63.Методичні основи розрахунку кошторису та сукупних витрат на виробництво товарної продукції.
Кошторис виробництва – це витрати підприємства, пов’язані з основною його діяльністю за певний період. Кошторис виробництва складається за такими економічними елементами:
-матеріальні витрати
-заробітна плата
-відрахування на соціальні потреби
-амортизація основних фондів.
-інші витрати (оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони, страхування, винагорода за винаходи тощо).
Кошторис вир-тва обчислюється по кожному елементу планових обсягів продукції, норм і цін.
Собівартість валової продукції (ВП) – розраховується на підставі кошторису з урахуванням зміни залишків витрат майбутніх періодів і резерву майбутніх платежів.
Собівартість ТП – методи: 1. синтетичний: виключає витрати, які не ввійшли у виробничу собівартість продукції; +приріст\-зменшення залишків майб.періодів; +приріст\-зменшення залишків майб.платежів (відпускних сум, винагороди за стаж роботи).*)коригування на зміну залишків незавершеного виробництва-виробнича вартість ТП; *) +позавиробничі витрати – повна собівартість ТП.
2. підсумування попередньо визначеної собівартості окремих виробів: Ст.=сумаСі*Ni.
3. чинників:
,
де Ст – собівартість планового обсягу
ТП за рівнем витрат базового
періоду(розрахункова собівартість), ДС
– зміна собівартості в плановому періоді
під впливом j-го
чинника, m-кількість
чинників в розрахунковому періоді.
Зміна собівартості
під впливом організаційно-технічних
факторів:
,
де С1,С2-витрати на одиницю продукції до
та після здійснення заходу, N2
– обсяг виробництва після впровадження
заходу в плановому періоді.
У розрахункові
собівартості Ст. умовно-постійні витрати
взято на рівні базового періоду, а в
плановому обсяг виробництва найімовірніше
зазнає змін, що вплине на С:
,
де Суп-відносна зміна умовно-постійних
витрат у плановому періоді, Супб
–абсолютна сума ум-пост.витрат у
базовому, ДVп,ДVупв-зміна
в плановому періоді відповідно обсягу
виробництва та ум-пост витрат у відсотках.
Собівартість РП-коригування собівартості ТП на зміну залишків нереалізованої прод.: Ср=Стп+Стп-Стк, де Стп,Стк – собівартість залишків ТП на складі на початок і кінець розрах періоду.
64.Калькуляція собівартості окремих виробів.
Калькулювання — це обчислення собівартості окремих виробів.
Калькулювання використовується для: а) обґрунтування цін на вироби; б) обчислення рентабельності виробів; в) аналізу собівартості однакових виробів на різних підприємствах; г) визначення ефективності організаційно-технічних заходів.
Калькулювання передбачає: •установлення об'єкта калькулювання •визначення калькуляційних статей витрат і методики їхнього обчислення.
Об'єкти калькулювання — це та продукція чи робота (послуга), собівартість яких обчислюється. Головним об'єктом калькулювання є готові вироби, що реалізуються на ринку. Калькуляційна одиниця — одиниця кількісного вимірювання об'єкта калькулювання.
Методи калькулювання.
калькулювання за повними та неповними витратами.
калькулювання за повними витратами передбачає, що всі їхні види, пов'язані з виробництвом і продажем продукції, включаються в калькуляцію. метод калькулювання за неповними витратами, коли в калькуляцію включають не всі витрати на виробництво і збут продукції. метод «direct-costі», коли на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі— на період.
Номенклатура окремих статей калькуляції: сировина і матеріали(витрати на сировину, матеріали) енергія технологічна(витрати на енергіюовна заробітна плата виробників(витрати на оплату праці робітників, додаткова З\П(оплата відпусток, часу виконання державних обов'язків; доплати за виконання додаткових функцій та ін.), утримання й експлуатація машин та устаткування(амортизаційні відрахування ) загально виробничі витрати(витрати на управління), загальногосподарські витрати(ті, підготовка та освоєння виробництва(освоєння нових виробничих об‘єктів, продукції), витрати на збут(вивчення ринку, реклама, реалізація).
Прогнозування собівартості нових виробів: метод питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний.