Розділ 1 економічна природа обігових коштів в складі підприємства
1.1. Склад і розміщення обігових коштів
Обігові кошти підприємства - фінансово-економічна категорія, в якій переплітається багато теоретичних і практичних питань. Обіговим коштам належить особливе місце в структурі підприємства, тому що вони є одним з важливих факторів, які обумовлюють стійке фінансове становище, кредитоспроможність, інвестиційну привабливість підприємства.[1]
Від ефективності управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, раціонального планування виробництва, спрямованих на збільшення оборотності, скорочення обсягу виробничих запасів, управління дебіторською заборгованістю, залучення альтернативних джерел фінансування залежить можливість адаптації підприємства до умов нестабільного економічного середовища та закладення основи його стратегічного розвитку.
Обігові кошти є об’єктивною економічною категорією, суть якої багатовимірна і неоднозначна. Можна констатувати наявність дуалізму в обігових коштах, що безперечно повинно враховуватися при вирішенні проблем їх аналізу, планування і оптимізації. Обігові кошти повинні забезпечувати безперервність виробничого процесу відповідно до вимог ринку, постійно сприяти мобілізації внутрішніх виробничих резервів, а також повно і своєчасно забезпечувати фінансування діяльності підприємства. Економічно невиправдане відволікання обігових коштів є однією з причин дисбалансу відтворювальних процесів і диспропорції в структурі оборотних коштів на промислових підприємствах України.
В економічній літературі використовуються поняття оборотного капіталу, оборотних засобів, оборотних активів, обігових та оборотних коштів. В роботі використано поняття «обігові кошти», яке на мою думку, більш повно відображає сутність цієї економічної категорії.[2]
Обігові кошти в процесі кругообігу послідовно набувають грошової форми, виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і знову повертаються до форми грошей, яка є водночас початком і кінцем кругообігу. Сукупна вартість авансується в грошовій формі і, пройшовши процес виробництва і обігу, знову набуває цієї форми.
Співвідношення власних і позикових джерел формування обігових коштів доцільно забезпечувати таким чином, щоб постійна потреба формувалася за рахунок власних, а змінна - за рахунок позикових.
Діяльність суб’єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, обігових фондів і самої праці. Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.
Обіговими коштами є активи, які можуть бути протягом одного виробничого циклу або одного року перетворені в кошти.[3]
Обігові активи містять у собі матеріально-виробничі запаси й витрати, готову продукцію, дебіторську заборгованість, грошові кошти. Обігові кошти є мобільною частиною активів підприємства. Перебуваючи в постійному русі, оборотні активи забезпечують безперебійний процес виробництва.
Залежно від здатності більш-менш швидко перетворюватися в гроші, тобто по ступені ліквідності, оборотні активи діляться на такі, що повільно реалізуються (запаси сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції), що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість, кошти на депозитах) і абсолютно ліквідні (грошові кошти й короткострокові ринкові цінні папери).
В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності обігових коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення обігових коштів.
По-перше, обігові кошти - це грошові ресурси, які вкладено в обігові виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.
По-друге, обігові кошти - це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - обігові кошти та оборотний капітал.
У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як обігові активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.
Узагалі поняття «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії грошовий капітал розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.[4]
Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів. У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю. Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.
На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.
Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі, то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через обігові фонди.
Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг. У виробничій сфері оборотний капітал (обігові кошти) авансується в обігові виробничі фонди і фонди обігу.
До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні та швидкозношувані предмети, незавершене виробництво напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів. Основне призначення виробничих фондів - забезпечення планомірного і ритмічного процесу виробництва на підприємствах, в організаціях.
Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери. Основне призначення фондів обігу - забезпечення грошовими засобами планомірного процесу обігу на підприємствах.[5]
В умовах товарно-грошових відносин рух, кругообіг товарно-матеріальних цінностей опосередковується їх вартістю, яка не витрачається, не споживається подібно до її речових носіїв, а залишається в межах процесу виробництва і змінює лише форми свого руху. У зв’язку з цим К.Маркс писав, що «вартість взагалі авансується, а не витрачається, так як ця вартість, пройшовши різні фази свого кругообігу, знову повертається до свого вихідного пункту».
Таким чином, оборотний капітал (обігові кошти) - це кошти, авансовані в кругообіг оборотних виробничих фондів і фондів обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва та обігу, реалізації продукції та отримання прибутку.
Співвідношення обігових коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції необхідно досягти оптимального співвідношення обігових коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні обігових коштів у сфері обігу за рахунок покращення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.
Склад обігових коштів - це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад обігових коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті обігових коштів - це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова продукція. В окремих галузях промисловості є статті обігових коштів, що характерні лише для них.[6]
Структура обігових коштів - це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі обігових коштів. Структура обігових коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від типу галузі, складу і структури витрат на виробництво, виду випущеної продукції, особливостей матеріально-технічного забезпечення, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.
Склад і структура обігових коштів не є постійними величинами. Вони змінюються як з роками, так і протягом року в залежності від зміни характеру виробничої діяльності підприємства, особливостей формування запасів та затрат.
Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізацій.
Оборотні виробничі фонди містять у собі:
предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);
засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидко знос. предмети й інструменти);
незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).
витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).
До фондів обігу відносяться :
кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;
кошти, в розрахунках;
грошові кошти в касі і на рахунках.
Розмір обігових коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.
Співвідношення між окремими елементами обігових коштів, виражене у відсотках, називається структурою обігових коштів. Різниця в структурах обігових коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.
Структура оборотних коштів показана на рисунку 1.1.
Рис.1.1. Структура оборотних коштів.
Система організації обігових коштів побудована на певних принципах.
По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління обіговими коштами.
По-друге, визначення планової потреби та розміщення обігових коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в обігових коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи.
По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.
По-четверте, раціональна система фінансування обігових коштів. Це означає формування обігових коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.
По-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням обігових коштів.[7]
Отже, обігові кошти являють собою авансовану у грошовій формі вартість для планомірного утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують виконання підприємством виробничої програми і своєчасність здійснення розрахунків. Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості обіговими коштами, від правильної структури та організації обігових коштів на підприємстві.