48. Структура норми права. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта.

Структура норм права – це внутрішня побудова правових норм. ( гіпотеза, диспозиція, санкція)

Гіпотеза – елемент норми права, що вказує на життєві обставини, за наявності та/або відсутності яких реалізується правило поведінки.

Класифікація гіпотез:

Залежно від того, з наявністю чи відсутністю життєвих обставин повязується дія норми права, виділяють:

• Позитивну гіпотезу ( яка вказує на життєві обставини, за наявності яких реалізується правило поведінки);

• Негативну гіпотезу ( що вказує на життєві обставини за відсутності яких реалізується правило поведінки);

• Змішану гіпотезу ( що вказує на життєві обставини, коли за наявності одних і відсутності інших реалізується правило поведінки).

Залежно від кількості життєвих обставин, з якими пов’язується норма права, виділяють:

• Просту (що визначає 1 життєву обставину, за наявності (відсутності) якої діє диспозиція норми;

• Альтернативну ( що визначає декілька життєвих обставин за наявності (відсутності) хоча б однієї з них діє диспозиція;

• Складу ( що визначає декілька життєвих обставин, за одночасної наявності (відсутності) яких діє диспозиція.

Залежно від того, чи сформульовані життєві обставини у вигляді вичерпного переліку виділяють:

• Абсолютно визначену( в якій життєві обставини, з наявністю ( відсутністю) яких пов’язана дія норми, сформульовані у вигляді вичерпного переліку);

• Відносно визначену (в якій життєві обставини, з наявністю ( відсутністю) яких пов’язана дія норми, сформульовані у вигляді невичерпного переліку).

Диспозиція – це елемент норми права, що вказує на правило поведінки, якому повинні підкорятись учасники правовідносин.

Залежно від варіантів поведінки, які пропонує норма, виділяють:

• Безальтернативну диспозицію ( в якій суб’єкту пропонується лише один варіант поведінки.);

• Альтернативну диспозицію (в якій суб’єкту надається декілька варіантів поведінки.);

Залежно від способу викладення правила поведінки відиляють:

• Просту ( яка називає варіант поведінки, проте не розкриває його);

• Описову ( яка описує всі істотні ознаки поведінки);

• Відсильну ( яка не викладає правило поведінки, а відсилає для його ознайомлення до іншої норми);

• Банкетну ( яка є різновидом відсильної і для розкриття змісту відсилає до інструкцій, правил та технічних норм);

• Змішану ( яка поєднує в собі способи викладення правила поведінки, характерні для інших видів диспозицій, н-д, описову і відсильну).

Залежно від способу описання прав і обов’язків виділяють:

• Абстрактну ( в якій правило поведінки викладено в загальному вигляді);

• Конкретну ( в якій правило поведінки сформульоване за допомогою спеціальних, індивідуальних ознак);

Залежно від ступеня визначеності виділяють:

• Абсолютно визначену ( яка х вичерпною конкретністю і повнотою встановлює права і обов’язки адресатів);

• Відносно визначену ( яка не містить повних і точних вказівок на права і обов’язки адресатів).

Санкція – елемент норми права, що встановлює невигідні наслідки на випадок порушення правила, визначеного в диспозиції.

Залежно від характеру негативних наслідків, що настають за порушення правила, визначеного в диспозиції виділяють такі санкції:

• Правовідновлюючі міри (санкції, спрямовані на відновлення порушених прав і законних інтересів);

• Міри юридичної відповідальності ( санкції, що означають додаткові позбавлення особистого, організаційного або майнового характеру, які настають унаслідок правопорушення);

• Заходи попереджувального впливу ( н-д арешт майна, можливість перевести на попередню оплату покупця, який затримує та ін.);

• Власні правові втрати ( тобто несприятливі наслідки, що настають через дії самого суб’єкта).

За сферою використання санкції поділяються на:

• Конституційно-правові ( н-д, визнання КС закону таким, що не відповідає конституції);

• Цивільно-правові ( визнання правочину недійсним,відшкодування збитків та ін. способи відшкодування майнової шкоди);

• Адміністративно-правові (н-д, попередження, штраф, адміністративний арешт та ін.);

• Дисциплінарні ( винесення догани або звільнення з роботи);

• Кримінальні ( позбавлення волі, виправні роботи, конфіскація).

