45. Хоторнські експерименти.
Гідну конкуренцію в галузі соціологічних досліджень проблем праці становила Гарвардська школа, заслугою якої було проведення знаменитих Хоторнських експериментів під керівництвом автора доктрини "людських відносин" Е. Мейо. В основу цієї доктрини покладено принцип заміни індивідуальної винагороди груповою (колективною), економічної — соціально-психологічною (сприятливий моральний клімат, задоволеність працею, демократичний стиль керівництва).
Спочатку мова йшла про саме повсякденне дослідження, мета якого полягала у з'ясуванні того, як впливає освітленість робочого місця, тривалість перерв і інші подібного роду моменти на продуктивність праці окремих робітників. Відповідно з поставленим завданням була відібрана група з шести осіб, над якою проводилися експерименти. При поліпшенні освітленості робочих місць продуктивність праці з цілком зрозумілих причин росла. Але найпарадоксальніше і нез'ясовне сталося після того, як освітленість стали знижувати: продуктивність продовжувала збільшуватися. На основі традиційного підходу з позицій тейлоризму це було незбагненно, тому було зроблено припущення, що на продуктивність впливають інші чинники. Для їх виявлення на другому етапі експерименту, який проводився з групою складальників реле, його умови дещо змінили. Групі була надана велика свобода, скорочений робочий день, можливість робити додаткові перерви в роботі. Природно, що умови призвели до зростання продуктивності, однак найцікавіше полягало в тому, що при скасуванні цих пільг вона залишилася на колишньому рівні. Це вже не можна було пояснити ніякими особливо сприятливими умовами праці, і причину треба було шукати в іншому, а саме - у формуванні колективу, організованою соціальної групи з особливими внутрішніми відносинами, успіх діяльності якої обумовлений не тільки особистим внеском кожного, але і взаємним впливом її членів один на одного. Щоб більш грунтовно вивчити цей вплив, був проведений ще один етап експерименту на ділянці по виробництву банківської сигналізації. Він показав, що найбільш досвідчені і вправні працівники не тільки не відриваються від групи, прагнучи більше заробити, але навпаки - сповільнюють свій темп, пристосовуючись до тих, хто працює повільніше, щоб не бути порушниками загального ритму і не створювати загрозу благополуччю інших. Одночасно ті, хто працювали щодо повільніше, намагалися підтягнутися і максимально збільшити свою продуктивність. Стало зрозуміло, що будь-яка організація являє собою щось більше, ніж просту сукупність людей, що виконують спільні завдання. Вона виявилася ще і складною соціальною системою, де окремі особи і групи людей взаємодіють на принципах, дуже далеких від формально запропонованих. Відкриття Мейо, пов'язане з проведенням Хоторнських експериментів, які деякими дослідженнями зараховуються до найбільш значних і масштабних за всю історію менеджменту, полягало в тому, що соціальні та психологічні фактори роблять на зростання продуктивності праці значно більше впливу, ніж фізичні, однак за умови, що сама його організація вже в достатній мірі раціональна і ефективна.
46. Дослідження мотивацій поведінки та малих груп в американській соціології.
Соціологічний напрямок у вивченні малих груп пов’язано з тра-дицією, яка була закладена в експериментах американського соціаль-ного психолога Елтона Мейо (1880-1949), зокрема його відомими Хо-торнськими дослідженнями, що було проведено в США протягом 1924–1932 рр. на Хоторнських підприємствах (Чикаго).
В основі концепції Е. Мейо лежать наступні поло-ження: 1) людина являє собою “соціальну тварину”, що орієнтована і включена в контекст групової поведінки; 2) жорстка ієрархія підпорядкованості і бюрократична організація несумісні з природою людини і її свободою; 3) керівники промисловості повинні орієнтува-тися більшою мірою на людей, ніж на продукцію, що забезпечуватиме соціальну стабільність суспільства і задоволеність індивіда своєю роботою. Раціоналізація управління з врахуванням соціаль-них і психологічних факторів трудової діяльності людей – основний шлях вирішення суспільних суперечностей.
На основі експериментальних досліджень Е. Мейо виникла теорія “людських стосунків”, основні положення якої стали опозицією тейлоризму. Теорія “людських стосунків” перетворилась в офіційну програму уп-равління, в яку входить вивчення широкого спектру проблем: аналіз впливу групи на поведінку, мотиви, цінності індивіда в процесі тру-дової діяльності; дослідження структури і механізмів функціону-546
вання неформальних груп; вивчення ролі і місця підприємництва в структурі району, міста. Теорія “людських стосунків”включає та-кож і соціолінгвістичний аспект: вона вивчає засоби спілкування і засоби передачі інформації робітників в процесі трудової діяльності, специфіку мови, структуру їх мови.
Школа “групової динаміки” являє собою найбільш психологі-чний напрямок досліджень малих груп і пов’язана з ім’ям Курта Левіна (1890-1947) – німецького і американського соціального пси-холога, який в 1933 році емігрував з Німеччини в США, де викла-дав в Стенфордському і Корнельському університетах.
Протягом тридцяти років своєї професійної діяльності К. Левін багато сил віддав вивченню широкого кола питань, повза-них з проблемами мотивації. Найбільший внесок зроблено ним в експериментальне вивчення волі, афектів, проблем особистості, соц-іальної психології малих груп. В основі поглядів на особистість і її соціальну поведінку у Левіна лежить взяте ним з фізики поняття “поле”. “Поле”– це “психологічна єдність” особистості і її оточення, що створюється потребами людини і валентністю (значимістю) ото-чуючих людей і предметів та пов’язана з оцінкою їх можливості спри-яти або перешкоджати задоволенню потреб. Соціальна поведінка (відображення подій, які відбуваються в “полі”, пересування з однієї її області в іншу під впливом валентності об’єктів, зміна самої струк-тури поля) описувалось К. Левіним в поняттях топології і вектор-ного пересування. В концепції поля виявилось прагнення перебудувати соціально-психологічні уявлення за зразком точних наук, перш за все фізики. К. Левін був одним з першопроходців в соціаль-но-психологічній науці, і його досягнення дають йому право зайня-ти достойне місце в історії науки.