4. Характеристика етапу розвитку менеджменту «Менеджмент людських ресурсів».
Концепція людських відносин на виробництві Е.Мейо, М.Фолліт, а також наукові дослідження ставлення людини до праці Дугласа Мак Грегора визначили другий етап розвитку менеджменту – менеджмент людських ресурсів.
Теорія людських відносин почала застосовуватись скрізь в розвинутих капіталістичних країнах. Однак методи її застосування набули національних особливостей. Виникло два основних національно-своєрідних способа застосування принципів теорії людських відносин: на Заході, в США і Західній Європі та на Сході, в Японії.
Японський варіант є колективистським методом застосування теорії людських відносин. Його особливості полягають у виключній увазі до формування у працівників почуття “єдиної родини”, належності до трудового колективу, невід’ємного зв’язку з ним. Це почуття підкріплялося виданням газет, проведенням спільних свят, спортивних змагань, “родинних днів”, коли на робоче місце, де працює хтось з родини, запрошувались його близькі. Цей досвід описано у книзі президента фірми “Sony” А.Моріта “Сделано в Японии”.
Американський варіант є індивідуалістичним методом застосування тієї ж теорії. Його специфіка полягає в особливій увазі до індивідуальних, особистісних взаємодій між керівником та підлеглим. Першорядного значення при цьому надається налагодженню людських відносин між працівниками та молодшими адміністраторами як ключовими фігурами, які забезпечують морально-психологічний клімат в установі. Мастерам рекомендують щотижнево розмовляти з кожним працівником, розпитувати про домашні справи, заняття поза підприємства. Цей досвід описує в своїй книзі “Карьера менеджера” керівник найкрупнішої американської автомобільної компанії “Крайслер” Лі Якокка.
У всіх розвинутих капіталістичних странах як на Заході, так і на Сході в практиці господарювання почало приділятися багато уваги навіть таким “дрібницям”, як форма спілкування між керівником та підлеглим, щільно до зміни мови спілкування, яка повинна була сприяти не роз’єднанню, а об’єднанню робочих та підприємців.
Найбільш поширене тлумачення терміну «менеджмент людських ресурсів», це — мобілізація працівників до активної роботи лінійними менеджерами. Менеджмент людських ресурсів — це розробка й удосконалення методів мобілізації працівників зусиллями менеджерів, ефективне використання людського фактора, розробка кадрової політики.
5.Характеристика комунікаційного процесу і його роль у діяльності менеджера.
Управлінська робота в основному інтелектуальна. Щоб організація могла чітко працювати, керівник має зробити низку правильних виборів із серії альтернативних можливостей. Вибір однієї з альтернатив — це рішення. Отже, прийняття рішення — вибір того, як і що планувати, організовувати, мотивувати, контролювати (функції управління).
Ефективність роботи менеджера залежить як від його вміння працювати з людьми, так і від того, як він працює з інформацією. Основною вимогою для прийняття ефективного об'єктивного рішення або навіть розуміння масштабів проблеми є наявність точної інформації. Єдиним способом отримання такої інформації вважається комунікація. Комунікації визначають як способи, за допомогою яких між людьми виникають зв'язки.
Комунікація — процес обміну інформацією та змістовим значенням між двома або більше людьми (тобто передача інформації).
Міцність та якість відносин між людьми (друзями, членами родини або колегами) є відображенням того, наскільки чіткими і чесними є їх міжособисті відносини.
Інформація в процесі комунікації передається не лише з метою прийняття розумних рішень, а й для того, щоб вони могли виконуватись. Звичайно, якщо керівництво надає підлеглим інформацію щодо обґрунтування своїх рішень, це значно збільшує шанси їх успішного виконання. Доти, доки працівники не зрозуміють, яку винагороду їм запропонує організація за якісно виконану роботу, вони не можуть на неї добре працювати.
Комунікація також важлива і для функції контролю. Керівники потребують інформації стосовно того, що було виконано, аби правильно оці нити, чи досягнули цілей організації.