За ступенем визначеності можуть бути:

• Абсолютно визначеними ( тобто такі, що чітко і вичерпно вказують на вид і міру державного примусу);

• Відносно визначені ( тобто такі, що передбачають можливість застосування різних видів санкцій).

Залежно від кількості несприятливих наслідків, що загрожують порушнику, санкції поділяють на :

• Прості ( які передбачають 1 негативний наслідок);

• Складні (які передбачають одночасне застосування декількох невигідних наслідків).

• Альтернативні (які передбачають декілька наслідків 1 з яких може бути застосовано до правопорушника).

Способи викладення норми права в статтях н/п а можуть бути різними. Іноді норму права може бути викладено в 1 статті нормативного акта, але частіше вони за своїм змістом не збігаються. Це пов’язано з тим, що первинним елементом законодавства є не стаття н/п акта, а нормативний припис. Саме він є зовнішньою формою норми права. Нормативні приписи розміщуються в статтях н/па. Таким чином розбіжності, які існують у питанні співвідношення норми права і статті нормативного акта, виникають залежно від обсягу нормативного припису, викладеного в статті нормативного акта. Існують такі варіанти:

• В одній статті нормативного акта викладено повністю один припис, тобто текстуально вони збігаються;

• В одній статті нормативного акта викладено два або більше нормативні приписи, у цьому раз стаття поділяється на частини, пункти та інші складові;

• В одній статті нормативного акта викладено частину припису, а інші його частини знаходяться в інших статтях або нормативних актах.

49. Спеціалізовані норми права: природа, особливості і значення у правовому регулюванні. Ці норми: 1. Виконують субсидіарну (додаткову) функцію в правовому регулюванні. Вони не є самостійною нормативною основою для виникнення правовідносин і безпосередньо відносин між особами не регулюють. 2. Позбавленні традиційної триелементної логічної структури, а мають нетрадиційну структуру. Відправні норми встановленні вихідних засад, основ правового регулювання суспільних відносин. Завдяки цим приписам визначаються цілі, завдання, принципи, межі та методи прав регулювання. Іноді їх іменують системоутворюючими нормами.  Норми-засади – це норми, що закріплюють загальні засади, на яких ґрунтуються політична і правова системи. Наприклад, такі норми закріплюють засади конституційного ладу держави, основи соціального, економічного, політичного, і державного життя., взаємовідносини держави і особистості. Норми-завдання – це норми, які визначають завдання окремих інститутів або галузей права. Норми-принципи – це найбільш загальні і стабільні імперативні вимоги, закріплені в праві, які є концентрованим виразом найважливіших суспільних рис та цінностей, що притаманні цій системі права, і визначають найважливіших сутнісних рис та цінностей, що притаманні цій системі права, і визначають її характер та напрямки подальшого розвитку. Інші спеціалізовані норми можна умовно поділити на 2 підгрупи: 1. системозберігаючі (колізійні та оперативні) 2. системоспрощуючі норми (норми-дефініції, норми-строки, норми-презумції, норми- преюдиції, норми-фікції). Колізійні норми – це норми, що встановлюють правила вибору норми права , яка підлягає застосуванню за наявності розбіжності (зокрема, суперечності) між нормами , що регулюють однакові фактичні обставини.  Оперативні норми – це норми, спрямовані на введення в дію і припинення дії інших норм права. Норми-дефініції – це норми, які містять визначення правових категорій і понять. Норми-строки – це норми, які містять правила обчислення строків. Норми-презумції – це норми, які закріплюють припущення щодо існування або відсутності певних юридичних актів. Норми-преюдиції – це норми, що виключають будь-яке оспорювання існування вже доведеного юридичного факту, який дістав оцінку і закріплення в юридичному акті, що набрав чинності. Норми-фікції – це норми, які для цілей правового регулювання визнають існуючими ті юридичні факти, що відсутні в реальному житті, і навпаки