Санктус

Включає два розділи - власне Sanctus і Benedictus. Текст Sanctus взятий із двох джерел. Перший рядок походить з книги Ісаї (Іс. 6:3), другий - дещо змінений фрагмент Євангелія від Матвія (Мт. 21:9) Текст Benedictus походить від Євангелія від Луки (Лк. 1:68)

Sanctus
Sanctus, Sanctus, Sanctus Dominus Deus Sabaoth	Свят, свят, свят Бог Господь Саваоф,
Pleni sunt caeli et terra gloria tua	Сповнені небеса i земля славою Твоєю.
Hosanna in excelsis	Слава в вишніх!

Benedictus
Benedictus qui venit in nomine Domini	Благословен, хто приходить в ім'я Господа.
Hosanna in excelsis	Слава в вишніх!

Аґнус Деї

Остання частини ординарію меси. Агнець Божий, принесений у жертву - образ Ісуса Христа, що прийняв на Себе всі гріхи людства. Текст позичений в Євангелії від Івана, перші два рядки - дослівно, третій видозмінений.

Agnus Dei
Agnus Dei,	Агнець Божий,
qui tollis peccata mundi:	що береш на Себе гріхи світу,
Donna eis requiem	даруй їм спокій!
Agnus Dei, qui tollis peccata mundi:	Агнець Божий, що береш на Себе гріхи світу,
Donna eis requiem sempiternam	даруй їм спокій назавжди!

Комуніо (Communion)

Комуніо в месі — молитва подяки, що розспівується під час причащання, звідки і походить термін. В реквіємі використовується спів «Lux aeterna» («вічне світло»).

Lux aeterna luceat eis, Domine	Нехай вічне світло ллється на них, Господи,
Cum sanctis tuis in aeternum	з Твоїми святими навіки,
Quia pius es.	бо Ти є милостивий.

Твір має гарну гармонізацію, завершеність форм, витонченість, вдале використання хорових голосів. Музика має духовний, величний настрій із кульмінаціями почуттів і поступовим зниженням емоційного та душевної напруги, з благаннями, поривами, переживаннями. Наповнене напругою, динамізмом, має багату палітру емоцій.

Твір написаний у складній трьохчастинній формі, має скрізний розвиток. Вступ з шести тактів передує основному викладу твору і налаштовує слухача на світлий, ніжний але в той же час схвильований характер меси. Під час всього твору звучить м'який, спокійний акомпанемент, який підтримує мелодію і також допомагає у розкритті образу твору.

Фактура твору – гамофонно-гармонічна.

Динамічний план досить різноманітний. У творі присутній весь спектр динамічних відтінків: від pp до f . Але переважає спокійна динаміка (p,mp), що пояснюється образним змістом твору: це не просто музика, це світла натхненна молитва, яку співаєш у храмі, храмі власної душі.

Мелодична лінія знаходяться в партії SI і має хвилеподібну будову, в перших двох фразах першої частини, мелодія характеризується висхідним та низхідним рухом і завершується розгорнутим T5/3, характеризуючи чистосердечне звернення до Бога, переживання і надії людини на Божу милість. Далі низхідний півтоновий хід ( 16т) надає відчуття зітхання, відчаю. Кульмінаційний розвиток – взліт мелодії і її спадання, перехід від p до f і навпаки, надає напруженості, схвильованості. Всі інші партії повторюють рух SI, гармонічно підтримують образ та характер твору.

Друга частина більш динамічна, схвильована, напружена. Спочатку основна мелодія проходить в партії альтів, в низькій теситурі, передаючи силу, кантилену, тембральну насиченість, експресивність. (29т). Це перехід допомагає розкрити образ сугубої молитви до Бога з проханням допомогти у важку годину.

Далі тема переходить у партію SI з витриманим терцовим тоном (42т ) , передаючи статичність, покірність. В 44т звучить tutti, яке поступово, динамічно рухається до яскравої, насиченої нюансом f кульмінаційної частини твору, яка створює напругу, розкриваючи ідейний зміст меси.

Звершується друга частина програшем в якому звучить основна тема, акомпанемент допомагає як найширше розкрити образ твору, створити певний емоційний та психологічний настрій, дає можливість зануритись в світ духовного і прекрасного, величного звучання, доторкнутись і замислитись над вічністю буття.

Третя частина статична, задумлива. Мелодія немов застигла на місці, це закінчення молитви. Підсумок твору, усвідомлення себе в цьому світі, вдячність за те, що нас оточує, за своє життя.