Передача інформації від однієї особи до іншої здійснюється за допомогою жестів, мови, приборів або в письмовій формі (їх називають засобами комунікації). Через засоби комунікації інформація передається особам, які приймають рішення, а рішення — їх виконавцям. Без комунікацій не може бути організації, оскільки без них неможливо забезпечити координацію діяльності людей.
Створення ефективних комунікацій як усередині, так і за межами організації досягається шляхом добре організованого комунікаційного процесу.
Комунікаційний процес визначають як обмін інформацією між двома чи більше людьми. Основна мета такого процесу полягає в забезпеченні розуміння інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлень.
У комунікаційному процесі вирізняють чотири базових елементи:
1) відправник — особа, яка генерує ідеї або збирає інформацію та передає її;
2) повідомлення — інформація, закодована за допомогою символів;
3) канал — засіб передачі інформації;
4) одержувач — особа, котрій призначено інформацію й яка інтерпретує її.
Під час обміну інформацією завданням відправника та одержувача: є складання повідомлення та використання каналу зв'язку для його передачі таким чином, щоб обидві сторони зрозуміли і підтримали вихідну ідею.
Розрізняють такі етапи процесу комунікації:
— зародження ідеї;
— кодування і вибір каналу;
— передача;
— декодування.
Детальніше розглянемо ці етапи.
1. Перший етап комунікацій починається з формування ідеї або відбирання інформації. Відправник вирішує, яка ідея або повідомлення буде предметом обміну. На жаль, більшість спроб обміну інформацією зриваються на цьому етапі, оскільки відправник не витрачає достатнього часу на обдумування ідеї. У такому разі варто дотримуватись правила: "не розпочинай говорити, не почавши думати".
2. На другому — відправник має за допомогою символів закодувати ідею в повідомлення; обрати канал, сумісний з типом символів, які він використовував для кодування. До загальновідомих каналів належать: передача мови, письмових матеріалів, електронні засоби зв'язку (комп'ютерні мережі, електронна пошта, відеострічки та ін.).
3. На третьому етапі відправник використовує канал для доставки повідомлення одержувачу.
4. На четвертому — одержувач повідомлення декодує його. Декодування — це переведення символів відправника в думки одержувача. Обмін інформацією вважають ефективним, якщо одержувач продемонстрував розуміння ідеї, виконав дії, які чекав від нього відправник.
Важливу роль у комунікаціях відіграє зворотний зв'язок. За наявності такого зв'язку відправник і одержувач обмінюються комунікаційними ролями. Зворотний зв'язок необхідний, щоб з'ясувати, в якій мірі повідомлення було сприйняте і зрозуміле. Менеджер, котрий не налагодить зворотного зв'язку для отримання інформації, однак виявить, що ефективність його управлінських дій різко зменшилася.
Види комунікацій.
Варто визначити, де зовні та всередині організації потрібні ефективні комунікації, тобто види комунікацій. Розглянемо такі види комунікацій:
— комунікації між організацією та її середовищем. Наприклад, зі споживачами організації спілкуються за допомогою реклами та інших програм просування товарів на ринку. У сфері відносин з громадськістю визначається імідж організації;
— міжособистісні комунікації. Керівник від 50 до 90 % свого часу витрачає на розмову, тому необхідно відокремлювати прямий міжособистісний обмін інформацією (тобто міжособистісні комунікації).
Для менеджера доступними е два типи комунікацій: формальні та неформальні.
1. Формальні комунікації передбачені організаційною структурою. Вони поділяються на: вертикальні, горизонтальні та діагональні.
До вертикальних комунікацій належать комунікації зверху вниз і знизу вгору.
