1.2. Економічний аналіз у добу Середньовіччя
Характерними рисами господарства Середньовіччя були: приватна власність насамперед на землю у формі феода – умовно-службового спадкового надання, яке й лягло в основу назви системи господарства – феодальне; монопольне володіння феодалів землею; ієрархічна структура земельної власності на основі васальних зв'язків між дрібними селянами та великими власниками землі; майнове й соціальне розшарування селян; всебічна особиста залежність селян від землевласників; експлуатація селян шляхом вилучення земельної ренти; домінування натурального господарства і нерозвиненість обміну; переважання аграрної сфери економічної діяльності.
Розвиток країн Європи епохи Середньовіччя пройшов три періоди: раннього Середньовіччя, або, як його ще називають, період ґенези (V–X ст.), період зрілого Середньовіччя, або зрілого феодального господарства (X–XI ст.) та пізнього Середньовіччя (XI–XV ст.).
Особливості ек. Аналізу в період раннього середньовіччя;
– недосконала, надто вузька інформаційна база;
– відсутність єдиних грошових одиниць виміру;
– переважне використання кількісних натуральних показників;
– непорівнянність аналітичних даних;
– обмежені об'єкти і суб'єкти аналізу;
– несистемний підхід до вивчення економічних явищ і процесів;
– приблизний, нерегулярний характер аналітичних процедур;
– відсутність належної документації;
– виконання аналізом переважно функції контролю.
У період пізнього Середньовіччя економічний аналіз поступово удосконалювався. Цьому сприяло створення та функціонування централізованої податкової системи і систематичного проведення загальнодержавних кадастрів про кількість людей, худоби, землі у Візантії.
Розширилися аналітичні функції – від контролюючої до інформаційної, планової, управлінської. Аналіз набув багатогалузевого характеру. Почали використовуватися елементи фінансового аналізу. Поряд з найпростішими методами і способами аналізу – абсолютні, відносні, середні показники; порівняння – поступово застосовувалися складніші – факторний аналіз; деталізація та синтез.
Об'єктом економічного аналізу виступали господарські процеси та явища, що мали як індивідуальний, так і загальний характер. Предмет аналізу становили природні (у т. ч. земельні, водні та ін.), виробничі, трудові, фінансові ресурси.
1.3. Становлення та розвиток економічного аналізу в індустріальну та постіндустріальну епохи
Період XVI–XVIII ст. ознаменувався великими змінами в наЕкономічний аналіз як важливу складову економічного дослідження, невід'ємний процес в інформаційному потоці можна трактувати завдяки визнанню поняття бухгалтерського обліку Американською асоціацією бухгалтерів у 1966 р. При цьому обґрунтовано необхідність проведення ситуаційного аналізу для прийняття зважених рішень у сфері управління.
Нове концептуальне бачення ролі, мети і функцій економічного аналізу склалося у 1981 р. в результаті прийнятого Американським інститутом аудиторів визначення бухгалтерського обліку як обслуговуючої сфери діяльності, призначеної для надання кількісної інформації, переважно фінансового плану, про економічні об'єкти, придатної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень з економічних питань при аналізі альтернативних варіантів дій. Це формулювання свідчить про обслуговуючу функцію економічного аналізу і його визначальну роль у прийнятті управлінських рішень з Історичні аспекти становлення та розвитку економічного аналізу господарської діяльності. Такий підхід сприяв деталізації, виникненню нових видів і форм економічного аналізу, насамперед зовнішнього, підвищенню його оперативності, забезпеченню комплексності і демократизму у проведенні економічного аналізу.
йрозвиненіших країнах світу.
