- •1 Поняття дизайн. Об*єкти дизайну
- •2. Основний метод дизайну. Класичні видии дизайну
- •3. Основні категорії дизайну. Нові види дизайну
- •4 Види дизайнерської діяльності
- •5. Поняття композиції. Її види
- •6. Архітектоніка, тектоніка, комбінаторика
- •7. Поняття форма та її основне завдання
- •8. Основні засобі композиції
- •9. Закони композиції
- •10 Три поняття композиції
- •11. Пропорція, види пропорції.
- •12. Масштабність та масштабне збільшення та зменшешшя. Позначення масштабів.
- •13. Масштабні зв*язки
- •14. Симетрія та асиметрія. Види симетрії
- •15. Статика. Динаміка
- •16. Ритм. Ритмічний та метричний лад. Статичний та динамічний лад
- •Контраст і нюанс.
- •Властивості сприймання
- •Оптичні ілюзії та типи оптичних ілюзій
- •Ілюзії сприйняття кольру. Ілюзії сприйняття руху
- •Неможливі рисунки. Ілюзії сприйняття глибини. Ілюзії сприйняття розміру
- •Перевернуті зображення. Стерео-ілюзії. Парейдолічні ілюзії
- •Оптичні ілюзії в приміщеннях.
- •24. Кольори спектра у послідовності. Дві нрупи кольорів
- •25 Три властивості кольру
- •26. Три закони змішування кольрів:
- •28.Види освітлення. Дія світла на людину
- •29. Фронтальна композиція. Умови від яких залежить зображення фронтальної композиції
- •31 Стилі епох стилізація інтр*єрів, напрямки стилів
- •Стилі в інтер’єрах.
- •32 Складові дизайну
- •33 Орнамент. Класифікація орнаменту
- •Стайлинг. Футуродизайн.
- •Компонування. Композиційні осі.
- •Декор. Декоративність.
- •Приклади декору
- •Стиль Авангардизм.
- •Авангардизм в образотворчому мистецтві
- •Авангардизм в літературі
- •Готичний стиль.
- •Стиль Ампір.
- •Зразки ампіру у наполеонівській Франції та Російський імперії
- •Зразки ампіру в сучасній Україні
- •Від монументів до порцеляни
- •Стиль Класицизм.
- •Витоки класицизму в літературі
- •Класицизм і палладіанство
- •Класицизм у Франції XVIII ст
- •Класицизм у живопису Європи (відомі представники)
- •Риси класицизму в літературі України
- •Походження поняття
- •Характерні риси стилю
- •Образотворче мистецтво
- •Архітектура
- •Стиль Модерн.
- •Стиль Поп-арт.
- •Стиль Рококо.
- •Загальна характеристика
- •Рококо в Україні
- •Стиль Хай-тек.
- •Стиль Бароко.
- •Стиль Мінімалізм.
- •Художнє конструювання.
Художнє конструювання.
Художнє конструювання, творча проектна діяльність, направлена на вдосконалення людину наочного довкілля, що створюється засобами промислового виробництва; це досягається шляхом приведення в єдину систему функціональних і композиційних зв'язків наочних комплексів і окремих виробів, їх естетичних і експлуатаційних характеристик. Х. до. (часто ототожнюване з дизайном ) — невід'ємна складова частина сучасного процесу створення промислової продукції, призначеної для безпосереднього використання людиною; воно ведеться в творчому контакті з інженерами-конструкторами, технологами і ін. фахівцями і покликаний сприяти якнайповнішому обліку вимог споживача і підвищенню ефективності виробництва. В умовах соціалізму Х. до. сприяє створенню гармонійного наочного світу що відповідає все зростаючим матеріальним і духовним потребам людини.
Х. до. здійснює художник-конструктор (дизайнер), що використовує в своїй роботі результати наукових досліджень в різних галузях науки і техніки, знає сучасне промислове виробництво, його технологію і економіку.
Х. до. спирається на теорію, що розробляється технічною естетикою, а також на дані економіки, соціології, психології, ергономіки, семіотики, системотехніки і ін. наук. Метод Х. до. складається з художньо-конструкторського аналізу (дослідження вихідної ситуації і побудова об'єкту проектування, функціонально-ергономічний і конструктивно-технологічний аналіз, композиційний аналіз) і художньо-конструкторського синтезу (в процесі якого ведеться функціонально-ергономічний пошук, робота над композицією виробу). Для Х. до. характерне моделювання об'єкту на всіх етапах його розробки (у відповідному масштабі і незрідка у натуральну величину), що дозволяє перевіряти і відбирати оптимальні варіанти композиційних, цветографічеських, ергономічних і ін. рішень; при цьому модель служить не ілюстрацією до проекту, а як би інструментом проектування і, постійно модифікуючись в ході роботи, стає кінець кінцем еталоном дослідного зразка виробу. Специфічним для методу Х. до. є розгляд проектованого виробу як елементу цілого комплексу виробів, що оточують людину в конкретному наочному середовищі, яке повинне максимально задовольняти утилітарні і естетичні потреби і сприяти підвищенню ефективності його діяльності. Найбільш складним об'єктом Х. до. є системи, об'єднуючі спільно вироблювані або спільно використовувані вироби. В цьому випадку метод Х. до. включає такі завдання, як вирішення питань різноманітності елементів системи (асортименту виробів), формування її структури з використанням засобів уніфікації і агрегатування і т.п.
Виникнення Х. до. відноситься до початку 20 ст, але передумови для його становлення розвивалися задовго до цього в процесі переходу від ручного до машинного виробництва, який спричинив «... повний технічний переворот, що скидає століттями нажите ручне мистецтво майстра...» (Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3, с. 455). Безпосереднім результатом цього перевороту було протиріччя між прогресивністю закладеної в новому виробі інженерної ідеї і його естетичною неповноцінністю, що привела до втрати багатьма утилітарними предметами властивого їм в минулому художнього значення. Усвідомлення цього протиріччя в середині 19 ст набуло спочатку форми романтичного заклику до відродження середньовічних ремісничих традицій (Дж. Реськин, В. Моріс), неспроможність якого незабаром стала очевидною.