Комунікації зверху вниз вирішують п'ять основних завдань:
1) ознайомлення працівників з цілями організації з метою усвідомлення ними важливості роботи, що виконується;
2) викладення конкретних інструкцій щодо виконання робіт;
3) забезпечення розуміння роботи та її зв'язку з іншими завданнями організації;
4) надання інформації про процедури і методи виконашія роботи;
5) забезпечення підлеглих інформацією зворотного зв'язку про результати діяльності організації.
Отже, комунікації зверху вниз допомагають пов'язувати різні рівні організації, координувати їх діяльність. Разом із тим для комунікацій зверху вниз характерна низка недоліків:
— створення передумов для формування авторитарної системи;
— значне завантаження підлеглих роботою;
— постійні втрати інформації внаслідок викривлень, помилкової інтерпретації.
Одним із методів подолання цих проблем є організація потоків інформації знизу вгору, тобто налагодження ефективного зворотного зв'язку. Цими каналами передається інформація від підлеглих до керівників, хоча не псі менеджери приділяють достатньо уваги організації такого типу інформаційних потоків. Результати спеціального дослідження ефективності комунікацій знизу вгору свідчать: керівники фірми отримують майже 10 % інформації, надісланої працівниками.
Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які перебувають на одному рівні ієрархії. Такий обмін інформацією забезпечує координацію діяльності (наприклад, між віце-президентами з маркетингу, фінансів, виробництва). Як показують дослідження, ефективність горизонтальних комунікацій досягає 90 %, що пояснюється значним рівнем розуміння працівниками характеру роботи своїх колег і проблем, що виникають під час функціонування суміжних підрозділів.
Діагональні комунікації відбуваються між особами, котрі перебувають на різних рівнях ієрархії (наприклад, між лінійними та штабними підрозділами, коли штабні служби керують виконанням певних функцій). Такі комунікації характерні також для зв'язків між лінійними підрозділами, якщо один з них є головним з певної функції.
2. Неформальні комунікації не передбачені організаційною структурою. Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незапланованих керівництвом способів. У теорії та практиці менеджменту зарубіжних країн часто використовується термін "grape-vine" — система поширення чуток, неофіційних даних. Варто зазначити, що неформальними каналами комунікацій передається значна частина достовірної інформації. Неформальна інформація буває досить корисною для доповнення інформації, отриманої через формальні канали комунікації; вона є цінною для керівника, однак не можна допускати, щоб система поширення чуток була замінником формальних каналів комунікації. Кожен працівник апарату управління має пам'ятати, що він теж частково бере участь у поширенні чуток (наприклад, мовчання у відповідь на запитання підлеглого — теж реакція, що відповідно інтерпретується підлеглими).
Дизайн інтер’єру
Основи композиції та стилі в дизайні інтер’єру.
Графічна частина проекту з дизайну інтер’єру.
Особливості дизайну окремих приміщень.
Дизайн – вид художньо-проектної діяльності, спрямований на проектування предметного середовища, яке гармонійно поєднується з природним середовищем і задовольняє потреби людини.
Мета дизайну, його функції, задачі, об’єкт і результат дизайн-проектування.
Мета дизайну – створення штучного предметного середовища, гармонійного з природним, яке б задовольняло потреби людини.
Дизайн застосовується під час створення будь-якого технічного промислового виробу, у будь-якій сфері людської життєдіяльності, де соціально-культурно обумовлено спілкування між людьми.
Дизайн, як творчий процес, можна поділити на художній дизайн (створення речей із точки зору естетичного сприйняття) та технічну естетику — наука про дизайн, ураховуючи всі аспекти, і перш за все конструктивність (ранній етап становлення дизайну), функціональність (середній), комфортність виробництва, експлуатації, утилізації технічного виробу тощо (сучасне розуміння дизайну).
