - запобігає появі зовнішніх перешкод і можливих відхилень від очікуваних результатів діяльності системи.Управління підприємством відображає сукупність взаємозв’язаних процесів планування, організації, мотивації та контролю, які забезпечують формування й досягнення цілей підприємства.

20,Суть структура та класифікація основних засобів

Основні засоби - це матеріальні активи, які:- утримуються підприємством для використання у виробництві або постачанні товарів та надання послуг, для здачі в оренду іншим особам або для адміністративних цілей;- будуть використовуватись, як очікується, протягом більше одного періоду.Основні засоби підприємства включають:1. Виробничі основні засоби - частина основних засобів, що бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на створений продукт поступово, у міру використання. Відновлення цих засобів здійснюється за рахунок капітальних інвестицій.

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки й інші об'єкти соціально-культурного і побутового обслуговування на балансі підприємства. Невиробничі основні засоби не переносять свою вартість на створений продукт. Відновлення здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

57.Сутність і види реструктуризації підприємства.

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій підприємства. По суті, рест­руктуризація підприємства трактується як здійснен­ня організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприєм­ства, управління ним, форм власності, організацій­но-правових форм, як здатність привести підприєм­ство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищи­ти ефективність виробництва. Метою Проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функці­онувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти кон­курентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як ком­плекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, еко­номічної та фінансової життєздатності підприємств.

Залежно від характеру застосовуваних заходів розрізняють форми реструктуризації:

1) реструктуризація виробництва;

2) реструктуризація активів;

3) фінансова реструктуризація;

4) корпоративна реструктуризація (реорганізація).

1) Реструктуризація виробництва передбачає внесення змін до організаційної та у виробничо-господарську сферу підприємства з метою підвищення його рентабельності та конкурентоспроможності.

2) Реструктуризація активів передбачає заходи: продаж частини основних фондів; продаж зайвого обладнання, запасів сировини та матеріалів тощо; продаж окремих підрозділів підприємства; зворотний лізинг; реалізація окремих видів фінансових вкладень; рефінансування дебіторської заборгованості.

3) Фінансова реструктуризація пов'язана зі зміною структури й розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства. Отже, це такі заходи: реструктуризація заборгованості перед кредиторами; одержання додаткових кредитів; збільшення статутного фонду; заморожування інвестиційних вкладень.

Фінансова реструктуризація обов'язково має супроводжуватися реструктуризацією виробництва, інакше ліквідації підприємства пізніше уникнути не вдасться.

4) Найскладнішим видом реструктуризації є корпоративна реструктуризація. Остання передбачає реорганізацію підприємства, що має на меті змінити власника статутного фонду, створення нових юридичних осіб і (або) нову організаційно-правову форму діяльності. У межах такої реструктуризації виконують: часткову або повну приватизацію; поділ великих підприємств на частини; виокремлення з великих підприємств тих чи інших підрозділів, зокрема об'єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів; приєднання до інших чи злиття з іншими, потужнішими підприємствами.

6.Суть функції принципи та моделі підприємницької діяльності Підприємництво – ініціативно-самостійна господарсько-комерційна діяльність окремих фізичних та юридичних осіб, що її цілком зорієнтовано на одержання прибутку. Суб’єктами підприємницької діяльності, або підприємцями в Україні є: -         фізичні особи, тобто громадяни України та інших держав; -         юридичні особи усіх форм власності. В Україні правовим забезпеченням підприємницької діяльності  є Закон України “Про підприємництво” від 26 лютого 1991 р. Закон складається з трьох основних розділів: 1.     Загальні положення щодо підприємництва (суб’єкти, свобода, обмеження, принципи та організаційні форми). 2.     Умови здійснення підприємництва (державна реєстрація, право наймання працівників і соціальні гарантії, відповідальність суб’єктів, припинення діяльності). 3.     Стосунки підприємця і держави (гарантії прав, державні підтримка та регулювання, діяльність іноземних підприємств, міжнародні договори). Основними функціями підприємницької діяльності вважають: 1)    творчу, 2)    ресурсну , 3)    організаційно-супровідну . Підприємництво завжди має здійснюватися за науковообгрунтованими принципами, до яких належать: 1)    вільний вибір бізнесової діяльності; 2)    залучення на добровільних засадах ресурсів (грошових коштів і майна) індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування й розгортання такої діяльності; 3)    самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників ресурсів і споживачів продукції, установлення цін на товари та послуги, наймання працівників; 4)    вільне розпорядження прибутком (доходом), що залишається після внесення обов‘язкових платежів до відповідних бюджетів; 5)    самостійне здійснення підприємцями – юридичними особами зовнішньоекономічної діяльності. Моделі підприємництва: Класична модель підприємницької діяльності незмінно орієнтується на найефективніше використання наявних ресурсів підприємства. Інноваційна модель підприємництва передбачає активне використання переважно інноваційних організаційно-управлінських, техніко-технологічних і соціально-економічних рішень у сфері різномасштабного бізнесу. Основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: 1)    одноосібна власність; 2)    товариства; 3)    корпорації (акціонерні товариства). Важливою формою підприємницької діяльності є франчайзинг, який у широкому розуміння цього терміна означає надання права на виробництво та збут продукції, а також практичної допомоги у справі організації бізнесу.