39. Кругообіг капіталу.

Кругообіг капіталу -це процес руху капіталу, який охоплює 3 стадії, де він послідовно набуває в 3-х різних формах, кожна з яких виконує пенвну функцію наз.круговоротом промислового капіталу. Г...Т-РС,ЗВ...В...Т”...Г” -кругооборот грошового капіталу В...Т”...Г”...Т-РС,ЗВ...В-кругооборот продуктивного капіталу Т”...Т”...Г”...В...Т-кругооборот товарного капіталу наявність 3-х форм кругообороту капіталу містить у собі можливість їх уособлення один від одного і самостійного існування. Так, у реальному житті і відбувається, коли від капіталу зайнятого у сфері матеріального виробництва відгалузуються і починають існувати, як самостійні торгівельні і позичкові капітали, а разом із тим у складі класу капіталістів виділяються і промислові підприємці, торгівельні підприємці і банкіри. Г-Т- перша стадія-грошова форма, ...В-2 стадія-процес виробництва, Т-Г-3 стадія-реалізація новоствореного продукту.

40. Фізичний і моральний знос капіталу.

Оскільки основний капітал функціонує протягом певного періоду часу, то виникає проблема його зносу. Розрізняють два його види: фізичний і моральний.

Фізичним зносом називається втрата основним капіталом своїх властивостей під впливом сил природи. В результаті окислення та інших наслідків дії природних сил, що впливають на елементи основного капіталу, вони втрачають свої якості як капітал. Це відбувається і тоді, коли вони не використовуються для виробництва або знаходяться у законсервованому стані. Інша природа морального зносу. Він пов'язаний із науково – технічним прогресом. Отже, моральний знос основного капіталу – це втрата ним частини своєї вартості під впливом науково – технічного прогресу. Розрізняють два види морального зносу. Перша форма пов’язана зі створенням елементів основного капіталу, що мають нижчу вартість порівняно з аналогічними, але застарілими. Друга форма виникає тоді, коли створюються продуктивніші елементи основного капіталу, що приводить до недоцільності використання застарілого. Отже, моральному зносі елементи основного капіталу за своїми властивостями ще придатні для використання у виробництві, але з точки зору ефективності використання вони стають застарілими, втрачаючи частину своєї первісної вартості.

41.Витрати виробництва, прибуток.

Ви́трати виробни́цтва — витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.

Економічна теорія вирізняє такі основні види витрат виробництва фірми: постійні, змінні, валові (загальні), середні, граничні, альтернативні. Сучасні західні концепції класифікують витрати виробництва, беручи за критерій залежність або незалежність їх від обсягу виробництва.

1. Постійні витрати (англ. Fixed Costs) — витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель, споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітна плата апарату управління, витрати на охорону.(також позначаються FC)

2. Змінні витрати (англ. Variable Costs) — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля, вони спочатку зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва. З подальшим розширенням обсягів виробництва виникає фактор економії, і змінні витрати зростають повільніше, ніж збільшується обсяг продукції.

3. Валові витрати (загальні витрати,англ. Total Costs) є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва.

4. Середні витрати — витрати на одиницю продукції, що випускається. Розрізняють загальні середні витрати, рівні частці від ділення повних витрат на обсяг виробництва; змінні середні витрати, рівні частці від ділення змінних витрат на обсяг виробництва: постійні середні витрати, рівні частці від ділення постійних витрат на обсяг виробництва.(також позначаються ATC)

5. Витрати на одиницю продукції — це середні валові витрати, які дорівнюють загальним витратам, поділеним на обсяг виробництва товарів. Нерівномірна зміна валових витрат веде до того, що зі зростанням обсягів виробництва змінюються витрати на одиницю продукції, це має особливе значення для ринкової стратегії фірми, оскільки дає змогу з'ясувати — за якого обсягу виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними.

6. Прямі витрати — витрати, що можуть бути безпосередньо пов'язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.

7. Поточні витрати — витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображаються в обліку за рахунками витрат.

8. Граничні витрати (англ. Marginal Costs, також позначаються МС)— витрати необхідні для випуску додаткової одиниці продукції найефективнішим (найдешевшим) чином.

9. Альтернативні витрати (не явні) це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання.

10. Витрати майбутніх періодів — грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені в майбутньому періоді, частинами.

Прибу́ток — це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. (англ. Profit) — чистий прибуток після сплати податків. Сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії.

Прибуток — частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. Економічний зміст продукту Г — Т — Г’

Прибуток — одне з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства та формування фондів грошових коштів підприємства. На операційну діяльність використовується близько 95 % прибутку.

Економічна роль прибутку в умовах ринку виявляється в таких рисах:

• прибуток є рушійною силою функціонування та розвитку економіки, основним спонукальним мотивом підприємницької діяльності

• прагнення отримати прибуток сприяє ефективному розподілу та використанню ресурсів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу, скороченню витрат, поліпшенню якості продукції та її споживчих властивостей.

• прибуток є джерелом розширення суспільного виробництва, примноження національного багатства та задоволення потреб суспільства, що зростають.

Прибуток на капітал — найважливіша категорія ринкової економіки, складна багатогранні за своєю сутністю та конкретними формами вияву.

Види прибутку:

• Загальний прибуток — кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій);

• Валовий прибуток — прибуток, розрахований на реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручка без ПДВ та акцизів) від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції.

Прибуток від операційної діяльності витрати — оренда.