72 /ЛАр- Спостереження

Вирішуючи дилему

вибору і намагаючись

забезпечити

об'єктивність

дослідження,

дослідник виходить

із двох обставин:

умови спостереження

мають

бути такими, щоб у

них максимально

повно виявилося

досліджуване явище,

і по-друге, умови

спостереження

мають давати змогу

зафіксувати зовнішній

вплив на

досліджуване

явище

^ , L S J T j r j \ f—.- [ - ,

льованих індивідів, сформовані підгрупи), вплив обстановки на членів

групи, їхню соціальну поведінку, стимули, які зумовлюють певну форму

поведінки, частоту повторення і тривалість ситуації, а також її типовість.

Це є типовими предметами соціологічного спостереження2.

1 Гоечихин в. Лекции по методике и технике социологических исследований. -

С. 110.

2 Див.: SellilisC, JahodaM., Deutsh V., CookS. Research Methods in Social Relations.-

N.Y., 1962.-P. 209-210.

СОЦІОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ

1 Див.: Социальная психология и общественная практика. - м., 1985.

2 Опис такого самоспостереження див. Напр.: Козловський б. Сорок котлет зо чо«

тири гривні // Високий Замок. - 2001. - 18 жовт.

—Аж

Коли мова йде

про творчий процес,

про фотографію

робочого дня

і т. д. - єдиномож-

ливий метод - самоспостереження

моральними критеріями»'. Емоції й справді не допоможуть і, тим паче,

не замінять наукової об'єктивності, але моральні критерії стосуються

всіх видів діяльності, наукової також.

Визначаючи об'єкт спостереження, слід пам'

ятати, що не всі ситуації піддаються науковому

спостереженню. Наприклад, сім'я цілком може

бути об'єктом спостереження, але практично неможливо

здійснити цим методом представницьке

репрезентативне дослідження частоти і причин

сварок у сім'ях мешканців великого міста. Водночас

цілком реально провести подібне вивчення частоти

і причин конфліктів у громадському транспорті (для цього треба,

щоб кілька спостерігачів у різний час і на різних маршрутах за однаковою

програмою провели відповідні спостереження).

Обравши для дослідження явище, яке не надається

до вивчення методом спостереження, ми

одержимо необ'єктивні результати. Такі ж необ'

єктивні результати можна одержати, якщо не

визначити чітко, за чим саме ми спостерігаємо,

тобто предмет спостереження. Спостерігаючи за

поведінкою слухачів під час виступу оратора, ми

зафіксуємо саме їхню поведінку, яка лише опосередковано

свідчитиме власне про сприйняття самого

виступу: можна постійно ніби уважно дивитися

на оратора, а думати про щось зовсім не пов'язане,

з темою виступу; згідливе кивання головою в ліпшому

випадку свідчить про те, що людина демонструє

свою згоду, а не про те, що вона погоджується

насправді.

Усе ж вважають, що в ході спостереження

соціолог може зафіксувати об'єктивні взаємостосунки

(наприклад, формальні чи неформальні)

учасників ситуації, структуру групи (лідерів, ізо-

Ситуація теж істотно впливає на об'єктивність та результативність

Спостереження. Дослідник завжди має вибір: проводити польове спостереження

в природних для об'єкта умовах (але тоді можна просто не дочекатися

явища, яке вивчають; наприклад, дослідник збирається вивчити характер

дискусій, які ведуть студенти з викладачем, але такі дискусії, впродовж

кількох занять просто не виникають) або створити спеціальні умови і пронести

лабораторне спостереження (але'тоді можна не зафіксувати чинників,

лісі впливають на досліджуване явище в польових умовах).

Методика спостереження цілком відповідає його цілям та програмі

й уміщується між двома різновидами спостереження - відповідно має

фактологічно-строгий (формалізоване спостереження) або експертно-

оцінний характер (неформалізоване спостереження).

Обидві ці методики небездоганні: фактоло- ~

гічно-строге спостереження здебільшого малоана-

літичне і занадто формалізоване, експертно-оцінне,

я ке передбачає оцінювання подій спостерігачем,

завжди допускає суб'єктивізм таких оцінок. Тому

соціологи, розробляючи програму спостереження,

намагаються виробити «осереднену» методику,

позбавлену таких недоліків.

На Заході виробили окремий напрям у розвитку методу спостереження,

спрямований на повне уникнення впливу спостерігача. Цей

напрям дістав назву методу ненав'язливих вимірів. Його автори-Вебб,

Кампбел, Шворіз, Секрест пропонують вивчати явища за їхніми об'єктивними

наслідками. Наприклад, популярність експонатів музею - за стертістю

підлоги біля цих експонатів, рухливість дітей у дитячому садку - за

зношеністю їхнього взуття1.

Результати спостереження записують у протокол спостереження.

Якщо спостереження веде сам об'єкт, то цей документ називають

щоденником самоспостереження і заповнює його, зрозуміло, людина,

2

яка стала об'єктом спостереження .

І протокол спостереження, і щоденник самоспостереження слід заповнювати

на місці, в процесі спостереження. їх потрібно скласти так, щоб

можна було чітко розрізнити об'єктивні результати спостереження та інтерпретацію

фіксованих подій, - ще один засіб уникнути суб'єктивності при

спостереженні. На загал обгрунтування і неухильне дотримання правил

Спостереження

проведення процедур, контроль за результатами дають змогу суттєво знизити

суб'єктивізм спостереження'.

Запитання для самоконтролю

1. У яких випадках вдаються до спостереження?

2. Які є об'єктивній суб'єктивні труднощі під час спостереження?

3. Що фіксують при спостереженні?

4. Що є об'єктом та суб'єктом спостереження?

5. Що таке структуроване спостереження?

6. Які вимоги до спостерігача?

7. Які Ви знаєте типи помилок при спостереженні та засоби

їх запобігання?

8. Які є види спостереження?

2.4. Експеримент

Експеримент як метод збору інформації застосовують тоді, коли

потрібно встановити причиново-наслідкові зв'язки між явищами, перевірити,

як впливає конкретний чинник на конкретну ситуацію.

У таких випадках застосування жодного іншого

методу зарадити не може: опитування дасть

здебільшого лише думку респондентів про причи-1

ново-наслідкові зв'язки, за допомогою спостереження

можна зафіксувати зовнішньо-поведінко-

вий аспект явища, у ліпшому випадку - наслідок,

причина якого може бути невстановленою. Документи,

як відомо, є продуктом, наслідком людської

діяльності, і їхній аналіз лише опосередковано

свідчитиме про вплив конкретного чинника

на розвиток подій. '

Унікальність експерименту як методу

одержання інформації полягає в тому, що застосовуючи його (на відміну

від усіх інших методів) експериментатор втручається в життя, свідомо і

цілеспрямовано змінює бодай якусь його частину і результати поширює

на інші, подібні ситуації. Зрозуміло, що надійність експериментальних