1.2 Загальна культурно-історичну спадщину

1020 років тому в Києві відбулося хрещення Русі, з якого почалося становлення давньоруського народу, що став стрижнем східнослов'янської цивілізації. За більш ніж тисячолітню історію території Білорусі та України входили до складу держави, яка в різний час називалася Київська Русь, Річ Посполита, Російська імперія, Радянський Союз. Пронісши крізь століття спільність культури і мови, сьогодні народи Білорусі та Україні зберігають загальне духовну та культурну спадщину.

До загального історичної спадщини Київської Русі можна віднести Києво-Печерський монастир, на довгий час став одним з головних духовних і культурних центрів Руської землі, Софійський собор у Києві, Софійський собору Полоцьку. Полоцька Софія була сестрою і, в деякому розумінні, суперницею собору в Києві. [6]

За часів Речі Посполитої на території Білорусі в значних містах були відкриті єзуїтські колегіуми, деякі з них збереглися до наших днів. У XV столітті жив і творив Франциск Скорина, який заснував першу в Білорусі друкарню. У цей період активізувалася діяльність православної церкви, була здійснена спроба об'єднати православну церкву з католицькою для досягнення церковної єдності. У літературі й мистецтві виникають нові жанри, починає формуватися і новий художній стиль - бароко. [7, с.89]

В кінці XVI - початку XVII ст. одні й ті ж церковні та освітні діячі працювали в українських та білорусько-литовських культурних осередках. Це такі поети і письменники як Андрій Римша, Мелетій Смотрицький, Стефан і Лаврентій Зизаній, Спиридон Соболь. Їх твори органічно належать як української, так і білоруською, культурі. [7, с.93]

Білоруська, російська й українська мови, вийшли з єдиного давньоруського мови, але з середини дев'яностих мовні шляхом Білорусі та Україні розійшлися. Однак на сьогоднішній день російська мова не менш уживаний для середнього білоруса та українця, ніж мови білоруський і український відповідно. Більше того, участь цих двох народів у створенні російської мови, російської літератури важко переоцінити. Слід розуміти, що як російська література, так і російська мова були інтегральними, включаючи в себе все саме значне з культурної спадщини трьох народів, трьох гілок одного народу, як вважали тоді.

Історичні зв'язки Білорусі та Україні є сьогодні тим фундаментом, на якому повинні будуватися міждержавні відносини, взаємодія між інститутами громадянського суспільства і діловими колами. Загальна тисячолітняісторія міст, культурні та духовні цінності є відмінними передумовами для розвитку екскурсійного, подієвого туризму.

1.3 Туристичний потенціал Білорусі та Україні

Розвиток туризму в будь-якій країні, регіоні залежить від цілого комплексу чинників, умов і ресурсів. Білорусь має багатий природним потенціалом для розвитку туризму: великими, добре збереглися лісовими, лісо-озерними, лесоречнимі природними комплексами. До них також можна віднести пам'ятники природи, різноманітний рослинний і тваринний світ, природні лікувальні ресурси (лікувальні мінеральні води, лікувальні грязі, сапропелі). У Білорусі є прекрасні мисливські та рибальські угіддя, тварини ландшафти з умовами для організації пішохідних, кінних, велосипедних, водних (човнових, теплохідних, байдаркових, вітрильних) туристських походів, відпочинку та оздоровлення в природному середовищі.

Найбільшу цінність для розвитку туризму серед природних територій та об'єктів Білорусі, в тому числі іноземного, представляють:

• існуючі національні парки - "Біловезька пуща", "Браславські озера", "Нарочанскій", "Прип'ятський"

• проектовані національні парки - "Логойський", "Біла Русь", "Свислочському-Березинський", "Суразький"

• заповідники й заказники республіканського значення - "Березинський біосферний заповідник", заказники "Налибокська пуща", "Блакитні озера", "Світязянського", "Буда-Кошельово", "Мозирський яри"

• мисливські господарства - "Браславські", "Россонського". "Глубоцькому", "Озерське", "Островецькому", "принеманського", "Логойськ", "Столбцовського". "Кобринського", "Пружанського", "Телеханское"

Туризмо-що виробляє ресурс нашої країни оцінюється експертами СОТ вище середнього. У Білорусі виробляються основні складові, здатні забезпечувати обслуговування та прийом міжнародних туристів.

Туристичний потенціал України також не викликає сумнівів. У розпорядженні цієї країни є 27 заповідників і національних парків загальною площею 768,5 тис. га, які належать до особливо охоронюваним природним територіям. Заповідник створено у всіх природних зонах України:

• "Розточчя" (Львівська область)

• "Поліський" (Житомирська область)

• Канівський (Черкаська область)

• "Ялтинський" і "Мис Мартьян" (у гірських областях Криму і Карпат)

• "Чорноморський" (Херсонська область)

• "Дунайські плавні" (Одеська область)

На території України є багатющі рекреаційні ресурси, що є основою для організації санаторно-курортного лікування, масового відпочинку і туризму: бальнеологічні (запаси мінеральних вод), бальнеогрязьові (запаси грязей), фітолікувальні (масиви лісових і паркових насаджень), ландшафтні. Дуже цінні в лікувальному відношеннімінеральні води відомі в Закарпатті, Прикарпатті та Криму. На їх базі функціонує велика кількість лікувальних закладів. Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце займають гори. Гірничо-рекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах, для яких характерні вологий теплий клімат, виражена вертикальна зональність, значна лісистість, наявність сприятливих перепадів висот для організації гірськолижних спусків та лижних полів, гірських долин.

Не поступаються Українським Карпатам Кримські гори, хоча умов для організацій зимових видів відпочинку тут менше. На Південному березі Криму надзвичайно сприятливі умови для розвитку літніх видів відпочинку. Тривалість сприятливого періоду для відпочинку досягає тут 180 днів на рік. Комфортні умови для відпочинку та туризму існують тут не тільки влітку, а й на початку осені, і в другій половині весни.

Пляжні ресурси зосереджені також у приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей. Для рекреації можна використовувати близько 1500 км морського берега.