Охарактеризуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.

Організація центральноі влади. Особливе місце в структурі вищіх

органів УНР займала Центральна Рада. У III Універсалі містиця

конструкція, згідно з якою Центральна Рада поставлена Украінським

народом «разом з братніми народами Украіни… берегти права, здобуті

боротьбою», а в IV Універсалі сказано «Ми Украінська Центральна Рада,

представниця робочого народу – селян, робітників і солдатів».

У деклараціях Генерального Секретаріату вживаються правові

означення Центральноі Ради: «законодавчий орган», «представницький

орган», нарешті, «революціонний демократичний парламент».

Проте, незважоючи на всі ознаки парламенту, Центральна Рада мала

свою певну специфіку. По-перше, від самого початку в основоположних

документах Центральноі Ради постійно декларувалася, що вона є тимчасовим

органом, який має припинить свою діяльність, після скликання

Всеукраінських Установчих зборів. По-друге, Центрально Рада формувалася

не шляхом загальних виборів, а на основі делегування до іі складу

представників різних демократичних, громдянських організацій.

Прагнучи у питаннях державного будівництва спиратися на всі

соціальни верства населення Украіни, Центральна Рада намагалася

розширити свою соціальну базу. Саме з цією метою на початок грудня 1917

року був спланований I Всеукраінський з’ізд Рад робітничих, селянських

та солдатських депутутаiв. За нормами представництва депутати з’ізду

мали представляти усi Украiнськи землi.

Піднявшись на гребінь суспільно-політичного життя як поборниця національних інтересів українців і домігшись від Тимчасового уряду поступок на шляху до національно-державної автономії України в складі Росії, Центральна Рада завоювала на кінець жовтня 1917 року значний авторитет. Але, приділивши особливу увагу процесам національного відродження, Центральна Рада фактично самоусунулась від розвязання гострих соціально-економічних проблем, які особливо бентежили тоді трудящих.

Українсько-польсько-радянська війна 1920 р

Польсько-радянська війна 1920 — війна між Польщею і Українською Народною Республікою, з одного боку, і РСФРР та Українською Соціалістичною Радянською Республікою, з другого, у квітні-жовтні 1920. Це була спроба радянської армії прорватися через Польщу до Німеччини, щоб захопити її та звідти понести соціалістичну революцію по всьому світу.

Згідно з умовами Варшавського договору 1920 уряд Юзефа Пілсудського відмовився від претензій поширюватися до кордонів Речі Посполитої 1772 р. (тобто до першого поділу Речі Посполитої) і визнав територію Надніпрянської України, що була окупованабільшовицькими військами, за УНР. Військова конвенція 24. 4. 1920 між УНР і Польщею проголошувала армії обох держав союзниками у боротьбі за визволення України і проти подальшої більшовицької експансії на захід. 25. 4. 1920 об'єднані польсько-українські збройні сили (20 тис. польських і 15 тис. українських вояків) форсували Збруч і за тиждень боїв вибили червоноармійські підрозділи із Житомирщини, Бердичева, Козятина і 7. 5. 1920 вступили у Київ. У боях за українську столицю відзначилась козача дивізія полковника Марка Безручка. Наступ польсько-українських військ підтримали дві бригади Червоної Української Галицької Арміі, які 23. 4. перейшли на сторону Армії Української Народної Республіки під командуванням генерала Михайла Омеляновича-Павленка(польське командування їх невдовзі інтернувало). Сотні галичан, які залишились у більшовицьких Дванадцятій та Чотирнадцятій арміях, були відправлені у в'язниці Києва, Харкова, Одеси, кожухівський концтабір під Москвою та у Соловецькі табори. Однак, успішний наступ на Київ не спричинив всенародного антибільшовицького повстання, на яке так розраховував голова Директорії УНРСимон Петлюра. Повстансько-партизанські загони у Правобережній Україні громили не тільки більшовицькі, але й польські військові частини.

Через місяць боїв більшовицьке командування зосередило проти об'єднаних польсько-українських військ чималі військові сили. Червневий наступ військ Південно-Західного фронту (40 тис. багнетів і шабель) забезпечив перехід ініціативи до більшовиків. 14-16.7 Чотирнадцята армія вийшла до р. Збруч. 25.7 Перша кінна армія (команд. Семен Будьонний) захопила Броди, а 26.7 червоноармійські частини захопили Тернопіль. Всього протягом місяця Червона Армія зайняла 17 повітових міст, 48 містечок і більше тисячі сілГаличини. 1.8.1920 у Тернополі було проголошено утворення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки.

Воєнні дії на польсько-радянському фронті були припинені після укладення 09.11.1920 польським і більшовицьким керівництвом перемир'я. Проте вже наступного дня в районі Шаргорода червоноармійці підступно контратакували українські дивізії, які після двох тижнів кровопролитних боїв через брак набоїв і військового спорядження 21.11.1920 були змушені відступити у Галичину. В березні1921 у Ризі між Польщею, з одного боку, та РСФРР і УРСР з другого, підписано Ризький мирний договір 1921.