47. Наукова діяльність Франкфуртської школи соціальних досліджень.
Франкфуртська школа соціології, очолювана Теодором Адорно і Гербертом Маркузе, які поєднали марксизм з психоаналізом, надала величезний вплив на розвиток соціології. В її надрах зародилася критична теорія, яку називають «тотальною діалектичною критикою суспільства» (термін Хоркхаймера).
Франкфуртська школа складається в самостійне направлення у 30-40-і рр. XX століття на базі інституту соціальних досліджень у Франкфурті-на-Майні (Німеччина).
Ідейними, соціально-філософськими витоками різноманітних досліджень, науково-теоретичних робіт, зроблених франкфуртцями, служать марксизм, фрейдизм, екзистенціалізм. Керуючись деякими ідеями неомарксизму, який зробив центральним предметом своєї уваги процеси соціального відчуження, Хоркхаймер і його послідовники намагалися створити таку соціологічну теорію, яка, з одного боку, подолала б розрив між емпіричною соціологією і філософською теорією (філософією історії), а, з іншого боку, успадковувала б діалектику Маркса,парадокс полягає в тому, що загальна соціологічна теорія, яку створювали представники франкфуртської школи і, перш за все її засновник Хоркхаймер, не мала позитивної спрямованості, вона будувалася на критичних підставах.
При цьому за ідеал критики був прийнятий односторонньо інтерпретований «Капітал» Маркса. Хоркхаймер і його учні орієнтувалися на «критику буржуазної політичної економії» Маркса і намагалися дати «критику буржуазної соціології», а в ширшому плані - всього сучасного суспільства, причому критика замишлялася як загальна, тотальна. Характерно також, що сама «критика» ототожнювалася з «діалектикою» (діалектикою марксизму).
Наступною важливою особливістю франкфуртської школи є її зв'язок з фрейдизмом та неофрейдизмом. Цей зв'язок чітко проявляється, зокрема, в творчості відомого соціолога Фромма, який багато років співпрацював з франкфуртцями.
«Американський» період починається тоді, коли друга світова війна змушує франкфуртців перебратися з Європи до США. У цей період на одне з перших місць в соціологічних дослідженнях членів цієї школи висувається блок проблем, пов'язаних з феноменом авторитаризму, до чого в чималому ступені спонукали війна, фашистська держава в Німеччині, особистість фюрера і його поплічників.
«Західнонімецький» період пов'язаний з поверненням на батьківщину після другої світової війни цілого ряду видатних представників франкфуртської школи. У цей період особливо заявляють про себе такі дослідники, як Г. Маркузе та Ю. Хабермас.
Отже, франкфуртська школа представлена соціологами, вчення яких будувалось на марксизмі та психоаналізі. В основу також покладено критичне розуміння суспільства. Основна проблематика досліджень цієї школи: теоретичне обґрунтування концепції авторитарної особистості; розробка проблем гуманізму, теорії соціального характеру, соціального здоров'я, дерепресії (засобів соціального лікування суспільства); соціологічна критика марксизму; критичне осмислення "масової культури" й культурної індустрії та становища індивіда в суспільстві; вивчення проблем комунікативних дій у суспільстві; виявлення та розв'язання суперечностей, що виникають між соціальною системою з одного боку та "життєвим світом" окремої людини - з другого.