8. Процесуальний статус прокурора

Ст. 121 Конституції України передбачає, що прокуратура України являє собою єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави у суді у випадках, визначених законом.

Участь прокурора в розгляді господарських справ передбачена ст. 29 ГПК України як представника інтересів громадянина або держави. Порядок здійснення представництва, крім ГПК України, передбачений Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХП. При виявленні порушень закону у діяльності піднаглядних суб’єктів прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб (ст. 20 Закону). Згідно зі ст. 36-1 Закону, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави у суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, направлених на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неможливість унаслідок фізичного стану або матеріального положення, похилого віку або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені або оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави – наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, які здійснюються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного або касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд з нововиявлених обставин.

Із метою вирішення питання про наявність підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи у суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться в справі.

Згідно зі ст. 29 ГПК України, прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення та може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором на користь держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави в спірному правовідношенні, вказаний орган отримує статус позивача. Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні – також і усно. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користується правами сторони, окрім права на укладення мирової угоди.

Безпосередній вплив на судову практику щодо представництва прокуратурою України інтересів держави у господарському суді здійснило рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі про конституційні подання Вищого арбітражного суду України і Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), особлива увага в якому відводиться з’ясуванню поняття «інтереси держави». У процесі розгляду конституційного подання Конституційним Судом України встановлено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, оскільки в основі перших завжди лежить потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій і програм, направлених на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав всіх суб’єктів права власності та господарювання тощо.

Прокурори або їх заступники подають до місцевого господарського суду позови саме на користь держави, а не на користь підприємств, установ, організацій. Інтереси держави можуть співпадати повністю, частково або не співпадати зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій або з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному капіталі. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств і товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме полягає або може полягати порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовують у позовній заяві необхідність їх захисту та вказують орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладений обов’язок здійснення конкретної діяльності у правовідносинах, пов’язаних із захистом інтересів держави. У разі неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача господарський суд на підставі ст. 63 ГПК України повертає таку заяву і документи, що додаються до неї, без розгляду. У випадку, якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора або його заступника, в якому неправильно визначений позивач з вимогами про захист інтересів держави, такий позов повинен бути залишений без розгляду згідно зі ст. 81 ГПК України.

Оскільки прокурор наділений правами позивача, він має право відмовитися від позову. Відмова прокурора від пред’явленого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті. Відмова позивача від позову, поданого прокурором на користь держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті. Проте, якщо позов поданий на користь громадянина, прокурор позбавлений права підтримувати такий позов. Лише у випадку, якщо обидва учасники судового процесу (прокурор і позивач) заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження у справі відповідно до ст. 80 ГПК України, якщо ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси (ст. 22 ГПК України), про що йде мова у роз’ясненні Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора в розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 22 травня 2002 року № 04-5/570.

Прокурор користується певними процесуальними правами також у стадії виконання рішення, постанови, ухвали господарського суду. Так, згідно зі ст. 121 ГПК України, прокурор або його заступник мають право внести подання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, постанови, ухвали, зміну способу та порядку їх виконання, яке підлягає розгляду господарським судом на загальних підставах. Прокурор має право оскаржити дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, постанов, ухвал господарських судів згідно з вимогам ст. 121-2 ГПК України.