Таблиця 1.1. Основні етапи розвитку економічного аналізу
1.4. Основні етапи розвитку вітчизняного економічного аналізу Отже, становлення та розвиток економічного аналізу в Україні відбувалися одночасно з аналогічними процесами в інших країнах світу, насамперед Росії. Це пояснюється тим, що ще з XVIII ст. Україна втратила свою незалежність як самостійна держава і була підпорядкована царській Росії. Є різні погляди щодо періодизації розвитку вітчизняного економічного аналізу. На нашу думку, в цілому історію економічного аналізу в Україні, як важливої складової економічної науки, доцільно умовно розподілити на такі чотири хронологічні етапи: – перший – від початку XIX ст. до Жовтневої революції 1917 р.; – другий – від Жовтневої революції до Другої світової війни (191 7–1941 pp.); – третій – воєнний та післявоєнний періоди (1941 – 1991 pp.); – четвертий – з початку досягнення політичної незалежності України і донині (з 1991 р. до теперішнього часу). Нині економічний аналіз є системою спеціальних знань, що дає можливість вивчати, оцінювати та прогнозувати причинно-наслідкові зв'язки суспільних економічних, організаційних, технологічних, екологічних, політичних та інших явищ і процесів. Для цього разом з іншими відомими традиційними та економіко-математичними методами аналізу широко застосовуються факторний, маржинальний та функціонально-вартісний види аналізу. Особливістю аналітичної роботи є повсюдне використання сучасних економіко-математичних методів, персональних інформаційно-комп'ютерних систем, електронно-обчислювальних машин для обробки інформаційного масиву даних, оцінювання та планування, прогнозування найважливіших економічних виробничих показників, проведення ситуаційного комерційного аналізу. 8. Зміст функціонально-вартісного аналізу, його завдання, об’єкти, мету на кожній стадії життєвого циклу виробу. Функціонально-вартісний аналіз – один із методів евристичного аналізу, мета якого полягає у виборі оптимального варіанта, що забезпечує повноцінне виконання досліджуваним об'єктом (виробом, технологічним процесом, формою організації чи управління виробництвом тощо) своїх основних функцій при мінімОсобливістю мети ФВА є не саме вдосконалення конкретного досліджуваного об'єкта, а насамперед пошук альтернативних варіантів виконання його функцій та вибір серед них найбільш економічної, яка б забезпечувала оптимальне співвідношення між споживчими властивостями і витратами на їхню реалізацію. Надзвичайно важливим є те, що ФВА дає змогу вирішувати, на перший погляд, два взаємовиключні завдання – скорочення витрат та підвищення якості виробу.альних затратах. Основними завданнями ФВА є: – підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках; – зниження витрат на виробництво (зниження ємності основних, оборотних засобів, енергоємності, трудомісткості, підвищення віддачі основних засобів, матеріаловіддачі тощо); – удосконалення технології виробництва; – обґрунтування управлінських рішень.
Основна (робоча) функція – це внутрішня функція, яка полягає у створені необхідних умов для здійснення зовнішніх функцій (передача, перетворення, зберігання, видача результатів). Допоміжна функція – внутрішня функція, яка сприяє реалізації основних функцій (з'єднувальні, ізолюючі, фіксуючі, гарантуючі тощо). Кількість і склад допоміжних функцій залежить від конструкторських, технологічних, управлінських, організаційних особливостей. В цілому можна сказати, що головні функції – це ті, які відповідають основному призначенню об'єкта; основні – ті, що забезпечують виконання головних; допоміжні допомагають реалізувати основні; зайві – це або непотрібні, або шкідливі функції. Метою ФВА є досягнення оптимальної корисності при найменших витратах. Математично мету ФВА можна подати так:
