Розділ 2. Цунамі, тайфуни, повені і сезонні підтоплення.

Повінь – значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці ,озері або на морі в період танення снігів, злив, вітрових нагонів води при заторах тощо.

Залежно від терміну дії повені бувають короткочасні (від годин до 2-х тижнів) та тривалі (понад 2 тижні).

Небезпека повені визначається:швидкістю підняття рівня води; кількістю та видом матеріалу, що переноситься водою з великою швидкістю та характером та видом перешкод, які зустрічаються на шляху руху повеневої води.

За висотою підйому рівня води, розмірами затопленої площі та величиною збитків повені поділяються на чотири категорії: малі, високі, великі та катастрофічні.

Малі повені бувають на рівнинних річках приблизно один раз в 5-10 років і майже не порушують життєдіяльності населення та функціонування району.

Високі повені призводять до значного затоплення великих територій, бувають один раз в 20-25 років і суттєво порушують господарські та побутові умови життєдіяльності населення.

Великі повені охоплюють цілі річкові басейни повторюються один раз в 50-100 років, порушують функціонування цілого регіону, приносять великі моральні та матеріальні збитки державі.

Катастрофічні повені викликають затоплення великих територій в межах однієї або декількох річкових систем, трапляються не частіше одного разу в 100-200 років, призводять до тривалого порушення господарської діяльності, загибелі людей та матеріальних цінностей.

Тривалість повені на малих річках становить 7 днів, середніх 7-15, на великих – від 60-90 днів і залежить від швидкості підйому та спаду рівня води, джерела живлення річки, характеристики стоку, характеру перешкод і т. ін.

Цунамі – морські хвилі, що виникають головним чином внаслідок зсуву вгору або вниз протяжних ділянок морського дна під час підводних та прибережних землетрусів. Швидкість поширення цунамі від 50 до 100 км/год. Висота в зоні виникнення від 0,1 до 5 м поблизу узбережжя від 10 до 50 м і більше.

Цунамі виникають спустошливі руйнування на суші (наприклад в 1933 р. на берегах Японії). На відміну від вітрових хвиль, цунамі охоплюють всю товщу води. Одночасно з хвилею цунамі під час підводних землетрусів виникає ударна хвиля, яка розповсюджується у воді зі швидкістю звуку-5400 км/год. Тобто в 6-7 разів швидше ніж хвиля цунамі. Система підводних гідрофонів реєструє ударну хвилю, а в напрямі, звідки вона прийшла встановлює місце її виникнення, що дозволяє встановлювати час, через який прийде хвиля цунамі.

Тропічні циклони (урагани, тайфуни) – це загальна назва для циклонів, які формуються над океанами в тропіках ( за винятком холодних вод Південної Атлантики і південно-східної частини Тихого океану) і не містять контрастної повітряної маси. Тропічні циклони виникають у різних районах світу, обрушуючись переважно на східні і при екваторіальні райони материків. Вони зустрічаються в південній і південно-західній частині Північної Атлантики (включаючи Карибське море і Мексиканську затоку), у Північній частині Тихого океану.

За міжнародною угодою, тропічні циклони класифікують у залежності від сили вітру. Виділяють тропічні дипресії зі швидкістю вітру до 63км/год. , тропічні шторми (швидкість вітру від 64 до 119км/год.) і тропічні урагани, або тайфуни (швидкість вітру понад 120км/год.). У деяких районах земної кулі тропічні циклони мають місцеві назви: в Північній Атлантиці і Мексиканській затоці – урагани; у Тихому океані біля західного узбережжя Мексики – кордонасо, у західних і більшості південних районів – тайфуни, на Філіппінах – багуйо, або баруйо; в Австралії – віллі-віллі.

Тропічний циклон – це величезний атмосферний вихор діаметром від 100 до 1600км, що супроводжуються сильними руйнівними вітрами, зливами і високими нагонами (підвищенням рівня моря під впливом вітру). Тропічні циклони переважно рухаються на захід, трохи відхиляючись на північ, із зростаючою швидкістю переміщення і збільшуючись у розмірах. Після руху в напрямі полюса тропічний циклон може “повернутися”, влитися в західний потік помірних широт і початися рухатися на схід. Циклонічні вітри Північної півкулі, що обертаються проти годинникової стрілки, мають максимальну силу у поясі діаметром 30-45км і більше,який починається від “ока бурі”. Швидкість вітру поблизу земної поверхні може досягнути 240км/год.

У центрі тропічного циклону знаходиться вільна від хмар зона діаметром від 8 до 30км, яка й називається “оком бурі”, оскільки небо тут часто буває ясним, а вітер дуже слабкий. Зона руйнівних вітрів на шляху руху тайфуну має ширину 40-800км. Розвиваючись і переміщуючись, циклони долають відстані в декілька тисяч кілометрів. Хоч ураганні вітри в центрі циклону досягають величезної швидкості, сам ураган може переміщуватися дуже повільно і навіть “зупинятися” на деякий час, що особливо характерно для циклонів тропічних широт, які здебільшого рухаються зі швидкістю бл.24км/год. З віддаленням циклону від тропіків швидкість його руху зростає і в окремих випадах досягає 80км/год. і більше. Ураганні вітри можуть заподіяти великих збитків. Вони здатні валити дерева, будинки, обривати лінії електропередачі і навіть пускати під укіс поїзди. Але до найбільших людських жертв призводять повені, пов’язані з ураганами. Під час просування шторму часто утворюються величезні хвилі, а рівень моря може досягати, тобто піднятися більш ніж на 2м. Більшість ураганів супроводжуються зливами, які заливають поля і винищують посіви, розмивають дороги і зносять мости, затоплюють населені пункти.