Дизайн - одне ємне поняття, а містить у собі в нашій свідомості: масовий і елітний дизайн, кітч, стайлинг, поп-дизайн, одиничний арт-дизайн, міський публишь-арт, архітектурний дизайн, промисловий дизайн, Web-Дизайн, графічний дизайн, кустарний дизайн, історичний футуро-дизайн, прогностичний дизайн майбутнього, фито-дизайн, комерційний рекламний дизайн, інформаційний і програмний дизайн, науковий сайнс-дизайн, текстовий дизайн… Не буду оригінальним, якщо скажу, що дизайнер зобов’язаний бути майстром у всіх областях своєї професії. Коріння дизайну йдуть до початку XIX століття, в епоху появи масового машинного виробництва й поділу праці. До промислової революції в праці ремісника дизайн безпосередньо сполучалася з виготовленням виробу.
Історія розвитку художнього конструювання бере початок із середини 19 в.
Прийнято виділяти два основних напрямки в становленні дизайну: Російське (ВХУТЕМАС) і Німецьке (БАУХАУЗ).
Історичні етапи формоутворення:
1. Кустарне, ремісниче виробництво (від початку людської цивілізації до кінця 18 століття) - предтеча дизайну
2. Індустріальне машинне виробництво - кінець 18 століття початок 20 століття
3. Етап Дизайну - початок 20 століття - наш час, а далі - подивимося
Композиція (від лат. composіtіo - створення, складання, з'єднання) у дизайні - будова (структура) твору дизайнерського мистецтва, розташування й зв'язок його частин, обумовлені їхнім компонуванням, що відповідає призначенню й технічній ідеї цього твору і його художньому (образному) задуму, що відбиває емоційно-почуттєві очікування споживача дизайнерського продукту.
Засоби й прийоми композиції в дизайні складаються як наслідок системи традиційних і сучасних методик проектування. Класичні засоби - пропорційність, симетрія й асиметрія, масштабність, ритмічна організація, тектоніка, нюанс, тотожність, контраст - сполучаються із сьогоднішнім трактуванням способів формування дизайну-продукції - ассамбляж, комбінаторика, інсталяція, монтаж й ін. Кінцева мета застосування цих засобів - комплексна естетична організація матеріально-конструктивних і візуальних складових речі (плаката, системи середовища та ін.), як результат формотворчої діяльності.
Дизайн інтер'єру: Стилі
Авангард характеризується експериментальним підходом до художньої творчості, які виходять за рамки класичної естетики, з використанням оригінальних, новаторських засобів вираження, підкресленим символізмом художніх образів. Ампір Ампір (початок XIX століття) - нащадок класицизму, парадний, урочистий, військово-тріумфальний стиль, що наслідує шику і розкоші Римської імперії. У дизайні інтер'єру використовується багатий декор з мотивами військової емблематики. Форми масивні і спрощені, підкреслена монументальність. Ампір придбав популярність, в основному, у Франції, але і там протримався недовго. Незабаром його замінить набагато більш "теплий" стиль, який поєднав у собі всі зручності і гідності минулих стилів - Еклектика. Англійський стиль Cтени зазвичай забарвлюються в сліпучо-жовтий, яскраво червоний або м'який кремовий тони. Дерев'яні підлоги застеляють товстими і затишними вовняними килимами. Неодмінний атрибут англійської вітальні - м'який шерстяний плед з картатим візерунком і лавочка для ніг. Житло прикрашають важкі, але при цьому витончені поліровані меблі. В Англії троянди цвітуть не тільки в парках, а й на гардинах, меблевій оббивці. Поєднання тканин в інтер'єрі англійських віталень здається трохи хаотичним, але при цьому строга клітка чудово виглядає поряд з романтичним кольоровим візерунком. Античність Під античністю розуміють архітектуру стародавньої Греції і Риму. Давньогрецька архітектура, що виникла на островах Егейського моря, була настільки гармонійною і цілісною, що згодом сприймалася пізнішими стилями (Ренесанс, Класицизм, Неокласицизм) як першоджерело, як якийсь еталон для наслідування. Арт-деко Являє собою синтез модерну і неокласицизму. Відмінні риси - сувора закономірність, етнічні геометричні візерунки, розкіш, шик, дорогі, сучасні матеріали (слонова кістка, крокодилова шкіра, алюміній, рідкісні породи дерева, срібло). Африканський стиль Використовують досить яскраву теплу кольорову гаму, що нагадує жарку пустелю і савану, і жвавий декор. Одне з головних достоїнств інтер'єру цього стилю - це абсолютно екологічні та натуральні матеріали, такі як, шкіра, дерево, бамбук, кераміка, ротанг. У Африканському інтер'єрі користується популярність Чорне дерево, яке володіє цілющою і магічною силою. Також в інтер'єрі притаманний різноманітний декор: дерев'яні вази, прикрашені бамбуковими паличками і страви для фруктів, екзотичні скульптури, ритуальні маски, стилізовані ліхтарики, картини в стилі наївного мистецтва, лляні серветки і завісками з вишитими фігурками жирафів і тигрів, підноси і сувеніри з африканського каменю , берберських кераміку. Бароко Цей стиль дуже важко переплутати з яким-небудь ще. Він, подібно готиці, став втіленням своєї епохи. Бароко вперше в історії мистецтва з'єднав два поняття - стилю і способу життя. Чуттєво-тілесна радість буття, трагічні конфлікти складають основу прекрасного і джерело натхнення стилю. У дизайні інтер'єру Бароко прагне до величі, пишноти, просторового розмаху. Мінливість, химерна гра образів в інтер'єрах цього стилю була порівнянна з складністю настрою морської раковини-бароко, на честь якої він був названий. Готика Cтиль архітектури що зародився у Франції, відрізняється своєю вишуканістю. У ньому важливі не стільки застосовувані кольори і матеріали, скільки їх сполучуваність і стильова єдність з обстановкою будинку, гармонія стародавніх предметів із сучасними. Картини в красивих окладах, дзеркала в позолочених рамах, килими і гобелени, оброблені тканинами стіни, красиво драпирующиеся гардини. Вікна у французьких будинках, до речі, йдуть від підлоги і завжди мають маленькі балкончики. Готичний стиль (2 пол. XII-XV ст.). Стиль складного психологічного стану, він став втіленням всього періоду Середніх століть в розумінні сучасної людини. Готика - в основному архітектурний стиль, але і в дизайні інтер'єру йому властиві дуже істотні відмінності від інших стилів, своє власне і ні з чим не порівнянне "обличчя": величезні вікна, багатоколірні вітражі, світлові ефекти. Гігантські ажурні вежі, підкреслена вертикальність всіх конструктивних елементів. Динаміка і експресія форм пізньої, "полум'яніючої", готики. ДЕ стиль Власне, саме правління Директорії було коротким: з 1795 по 1799 рік. Однак стиль, який встиг скластися в ці чотири з невеликим роки, не просто залишив свій слід в історії, а навіть зумів вплинути на багато наступних стилі. Неокласицизм нікуди, звичайно, не зник і залишався провідним напрямком, але форма його була вже інша, ніж за часів Людовика XVI. Стримане «старорежимних» витонченість поступово поступилося місцем більш суворому й навіть суворого стилю, втім, не позбавленому елегантності. Форми меблів стають ще більш прямими і конструктивними, підкоряючись законам античної архітектури. Верх спинок крісел іноді злегка відгинається назад або, навпаки, усередину. Підлокітник стає практично прямокутним. Спереду ніжки залишаються колишніми, звуженими донизу, а ззаду приймають шаблевидний вигин. Спинки стільців часто прикрашає наскрізна ажурне різьблення. Крім червоного дерева використовують лимонне, а також пофарбований у білі, сірі або зелені тони бук. Часто зустрічається інкрустація лимонним і ебеновим деревом. Прикраси з бронзи виглядають як сама скромність. Греція і Рим продовжують володіти умами меблевиків, «поставляючи» їм все нові