15. Внутрішні і зовнішні функції держави.

Функції держави – це основні напрямки її діяльності, які відображають сутність і соціальне призначення держави, тобто функції залежать від соціально го призначення держави.

Спрямованість діяльності держави на вирішення внутрішніх чи зовнішніх завдань:

- Внутрішні функції – усередині країни.

- Зовнішні функції – діяльність поза межами країни.

До внутрішніх функцій належать:

• Політична (створює умови для ефективного виконання інших функцій,  подолання суперечностей, забезпечення злагоди в суспільстві, забезпечення народовладдя, розвиток форм і інститутів плюралізму, врегулювання політичних конфліктів. Шляхом ухвалення відповідних законів. )

• Забезпечення і охорона прав і свобод людини і громадянина ( з’являється тільки в умовах демократичної держави і поступово розвивається паралельно з процесом зростання її правового, соціального характеру. Розширення змісту і характеру системи гарантій прав і свобод людини і громадянина; створення належних демократичних умов для участі громадян у справах держави, демократичних виборах та ін.; створення умов для вільного володіння власністю тощо.)

• Економічна ( спрямована на забезпечення нормального формування, функціонування та розвитку економіки країни, захист існуючих форм власності та створення умов для їх розвитку а саме: розроблення економічної політики в масштабах країни; управління підприємствами і організаціями, які становлять державну власність і мають загальнодержавне значення; встановлення правових основ ринку, правового захисту власника тощо.

• Функція оподаткування і фінансового контрою ( спрямована на формування та поповнення казни, передусім державного бюджету, місцевих бюджетів за рахунок усіх видів податків, здійснення контролю за утворенням, розподілом і використанням усіх ресурсів фінансової системи країни.

• Соціальна функція ( спрямована на створення умов, які забезпечують нормальні умови життя людини, її вільний розвиток,створення рівних можливостей для усіх громадян у досягненні суспільного добробуту, соціальну захищеність особистості.

• Екологічна функція (спрямована на забезпечення екологічного добробуту громадян і екологічної безпеки країни.)

• Функція розвитку культури, науки та освіти ( спрямована на підняття культурного і освітнього рівня громадян, необхідних для цивілізованого суспільства, створення умов для їх участі в житті суспільства , користування відповідними культурними і науковими досягненнями, забезпечення науково-технічного розвитку суспільства, тощо).

• Інформаційна функція ( реалізується через забезпечення нормального функціонування та сталого розвитку інформаційної сфери.

• Функція забезпечення режиму законності і правопорядку ( спрямована на неухильне додержання і виконання нормативних приписів усіма учасниками суспільних відносин.)

Зовнішні функції:

• Оборонна ( спрямована на забезпечення воєнної безпеки держави)

• Функція забезпечення миру і підтримки світового порядку ( полягає у проведенні дипломатичної роботи з припинення існуючих і недопущення нових конфліктів)

• Функція співробітництва сучасних держав ( її роль особливо важлива для розв’язання проблем міжнародного характеру: запобігання і ліквідації наслідків природних та антропогенних катастроф, що виходять за межі однієї держави, охорони природних ресурсів і довкілля; боротьби з епідеміями; захисту Світового Океану тощо. На основі взаємних домовленостей держави узгоджують і відповідну національну політику).

• Функція європейської та світової інтеграції ( випливає з визнання економічної взаємозалежності держав у різноманітних сферах відносин – виробничій, наукво-технічній, валютно-фінансовій, транспортній, в яких деякі держави доповнюють одна одну на основі розподілу праці, взаємообміну та ін. Її основу становлять загальновизнані принципи суверенітету держав щодо їх природних ресурсів, свободи вибору інтеграційних зв’язків та ін.)

16. Поняття і структура форми держави. Порядок організації та здіснення державної влади, структура форми держави. Юридична наука виробила універсальну конструкцію, форма держави включає три головні аспекти: 1. Порядок створення вищих органів держави, відносини між ними та населенням країни (форма правління). 2. Спосіб територіального устрою держави, тобто певний порядок відносин між центральними, регіональними та місцевими органами влади (державний устрій) 3. Прийоми та методи здійснення політичної державної влади (політичний режим) Фактори, що впливають на різноманітність форм держави: 1. Внутрішньополітична ситуація в державі, яка може полягати у співвідношенні класових, соціальних чи політичних сил державі на момент обрання її форми. 2. Національний склад населення. Цей фактор може впливати у випадку компактного проживання осіб однієї національності і він має значення переважно під час обрання форми державного устрою. 3. Менталітет населення. 4. географічний фактор – розмір території, к-ть населення, особливості ландшафту. 5. Міжнародний фактор.

17. Форма правління держави, її різновиди. Особливості форми в Україні. Форма правління – це елемент форми держави, який характеризує способи формування вищих органів державної влади, їх компетенцію, структуру, принципи взаємовідносин та ступінь участі населення в їх формування. Монархія – це форма державного правління, при якій вища державна влада фактично або формально належить одній особі (монарху) і, як правило, передається у спадок представникам правлячої династії. Необмежена монархія – це форма правління, при якій влада монарха не обмежується іншими органами. Різновиди:  1. Деспотична монархія – влада монарха-деспота спирається на могутній військово-бюрократичний апарат, монарх обожнюється, наділяється особливими надлюдськими якостями. 2. Абсолютна – державна влада концентрується в руках монарха. Станово-представницькі установи відіграють незначну роль. 3. Теократична монархія – світська влада монарха поєднується з духовною Обмежені монархії: 1. Станово-представницька – влада монарха обмежена станово-представницькими органами. 2. Дуалістична монархія – влада монарха обмежена законодавчими повноваженнями парламенту, називають дарованими. 3. Конституційна – влада монарха обмежена конституцією, а в парламентських при відсутності конституції – повноваженнями парламенту.  Республіка – вищі органи державної влади обираються безпосередньо народом або формуються виборними установами на певний строк. Ознаки – виборність, змінюваність, строковість повноважень, відповідальність, верховенство актів які видаються вищим представницьким органом держави. Парламентські республіки. В них верховна влада наледить обраному народом органу – парламенту, котрий як правило формує всі інші вищі органи влади. Ознаки: 1. Провідна роль парламенту серед всі інших органів влади. 2. Відсутня заборона депутатського мандата. 3. Уряд підконтрольний і підзвітній парламенту. 4. Парламент має право висловити недовіру урядові, що тягне за собою його відставку. 5. Наявність конституційного суду для контролю за додержанням конституції. Президентські.  1. Президент одночленний глава держави і уряду. 2. Президент обирається безпосередньо народом і відповідальний перед ним. 3. Уряд формується президентом і відповідальний перед ним. 4. наявність процедури відсторонення від влади (імпічмент) 5. Члени парламенту не можуть бути членами уряду. 6. Президент не має повноважень щодо розпуску парламенту 7. Відсутній інститут парламентської відповідальності уряду. Змішані форми держ. правління. У президентсько-парламентських республіках президент наділений більш ширшими повноваженнями у формуванні уряду і впливі на нього, ніж парламент. У парламентсько-президентських вплив президента на формування і роботу уряду обмежено повноваженнями парламенту. Кожна з цих різновидів може бути перехідним етапом до президентської або парламентської республіки.