Вибори народних депутатів україни 1994р особливості нормативно правового регулювання

Перебіг виборчої кампанії результати та їхній вплив на функціонування виборчої системи України

Українські парламентські вибори 1994 року — перші вибори до Верховної Ради України в незалежній Україні.

450 кандидатів обиралися за мажоритарною системою — кожен з кандидатів мав набрати понад 50 % голосів виборців з числа тих, що взяли участь у голосуванні, за умови, що візьмуть участь у голосуванні не менше 50 % виборців, внесених у списки. В разі, якщо жоден кандидат не набирає понад 50 % у першому турі, два кандидати з найвищим результатом проходять у другий тур. Вимога набрати понад 50 % голосів залишалась і для другого туру, так що завдяки можливості голосувати проти обох нерідко бувало, що і другий тур не визначав переможця, причому в цьому випадку доводилося проводити в окрузі повторні вибори, починаючи кампанію з самого початку. Те ж саме траплялось і в разі, коли в голосуванні брало участь менше 50% виборців. Як наслідок для виборів 1994 була характерною значна кількість округів, які так і залишилися не представленими в парламенті до самого закінчення його повноважень.

450 кандидатів обиралися за мажоритарною системою — кожен з кандидатів мав набрати понад 50 % голосів виборців з числа тих, що взяли участь у голосуванні, за умови, що візьмуть участь у голосуванні не менше 50 % виборців, внесених у списки. В разі, якщо жоден кандидат не набирає понад 50 % у першому турі, два кандидати з найвищим результатом проходять у другий тур. Вимога набрати понад 50 % голосів залишалась і для другого туру, так що завдяки можливості голосувати проти обох нерідко бувало, що і другий тур не визначав переможця, причому в цьому випадку доводилося проводити в окрузі повторні вибори, починаючи кампанію з самого початку. Те ж саме траплялось і в разі, коли в голосуванні брало участь менше 50% виборців. Як наслідок для виборів 1994 була характерною значна кількість округів, які так і залишилися не представленими в парламенті до самого закінчення його повноважень.

Із проголошенням незалежності Україна робила перші кроки на шляху демократичних перетворень, враховуючи складну політичну ситуацію. Масові акції протесту донецьких і луганських шахтарів, викликані глибокою економічною кризою в країні, змусили Верховну Раду призначити дострокові парламентські на 27 березня 1994 року та президентські вибори на 26 червня 1994 року. За мажоритарною системою обиралися 450 кандидатів у народні депутати, кожен із яких мав набрати понад 50% голосів виборців із числа тих, що взяли участь у голосуванні, за умови, що візьмуть участь у голосуванні не менше 50% виборців, внесених у списки. Якщо жоден кандидат не набирав понад 50% у першому турі, два кандидати з найвищим результатом проходили у другий тур. Перший тур виборів відбувся 27 березня. Явка виборців становила приблизно 75,6%. Однак, у 401 виборчому окрузі жоден із кандидатів не набрав більше 50% голосів, бо явка була нижче 50%. Через це лише 49 народних депутатів були обрані одразу. Тому на початок квітня (4 або 11 квітня) були призначені другі тури. Під час цих переголосувань також не вдалося обрати всіх народних депутатів, бо в 20-ти округах була занадто низька явка, а в 92-му ніхто не зміг набрати більше половини голосів виборців. Тому спочатку були визнані повноваження 331 депутата, обрання яких не викликали сумнівів. Потім були визнані повноваження депутатів, які представляли округи NoNo 228, 370 і 418. Таким чином, обраними вважались 336 народних депутатів, і український парламент зміг почати свою роботу, бо потрібну мінімальну кількість депутатів (300) було досягнуто. У 112-ти виборчих округах були призначені нові голосування на літо. Парламентські вибори в Україні 27 березня 1994 року, на яких усі депутати обиралися за одномандатними виборчими округами в два тури, вважаються сьогодні найдемократичнішими. За твердженням політологів, юридичних підстав для дострокових виборів як Верховної Ради, так і Президента України тоді не було, але могли бути політичні домовленості. Політологи також вважають, що саме в результаті таких домовленостей і були проведені одночасні президентські і парламентські вибори 1994 року. За результатами опитувань Центру Разумкова, в 1994 році в чесність парламентських виборів (припускаючи певні порушення) вірила майже половина населення - 46%