мотиви для орнаменту. Це пальмети, обрамлені ромбом ромашки (при Людовіку XVI вони були укладені в квадрат), коринфські і іонічні капітелі, каріатиди, вази, зірки. Це тварини: крилаті химери, лебеді, леви. В якості деталей майстри люблять використовувати звірині морди і лапи. Дозвільні фавни, безтурботні вакханки і польові квіточки зникають; їх місце займають німфи, що протягують пальмову гілку або вінок, крилаті генії і фортуни. Від революції стилю дісталася інша, войовнича символіка: це схрещені піки, сокири, кокарди, скрижалі закону, гілки дуба, галльський півень і військові трофеї. Всі перераховані мотиви часто укладаються в ромб, овал або шестикутник. Кантрі Кантрі - стиль, з безліччю осіб: у залежності від країни, чий колорит він відтворює, можуть мінятися практично всі декоративні елементи в оформленні інтер'єру. Основний і незмінною рисою Кантрі є світлий, всіляко наближений до сільського дизайн. У меблях і обробці приміщень використовуються виключно натуральні матеріали: дерево, камінь і т. д. Стилю також властива велика кількість текстилю у всіх варіаціях: текстиль на вікнах, м'яких меблів, у вигляді прикрас на стінах. Китайський Облаштування житла китайців сильно відрізняється по стилю від інших народів Сходу. У цьому зіграли свою роль розмірений устрій життя і філософське відношення до всього що відбувається. Плюс до всього, китайці люблять і вітають яскраві кольори. Улюблений їх колір - червоний, колір сили і енергії. У Китаї червоний найбільш часто використовується в поєднанні з чорним кольором. У китайському інтер'єрі відсутні гострі кути, громіздкі меблі. Широко використовується бамбук. Меблі декорується складною технікою багатошарової лакування. Чорна лакова меблі - "класика" китайського меблевого виробництва. Для прикраси дуже часто застосовують різьблення по чорному лаку, а також золочення окремих деталей меблів. Причому в даний час китайські майстри вже дуже сильно прагнуть золотити все підряд, а також покривати будь-яку свою меблі товстим шаром лаку. Кітч Основна увага приділяється екстравагантності зовнішнього вигляду, крикливості його елементів. Особливого поширення отримав в різних формах стандартизованого побутового прикраси. Як елемент масової культури - точка максимального відходу від елементарних естетичних цінностей і одночасно - одне з найбільш агресивних проявів тенденцій примітивізації й опошлення в популярному мистецтві. Відмітна риса - несочетаемость квітів і предметів інтер'єру. Класичний стиль XVII - початку XIX ст., Звернувся до античної спадщини як до норми і ідеального зразка. Класицизму властиві ясні геометричні форми, стриманий декор і дорогі, якісні матеріали (натуральне дерево, камінь, шовк та ін.) Найчастіше зустрічаються прикраси скульптурами і ліпниною. Архітектори тієї епохи знаходили такий підхід, який дивно гармонійно пов'язував античні форми з м'якістю російської природи і одночасно з устремліннями Російської культури. Розкіш попередніх стилів Бароко і Рококо придбала в інтер'єрах Класицизму монументальний і величний характер. Легковажний стиль життя королівського двору змінили спокій і витонченість, запозичені у прекрасної минулого Еллади. До початку XIX століття в літературі, скульптурі і живопису Класицизм вичерпав себе. У світських колах діячів мистецтва на стиль обрушилася різка критика, що проголосила: "Класицизм помер від холоду власних прагнень до ідеальності". У дизайні інтер'єрів ж, навпаки, багатство і велич, властиві Класицизму, примножилися до перевантаженості. Художня спадщина Греції змінилося спадщиною Риму, на тлі яскравих подій Французької Революції. Втілив всі ці настрої новий стиль, носив назву Ампір (ремонт квартир фото). Конструктивизм В дизайне интерьера стилю характерны продуманные функциональные решения