67.Інноваційний аналіз на сучасних підприємствах: сутність, зміст та методичні підходи.

Явище інновації можна розглядати з різних дослідницьких перспектив. У багатьох розробках процес створення інновації розглядається з точки зору трьох фаз, які відбуваються одна за одною у хронологічній послідовності: 1. відкриття нової ідеї. 2. перше застосування.3. поширене застосування і впровадження рішень окремими під-ми, організаціями. Для вивчення даних підприємств цю класифікацію було вирішено пристосувати до потреб аналізу. Інновації розглядаються з урахуванням трьох параметрів: 1.сфери, якої вони стосуються, 2. методу впровадження, 3. обсягу змін, які вони викликають.Різновиди інноваційної практики з точки зору сфери застосування ми поділили на два основні типи: технічні інновації, організаційні інновації. Технічні інновації пов'язані з продукцією, що виробляється підприємством, впровадженням нових рішень у виробництво та технологіями. Інновації організаційного характеру змінюють систему управління та організацію процесу створення продукції або послуг. З точки зору способу впровадження ми поділили інновації на системні та одиничні . Системні базуються передусім на пошуку рішень щодо скорочення витрат, вдосконалення технологічних процесів, на новій системі організації фірми у рамках визначеного процесу діяльності. Вони можуть впливати на підвищення якості, зменшення витрат, а в організаційному вимірі — на якість управління фірмою. Одиничні є наслідком існуючої системи, а скоріше відповіддю на нові можливості або загрози. Такими прикладами можуть бути пошук нового виду продукції, придбання ліцензії,тощо. Також інновації зточки зору сфери змін , які вони викликають ділять на: радикальні, рекомбінаційні, модифікаційні. Радикальні інновації технічного характеру зазвичай стосуються процесу впровадження нової продукції, яка згодом зумовлює необхідність застосування нових технологій. Такі інновації принципово змінюють стратегію та способи управління фірмою. Рекомбінаційні інновації, використанні існуючих технологічних, організаційних та виробничих рішень з метою створення нових різновидів продукції, технологій або систем управління. У процесі рекомбінаційних інновацій зазвичай використовуються ресурси та інформація підприємства. Модифікаційні інновації полягають у незначних змінах існуючого асортименту продукції, технологій і систем управління з метою їх вдосконалення.

68.Управління інноваційно-інвестиційним портфелем підприємства.

Підвищити продуктивність праці і досягти збільшення доходів фірми можна шляхом творення нової і кращої продукції та нових методів виробництва меншої вартості, що підвищують продуктивність.Нововведення (інновації) – це розвиток винаходу від оригінальної ідеї до практичного застосування. Нововведення більше ніж винахідництво залежить від фірми: чи захоче вона його застосовувати.Нововведення для фірми – це нововведення в засобах та предметах праці, самій праці, інформації, в ресурсах, а далі – в самій продукції, її якості, менеджменті організації виробництва, умовах праці, маркетингу.Інвестиції – здійснення економічних проектів нововведень з метою отримання доходів в майбутньому. . Мета фірми, політика інновацій та інвестиційна політика пов’язані між собою. Якщо метою фірми є досягнення цільового прибутку, інвестиційна політика фірми будується в напрямі досягнення певного мінімального прибутку на інвестиційний капітал. Інноваційна та інвестиційна політика фірми повинна будуватися відповідно до цілей фірми, які можуть стосуватися різних сфер прикладання капіталу: 1) досягнення швидких результатів, найближчих до максимальних (розробки нових видів продукції, технологій, виробництв, менеджменту); 2) стійке зростання фірми; 3) підвищення рівня кваліфікації персоналу; 4) закріплення позицій на ринку; 5) прагнення фірми запобігти банкрутств.Критерієм доцільності прийняття проекту інвестування в інновації є початкова вартість як алгебраїчна сума початкових витрат і доходу, тобто дорівнює сумі початкових витрат за мінусом суми початкового доходу.  Сума початкових витрат дорівнює ціні нововведень. Обґрунтування ефективності, рентабельності капітальних вкладень можливе за допомогою врахування впливу таких чинників: 1) поточні доходи (прибутків) – це постійні доходи. 2) поточні витрати. 3) витрати на придбання- однаразові витрати. )4 залишкова вартість – вартість капітальних вкладень наприкінці інвестиційного періоду. 5) інвестиційний період6) розрахунковий розмір ренти – для правильного розподілу платежів у різних періодах часу. Інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей(грошові кошти, цільові банківські внески, паї, арухоме і нерухоме майно кції та інші цінні папери, тощо) Інвестиційна стратегія визначає головні цілі інвестиційної політики щодо дохідності, ліквідності, ризику та зростання капіталу; відповідальних за проведення політики та їх обов’язки; рекомендації щодо складу активів інвестиційного портфеля, його видів та інвестиційних якостей; умов придбання та продажу активів, строків їх зберігання та переміщення з одного портфеля в інший; правил обліку, дотримання нормативів, звітності, комп’ютерного забезпечення; способів управління інвестиційним портфелем та підтримки відповідних пропорцій між первинним та вторинним резервом цінних паперів (активів), їх використанням суворо за призначенням.Процес стратегічного управління інвестиційної стратегії отримує свою подальшу конкретизацію у процесі тактичного управління шляхом формування інвестиційного портфеля компанії.Формування інвестиційного портфеля є середньостроковим управлінським процесом, який здійснюється в рамках стратегічних рішень і поточних фінансових можливостей підприємства.