Ритмічний малюнок твору дуже простий – побудований на витриманих половинних, четверних звуках, іноді зустрічається і пунктирний ритм, наприклад в останній третій частині.

Перші дві частини написані в розмірі 3/4 і лише в останній третій частині змінюється розмір на 4/4 , останні три такти повертаються знову у розмір ¾.

Світлі моменти твору (вступ, перші та заключні фрази) автор підкреслив гармонічними зворотами з тризвуками та септакордами головних тризвуків (Т,S,SII,DD,D) .

Перша частина починається у тональності F-dur. Вкінці 13 такту - відхилення у C-dur, це додає м’якості і світлості твору, відчувається сум і печаль, завершеність, умиротворення.

Починаючи з 16 такту з’являється зменшені септакорди та їх обернення, особливу образну картину відіграє подвійна домінанта DD з оберненням, яка надає напруги, схвильованості, виру людських емоцій. Завершується перша частина в основній тональності F-dur, що заспокоює схвильованість.

Друга частина починається в основній тональності F-dur, мелодія звучить насичено, впевнено. З 48 такту починається постійна зміна гармонії. Домінанта переходить у ges-moll, в наступному такті A-dur, далі E-dur, надалі гармонія зберігається. Особлива напруга виникає з 62 такту звучить f-moll і її D, далі Des-dur, що підкреслює напруженість кульмінаційної хвилі.

Третя частина звучить у тональності d-moll яка переходить у співставлення з Aes-dur, і завершується D-dur. Складається відчуття спокою, закінчення молитви і характерного для того часу закінчення твору у мажорній тональності, що надає просвітленості і оптимістичності.

Вокально-хоровий аналіз

Твір «Agnus Dei» Габріеля Форе призначений для однорідного трьох-голосного хору.

Діапазон всього хору:

Теситурні умови кожної партії загалом зручні для співу у всіх партіях. Лише у партії SI зустрічаються верхні звуки діапазону – фа 2 октави. В роботі над вокальними труднощами слід звернути на дані місця особливу увагу, і працюючи, домогтись дзвінкого, насиченого, ясного природного звучання.

Ступінь вокального навантаження на партії рівномірна. Кожний голос виконує власну партію, дівізі та унісонів в партіях не зустрічається.

Хоровий ансамбль охоплює єдність всіх видів художнього ансамблю: тембрового, гармонічного, ритмічного, динамічного, агогічного, дикційного. У процесі роботи над художнім ансамблем, тобто над засобами художньої виразності, кожен елемент ансамблю є частиною цілого. Порушення одного з видів ансамблю у виконанні твору призводить до втрати художнього ансамблю.

Твір викладений в зручних теситурних умовах, з рівномірним логічним, динамічним та агогічним розвитком, що характерно для природного ансамблю.

У творі слід попрацювати над створенням динамічного ансамблю між партіями (щоб виробити контраст між сольною партією та хором). Оскільки «Agnus Dei» - це твір з насиченою акордовою фактурою, тому слід звернути увагу на досягнення гармонічного ансамблю,та ансамблю між акомпанементом і хором.

Особливу увагу варто звернути на гармонійний і мелодичний стрій твору. Для досягнення строю необхідно попрацювати з кожною партією окремо, після чого послідовно вибудовувати звуки акорду у повільному темпі.

Основними інтонаційними труднощами у творі є інтонування стрибків та півтонових ходів. В якості методичних прийомів можна застосувати проспівування у повільному темпі, зупиняючись на проблемних звуках уважно вслухаючись та вибудовуючи їх.

Наприклад партія SI:

Низхідний діатонічний півтон соль-фа ( м2) його треба заспівати близько і чисто з тенденцією до підвищення, необхідно попрацювати над діатонічним висхідним ходом ре , мі, фа – проспівати обережно, легко з тенденцією до пониження. Стрибок мі - ля(ч4) необхідно проінтонувати стійко, енергійно і далі продовжити тризвук ля-до-мі – легко, високо і дзвінко. Нисхідний стрибок мі, соль проспівати точно і чітко, звернути увагу на цезуру, обов’язково після звука мі взяти дихання. Особливу увагу приділити динаміці оскільки в цих місцях вона дуже різноманітна, вміти швидко переходити від f до p. Яскраво приходити до кульмінації.

У другій частині несподіваний вступ SI на терцовий затриманий тон, який потребує стійкості виконання, щоб потім обережно, близько виконати хроматичний півтон до бемоль, який переходить у мі бемоль, який необхідно про інтонувати з тенденціїю до пониження, тупо.