и строгое следование их требованиям, компактные объемы с четко выявленным каркасом, техническая ясность форм. Отсутствие лепного декора. Широко используются встроенные ниши, подсветки. Мебель отличается мобильностью и функциональностью. Лофт Лофт-стиль - сравнительно новое дизайнерское решение, которое родилось в ходе городских программ возрождения - в процессе превращения старых кирпичных складов, фабрик и школ в многочисленные жилища без внутренних перегородок, зато с обилием воздуха. "Loft" в переводе "чердак" Отправная точка в будущий интерьер гостинной В стилі лофт - це сусідство сучасної фактури, наприклад, скла і сталі, з наявним або врятованим матеріалом - відновленими дошками підлоги або голою цегляною стіною. Лофт - виключно індивідуальний стиль. Мінімалізм Приводом до появи терміну послужило мистецтво геометричного абстрактівізма: майстрів групи Де Стиль Т. Ван Дусбурга і П. Мондріана, художників об'єднань «Абстракція-Творення», «Золотий перетин», «Коло і квадрат». Символом мінімалізму є «Чорний квадрат» До . Малевича (1915), як його назвав сам художник - «гола ікона нашого часу». Цей твір у формальному відношенні можна розцінити як слід від тривимірної структури - куба на площині, тобто як мінімалізм форми. Подібна мінімаліза-ція неминуче веде до абстрактності, до відволікання від художнього змісту зображення, зводить формоутворення до естетичної конструкції - гармонізації простих елементів. Мінімалізм в образотворчому мистецтві означає відхід від образного мислення (що базується на взаємодії абстрактного і конкретного) у бік оформительской діяльності. У 1960-х рр.. тенденції мінімалізму виразно проявилися в дизайні та оформленні житлового інтер'єру. На зміну «стилю Макарта», своєрідною пародії на Неокласицизм з важкими плюшевими завісами і позолоченим багетом картинних рам, прийшов мінімалізм «устаткування інтер'єрів» - гладкі площині стін, скло, пластик. У 1960-1970 - х рр.., головним чином у США, отримав розвиток протягом постмодернізму - мінімалізм (англ, minimal art), інші назви: «первинні структури» (англ, primary structures), або «серійне мистецтво». Твори мінімалістів нагадують повернення до супрематизму К. Малевича, але відмінні відсутністю претензій на «конструювання світу», всесвітні масштаби світобудови; їх багатозначність абсурдна і, швидше, демонструє безглуздість конструктивізму: порожні ящики, бляшані конструкції, циліндри, конуси, решітки, чисті планшети і порожні рами. Теоретики мінімалізму К. Андре , С. Левіт, Д. Флейвін, Р. Морріс іменують подібні інсталяції «чистим гештальтом, конструкцією свідомості, втіленої в матеріалі». Відповідно до цієї теорії, геометричні форми, що існують апріорно у свідомості людини, повинні бути матеріалізовані. Ставши об'єктами сприймання у просторі, русі, вони втрачають непорушність, демонструють примарність апріорних форм, їх невідповідність дійсному чуттєвого сприйняття. Ідея, безперечно, що знаходиться поза змісту і сенсу образотворчого мистецтва. Модерн Cтиль кінця XIX - початок XX ст., ввів в дизайн інтер'єру принципово нові декоративні елементи, віддаючи їм перевагу перед конструктивними. У Німеччині та Австрії називали юнгендстілем, у Франції - ар нуво, в Англії і Росії - модерн, в Італії - Ліберті. Модерн стояв на зорі нової ери ХХ століття, і тому, просто зобов'язаний був стати неповторним і прекрасним. Творці цього стилю, незалежно від видів мистецтва, вносили в нього всі кращі досягнення минулого і найвишуканіші і витонченіші ідеї свого часу. У дизайні інтер'єрів увага приділялася стилізованому рослинному узору, гнучким текучим формам. Стиль, найбільш популярний в сучасному дизайні інтер'єрів. Ренесанс (стиль Відродження ) (XV-XVI ст.). Новий стиль, названий сучасниками стилем Відродження, привніс