25. Розвиток соціології освіти в др. Пол. 80-х – 90-ті рр. 20 ст.

Епоха перебудови наклала свій відбиток і на дослідження в області соціології освіти. Разом з вторинною «реабілітацією» соціології і зняттям цензурних обмежень з'явилася можливість залучення нових фактичних і статистичних матеріалів, виникли реальні перспективи для глибших теоретичних узагальнень в даній сфері і для практичних вирішень проблем, назрілих в системі освіти. В цілому в соціології освіти після 1985 р. можна виділити ряд напрямів. Одне з них пов'язано з узагальненням досвіду соціологічних досліджень, проведених в попередні роки. У 1985 р. виходить книга Г. А. Чередніченко і В. Шубкина «Молодь вступає в життя», де в порівняльній перспективі узагальнюються матеріали емпіричного дослідження двадцять років опісля вже без цензурних обмежень.

У другій половині 1980-х років здійснюються дослідження соціального образу тих, що вчаться на базі Інституту молоді, колишньої Вищої комсомольської школи. Особливість цих досліджень — акцент на регіональні проблеми. Вивчалися процеси відтворення соціальних структур регіонів за рахунок включення в трудове життя когорти молоді, що вчиться.

Продовжуються дослідження окремих ланок системи освіти, зокрема вищої школи. Тут важливу роль зіграла міжвузівська програма «Громадська думка» (керівник А. А. Овсянников), підтримана і фінансуючи Міністерством вищої освіти. У її рамках (вона здійснювалася в режимі моніторингу) об'єдналися соціологи більше 90 вузів. Було виконано 114 проектів. У їх числі: проекти за оцінкою стану і реформування системи освіти, економіки системи освіти, умов праці і побуту студентів, викладачів, вчителів, ціннісним орієнтаціям молоді, що вчиться, і студентства, національно-культурним взаємодіям в системі освіти, соціально-психологічним наслідкам Чорнобильської катастрофи, соціальному престижу учительства, вузівського викладача і тому подібне. Вивчалися взаємодії інституту освіти і суспільства, причини незатребуваності знань, умінь, професіоналізму, що вело до зниження інтересу до придбання знань. Доля студентів з установкою на здобуття вищої професійної освіти знизилася за період з 1988 по 1994 рік з 58 до 24%.

Важливим напрямом в соціології освіти післяреформенного періоду виступили роботи нових дослідницьких колективів. У їх числі — лабораторія педагогічної соціології Тимчасового науково-дослідного колективу «Школа», створеного в 1987 р. при Академії педагогічних наук СРСР.

Становлення соціології освіти в Україні пов'язане з іменами В. І. Астахової, яка досліджує соціальні проблеми вищої школи, Ю. М. Алексєєва, що вивчає специфіку розвитку освіти України в нових умовах, Н. Ф. Головатого, що досліджує проблеми студентства як соціальної групи, Н. П. Лукашевича, що розглядає систему освіти як інститут соціалізації, і інших українських учених-соціологів, які внесли і вносять значний вклад до розвитку соціології освіти.

26. Освіта як складний соціальний феномен

Освіта є складним соціальним феноменом, який можна аналізувати в різних аспектах. У культурологічному освіта розглядається як визначальний компонент культури, що забезпечує спадкоємність і відтворення соціального досвіду. Дуже важливим при цьому є аналіз освіти як одного з чинників прогресу культури. Діяльнісний аспект аналізу освіти передбачає вивчення цілей, вмісту, мотиваційної структури, організації діяльності. Самостійне значення набуває технологічний аспект — аналіз методів, способів, процедур цієї діяльності. Освіту можна розглядати як процес усвідомленого і систематизованого відтворення накопичених у минулому знань і практичних навиків людського співтовариства; з одного боку, як перетворення подоби майбутньої життєдіяльності, як окремої людини, так і всього суспільства в цілому, з іншої — освіта як процес включає і навчання, і виховання, взаємна обумовленість яких визначається тим, що навчання як форма виховання орієнтована на розвиток конкретно заданих окремих якостей, сторін культури особи в спеціально організованому середовищі. Виховання орієнтоване на формування цілісності особи, а середовище виховного процесу набагато ширше — це все суспільне життя. На основі єдності навчання і виховання формуються етичні норми особи. Сьогодні, коли криза сучасного духовного життя в Україні посилюється безконтрольним поширенням сучасної західної масової культури, сприяючої впровадженню в масову свідомість культу насильства, порнографії, бездуховності; комерціалізацією багатьох художніх колективів, установ культури, видавництв, низькою якістю програм телебачення, первинним завданням, яке повинна вирішити система освіти, стає завдання підвищення моральності суспільства. Предметом спеціального аналізу соціолога є діяльність по навчанню і вихованню. Соціологія аналізує навчально-виховний процес як соціальну взаємодію суб'єктів освітньої діяльності, на відміну від педагогіки, яка вивчає організацію, методи, процедури, які забезпечують ефективність дій педагога. Освіту можна розглядати і як результат навчання. При цьому розмежовується формальний результат, що фіксується такими формальними показниками, як диплом, атестат, посвідчення, що свідчать про закінчення певного навчального закладу і тому подібне. Особливо важливо виділити реальний результат засвоєння систематизованих знань, умінь, навиків і розвитку особи через рівень знань, якостей особи, фактичної утвореної, що відповідає потребам суспільства, що є предметом соціологічного вивчення. Освіта — це цілісна самостійна система, що носить інституційний характер. Ознаками соціального інституту освіти є соціальні функції навчання і виховання, що підкоряються суспільним потребам; наявність суспільно вироблених форм освітніх установ, їх організація і положення в суспільстві, а також певних осіб, що здійснюють функціонування даного інституту, їх статус в суспільстві; наявність регулятивів по функціонуванню даних установ і осіб, що беруть участь в освітній діяльності, тобто свідомо поставлених цілей, законів, що визначають функціонування установ, прав і обов'язків осіб, що реалізовують ці права і обов'язки, методів освітньої діяльності (методів навчання, виховання), матеріально-технічних засобів (економічної бази).