РОЗДІЛ 3. Смерчі, урагани, торнадо, кислотні дощі

Смерчі відносяться до грізних та шкідливих природних явищ, що утворюються в багатьох земної кулі. Батьківщина величезних піщаних смерчів – пустеля Сахара. В Америці смерчі називаються “торнадо”, від іспанського “торнадоc” – “той, що обертається”.

Смерч зароджується на висотах до 1000м над поверхнею. Деякі з них так і не досягають землі, інші можуть торкнутися її і знову піднятися. Смерчі переважно пов’язані з грозовими хмарами, з яких на землю випадає град,і можуть виникати групами по два і більше. У цьому випадку першим утворюється більш могутній смерч, а потім ще один або трохи більше слабких вихорів. Для формування смерчу в повітряній масі необхідний різкий контраст температури, вологості, густини і параметрів повітряних мас.

Величина збитків та руйнувань залежить від того, наскільки смерч здатний піднімати, транспортувати або руйнувати об’єкти, на своєму шляху. Смерч – це найменша за розмірами та найбільша за швидкістю форма вихрового руху повітря з горизонтальною або вертикальною віссю обертання. Це явище носить місцевий характер, тому що середня ширина смерчу має 350-400 м, а шлях який він проходить становить десятки кілометрів. Довжина шляху смерчів залежить від довжини смерчової хмари та тривалості дії.

Залежно від смерчових хмар буває три типи смерчових утворень: роторні, кільцеві та баштові.

За швидкістю руйнування смерчі поділяються на три категорії: швидкі (сек.); середньої тривалості (хв.); повільні (десятки хв.).

Вихрові повітряні потоки смерчів можуть всмоктувати різноманітні предмети та матеріали; притискувати та розплющувати об’єкти; піднімати та переносити велику кількість води, яку потім виливати на значній відстані від водного об’єкту.

Сила смерчу, його енергія визначається швидкістю обертання повітря у лійці та швидкістю пересування лійки чи смерчової хмари. Наповнена водою чи іншими матеріалами смерчова хмара має швидкість 50-80км/год., іноді навіть буває надзвуковою, що наносить удари великої сили по перешкодах , які зустрічаються на її шляху. При цьому перешкоди руйнуються, зсуваються або переносяться на десятки кілометрів.

Руйнування, спричинені смерчами, жахливі. Вони відбуваються як через сильний вітер, так і через великі перепади тиску на обмеженій площині. Різке зниження тиску призводить до того, що важкі предмети, які навіть знаходяться в середині будівель, піднімаються у повітря, нібито всмоктуються гігантським насосом, й іноді переносяться на значні відстані.

Урагани є потужними стихійними природними явищами, руйнівна сила яких визначається колосальною швидкістю вітру з турбулентними, вихровими переміщеннями повітряних мас.

Щороку на Земній кулі повністю розвивається 70 тропічних ураганів з штормовими вітрами. Частота нетропічних ураганів значно вища.

В Європі та на території України найбільш розповсюджені нетропічні урагани. Від тропічних ураганів вони відрізняються суттєво більшим діаметром та поясом сильних вітрів, значно більшою частотою та відносно меншою швидкістю вітру (біля 30 км/г). На території України ураганні вітри та зливи бувають з меншою кількістю опадів, а грози з меншою інтенсивністю ніж у тропічних країнах. Однак вони розповсюджені навіть у тих районах, де їх раніше ніколи не було. Стихія 25-26 лютого 1997р. у вигляді сильних вітрів пройшла над територіями Івано-Франківської, Львівської та Рівненської областей спричинила великі руйнування . Штормові вітри зі швидкістю 28м/с обривали ЛЕП, залишивши сотні населених пунктів без електроенергії.

Максимальну силу урагану визначає сумісна дія вітру та води. Найбільш небезпечними чинниками урагану для людей та матеріальних цінностей є: сильний вітер, штормові нагони, морські хвилі та зливи. Штормові нагони викликають підйом рівня океану чи моря, можуть тривати від 6 годин до декількох днів, призводити до затоплення, прибережних територій від 15 до 30 км вздовж берегової лінії.

Торнадо – сильний атмосферний вихор, вертикальна вісь якого тягнеться до землі від основи грозової хмари. Колір його міняється від сірого чорного. Приблизно у 80% торнадо на території США максимальні швидкості вітру досягають 65-120 км/год. і тільки у 1% - 310км/год. і вище. Торнадо зазвичай супроводжується шумом, подібним до гуркоту рухомого товарного поїзда.

Кислотні дощі - атмосферні пади (у тому числі сніг), підкислені (pH нижче за 5,6) через підвищений вміст у повітрі промислових викидів головним чином SO2, NO2, HC1 та інших. Щорічно у світі внаслідок діяльності людей в атмосферу потрапляє бл.190млн.т оксидів сірки і 65млн.т оксидів азоту. Внаслідок попадання кислотних дощів у поверхневий шар грунту і водоймища розвивається підкислення, що призводить до деградації екосистем, загибелі окремих видів риб та інших водних організмів, а також позначається на родючості грунтів, зниженні приросту лісів і їх усиханні. Кислотні дощі особливо характерні для країн Західної і Північної Європи, для США, Канади, промислових районів Російської Федерації, України.