Терміни, категорії:

«Прогностична оцінка поточного 1483 року» – перша друкована книжка, видана українцем за кордоном (Рим).

Відродження – мистецтво, засноване на гуманізмі, поверненні до ідеалів античності.

Гуманізм – напрямок суспільної думки, який спрямовано на захист гідності і свободи людини.

«Пересопницьке Євангеліє» – пам’ятка української культури, національна святиня України.

Реформація – антикатолицький рух за переоблаштування церкви.

Полемічна література – церковно-теологічна і публіцистична література, яка спрямовувалась проти спроб інших конфесій поширити свій вплив на православне населення.

Архімандрит – настоятель великих монастирів.

Братства – національно-релігійні та громадсько-культурні об’єднання православних українців (міщан, духовенства, козаків, шляхти).

Укуп – одноразовий внесок під час вступу до братства.

«Апостол» – первісток книгодрукування в Україні.

Катехізис – релігійна книга, що містить стислий виклад догматів християнської віри в формі запитань та відповідей.

«Тренос» («Плач») – полемічний твір М. Смотрицького, літературна перлина.

Києво-Могилянська академія – центр освіти та науки в Києві, перший вищий навчальний заклад у східних слов’ян.

Думи – лірико-епічні твори усної словесності про події з життя козацтва.

Голосіння – імпровізаційні поетичні твори, пов’язані зі смертю, похованням та поминками небіжчика.

Епос – сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем.

Байда – узагальнений образ патріота рідної землі, борця проти турецького і татарського поневолення.

Вертеп – мандрівний ляльковий театр.

Бароко – стиль мистецтва кінця ХVI – середини ХVІII ст. Барокова культура заснована на відчутті трагічної суперечності людини і світу, в якому людина розчинена й підпорядкована середовищу, суспільству, державі.

Готика – архітектурний стиль ХІІ– ХVI ст., для якого характерні легкість, використання арок, галерей, численних вікон з вітражами.

Гравюра – вид графіки, в якому зображення є друкованим відтиском малюнка, нанесеного на дошку з дерева, каменю, металу.

Постаті:

Юрій Котермак (Дрогобич, близько 1450–1494) – вчений-гуманіст, доктор медицини і філософії, ректор Болонського університету.

Павло Русин (1470–1517) – письменник, культурно-освітній діяч.

Станіслав Оріховський (1513–1566) – гуманіст, автор праць з філософії, історії, публіцистичних творів й промов.

Іван Федоров (близько 1525–1583) – першодрукар, засновник книгодруку на теренах сучасної України.

Герасим Смотрицький (?–1594) – просвітитель, письменник-полеміст, перший ректор Острозької колегії.

Костянтин Острозький (1526–1608) – князь, культурний діяч, меценат, засновник Острозького культурно-освітнього центру.

Василь Суразький (близько 1530– близько 1598) – педагог, письменник, книговидавець, церковний діяч.

Гедеон Балабан (1530–1607) – церковний діяч, львівський єпископ, засновник львівської братської друкарні.

Іван Вишенський (1550–1620) – письменник-полеміст, громадський діяч.

Єлисей Плетенецький (1554–1624) – архімандрит Києво-Печерської лаври, фундатор Київської братської школи, засновник лаврської друкарні.

Іов Борецький (?–1631) – вчений, київський митрополит, один з фундаторів і перший ректор Київської братської школи.

Єлизавета Гулевичівна (1575–1642) – меценатка, фундаторка, засновниця Київського братства, монастиря і школи при ньому.

Мелетій Смотрицький (1577–1633) – письменник-полеміст, церковний і громадський діяч, педагог, перекладач, вчений-мовознавець, автор словенської граматики 1619 р.

Касіян Сакович (близько 1578–1647) – письменник-полеміст, церковний діяч, філософ, ректор Київської братської школи (1620–1624), перший хто уславив подвиги П. Сагайдачного.

Петро Могила (1596–1674) – церковний та культурно-освітній діяч, архімандрит Києво-Печерської лаври, митрополит Київський, полеміст, засновник Києво-Могилянської академії.

Семінарське заняття 4. Культура українського народу в другій половині XVII – XVIII ст.