- •Тема 1. Предмет і метод політології.
- •Объект и предмет политологии
- •Методы и методологии политологических исследований
- •Задачи политологии
- •Функции политологии
- •Политика
- •Альтернативные определения
- •Основные подходы
- •Консенсусное понимание
- •Конфронтационное понимание
- •Место науки
- •Политические процессы и общество
- •Политические системы и идеологии
Политические процессы и общество
В основе политических процессов лежит совокупность идей и методов их реализации. Политика носит выраженный временной характер, то есть может изменяться в силу смены лидеров (руководителей).
Политические партии — организация единомышленников с общим виденьем процесса и идеологии управления. Политическая идеология базируется на описании концепции явлений и механизмов, процессов и структуры управления. Политизация управления часто демонстрирует противопоставление идеологий и манипуляций в пользу целей теневого правления и лоббирования интересов третьих лиц за пределами самого управления. Политические партии по разному могут рассматривать реализацию государственного управления. Поэтому политика государств определяется балансом и/или противопоставлением различных идеологий.
В зависимости от вида (профиля, уровня) организации различают: государственную политику, военную политику, политику партии, техническую политику (для производственных организаций) и т. п.
В зависимости от направления деятельности организации различают: внутреннюю и внешнюю политику, социальную политику и т. п.
искусство управления государством и обществом;
совокупность социальных идей и обусловленная ими целенаправленная деятельность, связанная с формированием отношений между государствами, народами, нациями, социальными группами;
сфера деятельности государства, партий, общественных движений.
стремление к участию во власти или к оказанию влияния на распределение власти (Макс Вебер).
Политические системы и идеологии
На сегодняшний день известно 20 политических и идеологических систем:
|
|
|
|
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України - науково-дослідна установа, що її було утворено рішенням Президії АН України у грудні 1991. Перед Інститутом було поставлено завдання поглибленої і всебічної розробки проблем, що набули особливого значення з проголошенням незалежності України і що пов'язані з потребами і процесами становлення, розвитку та функціонування української державності і громадянського суспільства. Це - історія і сучасна динаміка політичних інститутів і процесів, взаємовпливи політики, політичної культури, етнонаціональних, міжрелігійних та міжконфесійних, регіональних відносин і факторів суспільного життя, вироблення нових парадигм етнонаціонального розвитку, запобігання конфліктності в етнонаціональній сфері, моделювання оптимальних варіантів етнополітики, розроблення технологій управління в системі політичних і міжетнічних відносин, експертиза законопроектів, державних і недержавних програм у різних галузях суспільного життя, теоретико-методологічні аспекти політичних і етнополітичних досліджень та упровадження їх результатів.
До 1997 мав назву Інститут національних відносин і політології НАН України. Від початку утворення Інституту до жовтня 2005 його директором був академік НАН України, віце-президент НАН України І.Курас (1939-2005). Після його смерті постановою Президії НАН України Інституту присвоєно його ім'я. У 2006 році директором Інституту був обраний доктор політичних наук Ю.А.Левенець. У складі Інституту працюють відділи: теоретичних та прикладних проблем політології, етнополітології, національних меншин, соціально-політичної історії, теорії та історії політичної науки, а також створені при цих відділах дослідні Центри: комплексних досліджень політичної науки, історичної політології, вивчення історії Голокосту, проблем церкви і етноконфесійних досліджень, ісламознавства тощо. Науковці інституту досягнули вагомих успіхів у теоретико-методологічному обґрунтуванні нового напряму соціогуманітарних наук - етнополітології, розробці об'єктно-предметної зони політології та етнополітології і вдосконаленні понятійно-категоріального апарату цих наук, осмисленні діалектики взаємодії етнічних і політичних, етнічних і регіональних факторів. Досліджувались етнонаціональна специфіка, характер та особливості політичного процесу і політичної культури в минулому і сучасному України, релігійна ситуація і взаємовідносини різних конфесій. Вагомим є внесок Інституту у розвиток досліджень з юдаїки.
Найуспішнішими науковими проектами останніх років, зокрема, стали: Політична історія України. ХХ століття у 6-ти томах (1999-2002); Крим в етнополітичному вимірі (2004); Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку (2006); Український вибір: політичні системи ХХ століття і пошук власної моделі суспільного розвитку (2007); Україна: політична історія (ХХ –поч. ХХІ ст.) (2007); Закарпаття в етнополітичному вимірі (2008); Політика в особах (політичне лідерство на постсоціалістичному просторі: національний і регіональний аспекти (2008)
Реалізація дослідних проектів Інституту у співпраці з групами ряду університетів дала змогу з'ясувати специфічні риси та особливості етнополітики в окремих регіонах України (Закарпатья, Прикарпаття, Волинь, Крим), визначити її пріоритетні завдання та перспективні напрями.
Науковці Інституту підтримують наукові зв'язки з дослідницькими і навчальними закладами Великобританії, Ізраїлю, Італії, Канади, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції, здійснюються спільні міжнародні дослідні проекти. Інститут розвиває співпрацю з державними та громадськими організаціями, веде активний діалог з представниками різних політичних партій, рухів, релігійних конфесій щодо оптимальних шляхів розвитку України, функціонування її політичних інститутів тощо.
Підготовка кадрів в Інституті здійснюється через аспірантуру й докторантуру. Спеціалізована вчена рада приймає до захисту кандидатські і докторські дисертації. При інституті засновано інноваційний навчальний заклад - Інститут політичних наук, який у 2003 розпочав роботу з підготовки фахівців - магістрів за відповідними спеціальностями на базі повної вищої освіти. Наукова бібліотека Інституту нараховує понад 100 тис. примірників різних видань. Інститут регулярно видає "Наукові записки", а також журнал "ДІАЛОГ. Історія, політика, економіка". Інститут є співзасновником багатьох періодичних видань, серед них відомі журнали: "Український історичний журнал", "Людина і політика", «Політичний менеджмент», «Сучасна українська політика: політики і політологи про неї» тощо.