де Z – витрати на досягнення необхідних споживчих властивостей; PC – сукупність споживчих властивостей об'єкта. Особливістю мети ФВА є не саме вдосконалення конкретного досліджуваного об'єкта, а насамперед пошук альтернативних варіантів виконання його функцій та вибір серед них найбільш економічної, яка б забезпечувала оптимальне співвідношення між споживчими властивостями і витратами на їхню реалізацію. Надзвичайно важливим є те, що ФВА дає змогу вирішувати, на перший погляд, два взаємовиключні завдання – скорочення витрат та підвищення якості виробу. Основними завданнями ФВА є: – підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках; – зниження витрат на виробництво (зниження ємності основних, оборотних засобів, енергоємності, трудомісткості, підвищення віддачі основних засобів, матеріаловіддачі тощо); – удосконалення технології виробництва; – обґрунтування управлінських рішень. Об'єктом ФВА є функції та їхня вартість. 9. Економічний аналіз як наука та його складові частини. Отже, аналіз – це спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, який ґрунтується на розчленовуванні цілого на складові і вивченні їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей. Економічний аналіз як наука – це система спеціальних знань з дослідження організації, структури і стану господарського життя або окремої сфери економічної діяльності для узагальнення передового досвіду та виявлення невикористаних резервів підвищення їх ефективності. Економічний аналіз – самостійна багатогранна наука, яка має свою теорію, методологію, і розподіляється на низку напрямів: теорія економічного аналізу, аналіз господарської діяльності за об'єктамиОтже, економічний аналіз, як і будь-яка наука, складається із двох взаємопов'язаних частин – теорії і практики. Теорія (грец. theoria – спостереження, дослідження) означає логічне узагальнення досвіду, суспільної практики, яке включає систему керівних ідей у будь-якій галузі знань. Виходячи з цього, теорія економічного аналізу – це неодмінна складова економічного аналізу як науки, що становить сукупність узагальнених наукових положень (системи принципів, ідей), що узагальнюють практичний досвід і відображають закономірності економічних явищ і процесів в аналітичному аспекті. Аналіз господарської діяльності – це економічний аналіз результатів діяльності підприємства, при якому комплексно оцінюється її відповідність поставленим меті і завданням. Такий аналіз є необхідним елементом управління. Він спрямований на виявлення величини і зміни у часі економічних показників, які характеризують виробництво, обіг, споживання продукції, товарів, послуг, ефективність використання ресурсів, якість вироблюваного продукту. В ході аналізу виявляються причини і можливі наслідки дії факторів, які спостерігаються і вивчаються. Складові частини ек. Ан.
|
,
або 
,
10. Сутність, сфера застосування інтегрального способу. Алгоритм розрахунку впливу факторів цим способом. Застосування інтегрального методу аналізу обумовлено тим, що розглянуті вище прийоми абсолютних, відносних різниць, ланцюгових підстановок мають певні недоліки (про які сказано вище), що знижує об'єктивність оцінок. Інтегральний метод точніший. Він придатний для застосування як для мультиплікативних, так і для кратних і комбінованих моделей.
Сутність інтегрального методу полягає у розкладанні абсолютного відхилення (приросту) результативного показника на окремі показники-фактори з урахуванням взаємозв'язку між ними.
Способи розрахунку відповідних показників залежать від типу факторної моделі.
Мультиплікативні моделі.
1.
Двохфакторна мультиплікативна модель
типу 
.
Для вимірювання впливу факторів використовуються такі формули:
; 
;
д a, b – фактори;
Т – результативний показник;
D – відхилення фактичних (звітних) даних від базисних (планових, минулого року) за досліджуваними показниками.
2. Трьохфакторна мультиплікативна модель типу Т = abc.
;
;
3. Чотирифакторна мультиплікативна модель типу Т = abcd.
4.
Кратна модель типу 
.
Вплив факторів на результативний показник визначається таким чином:
5.
Комбінована модель типи 
.
Для розрахунку динаміки зміни результативного показника зі зміною факторних необхідно скористатися такими формулами
.
11.Типологія видів економічного аналізу за змістом процесу управління.
Класифікація видів економічного аналізу має суттєве значення для вибору методики та його інформаційно-організаційного забезпечення.
За змістом та особливістю формування інформаційної бази виділяють управлінський і фінансовий аналіз.
Управлінський аналіз пов'язаний з управлінським обліком, фінансовий — з фінансовим обліком. Суб'єкти внутрішнього управлінського аналізу — адміністрація та залучені до нього аудитори і консультанти. Інформаційна база цього аналізу дуже багата і охоплює потоки нормативної, облікової, планової, звітно-статистичної, зовнішньо-публічної інформації, а також дані спеціальних обстежень, експертного опитування, преси тощо.