в мистецтво і культуру середньовічної Європи новий дух свободи і віри в безмежні можливості людини. Вперше за півтори тисячі років людина знову став творцем краси і вільним мандрівником, охочим побачити і відчути навколишній його світ, він знову готовий до відкриттів і сміливим рішенням. Нова естетика відбилася і на дизайні інтер'єру: тепер йому характерні великі приміщення з округленими арками, обробка різьбленим деревом, самоцінність і відносна незалежність кожної окремої деталі, з яких набирається ціле. Рококо (середина XVIII століття). Основними принципами стилю в мистецтві були відхід від життя в світ фантазії, гри, міфічних сюжетів і еротичних ситуацій. Панує граціозний, примхливий орнаментальний ритм. Інтер'єри витончені, декоративні, легкі. Декоративне мистецтво рококо належить до вищих досягнень мистецтва XVIII століття по вишуканості, красі асиметричних композицій, за духом інтимності, комфорту і особистої зручності. Фен-шуй Мета фен-шуй: пошук сприятливих потоків енергії ци і спроба їх використання на благо людини. У різних людей ци відрізняється якістю і кількістю. Її можна залучити і накопичити різними способами, нo простого збільшення енергії людині недостатньо, oн дoлжeн жити в гармонії c енергією свого оточення. Людина, яка у тaкoй гармонії, відчуває взаємодію своєї внутрішньої енергії c енергією природи, узгоджене їх перетікання, якусь своєрідне підживлення oт навколишнього eгo обстановки. Така гармонійна взаємодія і означає оптимальну і комфортну обстановку будинку, то, наскільки хороший фен-шуй даного місця. Французький стиль Основними стилістичними акцентами для сучасного французького інтер'єру є розкіш і шик. У Франції XVII - XVIII ст. присутній "культ багатства" і саме цей історичний факт став відправною точкою для даного стилю. Основним принципом роботи з кольором повинне стати якесь "перетікання кольору". Це коли використовують кольори близьких відтінків або споріднені кольори. Ф'южн На початку ХХI століття в житловому інтер'єрі панує ф'южн - стильової мікс. У моді вінтаж, штучки під ретро, східні, середземноморські мотиви, але одна обов'язкова умова: декор повинен відображати смак і індивідуальність господарів. Відповідно до тенденцій сучасного оформлення будинку або квартири східні аксесуари можна і потрібно органічно і грамотно вписати в європейський класичний інтер'єр. Оригінальні додатки можуть створити більш яскраву атмосферу, ніж дорога меблі. Поголовне захоплення брендами в Європі йде на спад. Хай-тек Хай-тек як і раніше залишається одним з актуальних стилів в дизайні житлових і громадських інтер'єрів. Цей стиль, що оформився в останній третині XX ст., виник з дизайну промислових приміщень, де всі елементи обстановки підкоряються функціональному призначенню. Конструкційна відкритість, включення у візуальний ряд труб, арматури, повітроводів, складне структурування простору, улюблені матеріали: метал, скло, бетон - все це характерні риси стилю хай-тек. Елементи індустріальної естетики перейшли в житлове приміщення, де отримали подальший розвиток. Практично повна відсутність декору тут компенсується "роботою фактури": грою світла на склі, блиском хромованих і металевих поверхонь, малюнком натуральної деревини. До цього можуть додаватися відкрита цеглина і різноманітні сучасні синтетичні матеріали. Еклектика Це змішання, з'єднання різних стилів, ідей і поглядів, що грунтується на їхньому штучному з'єднанні. Етностиль Це сукупність кольорів, предметів декору, меблів, матеріалів, характерних для культури тієї чи іншої країни. Японський мінімалізм Японський стиль відрізняється бездоганними колірними поєднаннями і лаконічними формами. Це мінімалістсько -декоративний стиль, в якому ніщо не перевантажує увагу, простір структуровано спокійно і виразно.