
- •Юридична наука та її система.
- •Теорія держави та права як юридична наука, її предмет та функції.
- •3.Співвідношення тдп з суспільними науками
- •4.Тдп в системі юридичних наук.
- •5. Методологія і методи в пізнанні держави і права
- •6. Теорії походження держави та права, їх зміст та значення .
- •7.Публічна влада в первісній общині. Загальні закономірності виникнення.
- •8. Нормативне регулювання в первісні общині.Загальні закономірності виникнення права.
- •9. Поняття держави та різні її аспекти
- •10. Державна влада поняття і елементи
- •11.Державний суверенітет. Суверенітет і суверенні права.
- •12. Народний і національний суверенітет та їх співвідношення з державним суверенітетом.
- •13.Типологія держави. Держава соціально-орієнтованого типу.
- •14. Поняття та класифікація функцій держави.
- •15. Внутрішні і зовнішні функції держави.
- •18. Форми державного устрою, її різновиди. Особливості формування державного устрою в Україні.
- •20. Механізм держави і його структура. Державний апарат і його ознаки.
- •22. Принципи організації і діяльності державного апарату.
- •24. Державна служба і її види. Державний службовець, посадова особа.
- •26.Поняття та ознаки права. Право в об’єктивному та суб’єктивному значенні.
- •28. Цінність права.
- •30. Право і мораль
- •31. Право і звичай
- •32. Право і політичні норми
- •34. Право і корпоративні норми.
- •36.Поняття форми права. Форма і джерело права. Види джерел права.
- •38.Правовий звичай і нормативно-правовий договір як джерела права
- •40. Загальні принципи та правова доктрина як джерела права.
- •42. Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права.
- •43. Загальні принципи права. Міжгалузеві та галузеві принципи права.
- •44.Поняття та риси правового регулювання, його ефективність. Види правового регулювання.
- •46.Механізм правового регулювання: поняття, стадії, елементи.
- •48. Структура норми права. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта.
- •50. Класифікація норм права.
- •52. Публічне та приватне право: поняття та їх співвідношення
- •54. Предмет і метод правового регулювання. Правовий режим.
- •56. Структура системи законодавства.
- •58. Нормотворчість: поняття, функції, принципи.
- •59. Поняття та ознаки нормативно-правового акта.
- •60.Стадії створення нормативно-правових актів. Порядок прийняття законів в Україні.
- •61. Поняття та ознаки закону. Право і закон.
- •62. Види законів. Кодекс як особливий різновид закону.
- •63. Підзаконний нормативно-правовий акт: поняття та класифікація. Їх види за Конституцією України.
- •64. Дія нормативно-правових актів у часі.
- •65. Дія нормативно-правових актів в просторі і за колом осіб.
- •66. Юридична техніка та її види.
- •67. Законодавча техніка та її елементи.
- •69. Облік, інкорпорація та консолідація як форми систематизації нпа.
- •70.Кодифікація як особлива форма систематизації нормативно-правових актів.
- •71. Поняття юридичних колізій та їх види.
- •72. Колізії в законодавстві, їх види
- •73. Поняття та риси правових відносин. Склад правових відносин.
- •74. Види правових відносин
- •75. Суб’єкти правових відносин, їх види.
- •76. Правосуб’єктність
- •77. Суб’єктивні права, правомочності і юридичні обов’язки суб’єктів правових відносин. Правовий статус.
- •78. Поняття і види об’єктів правових відносин.
- •79. Юридичні факти та їх класифікація. Фактичний склад.
- •80.Юридична діяльність: поняття ознаки та структура.
- •81. Правові форми діяльності органів держави.
- •82. Поняття та види правової поведінки. Правомірна поведінка: поняття та види
- •83. Правопорушення: поняття і ознаки. Склад і види правопорушень.
- •84. Поняття ознаки та підстави юридичної відповідальності
- •85. Види юридичної відповідальності. Цілі, функції і принципи юр відповідальності.
- •86. Поняття та форми реалізації норм права
- •87. Застосування норм права як специфічна форма їх реалізації.
- •88. Стадії застосування норм права
- •89. Основні вимоги правильного застосування норм права.
- •90. Акти правозастосування, їх види.
- •91. Прогалини в законодавстві і засоби подолання та усунення.
- •92. Поняття тлумачення норм права.
- •93. Способи тлумачення норм права.
- •94. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права.
- •95. Право тлумачні (інтерпретаційні) акти, їх види.
- •96. Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту.
- •97. Поняття прав і свобод людини і громадянина. Їх загальна характеристика.
- •98. Види прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Їх система в Конституції України 1996р.
- •99. Юридичні обов’язки людини і громадянина. Їх види.
- •100. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в демократичній правовій державі.
- •101. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •102. Інститути громадянського суспільства
- •103. Політична система суспільства. Держава в політичній системі суспільства.
- •104. Політичні партії і держава: правові засади взаємодії.
- •105. Демократична держава. Демократія як форма реалізації народовладдя.
- •106. Принципи демократії
- •108. Поняття та ознаки правової держави.
- •109. Верховенство права. Верховенство права і законність.
- •110. Поняття правопорядку.
- •111. Поняття та ознаки соціальної держави.
- •112. Поняття, структура та функції правосвідомості
- •113. Види правосвідомості.
- •114.Поняття та види деформації правосвідомості. Правовий нігілізм.
- •115. Поняття правової культури. Види та типи правових культур.
- •116. Правова культура особистості.
- •117. Правова культура суспільства. Правова субкультура і правова контркультура.
- •118. Поняття та структура правової системи.
- •119. Загальна характеристика правових систем сучасності (романо-германська, англо-американська, релігійні і традиційні правові системи)
- •120.Становлення та розвиток національної правової системи України.
32. Право і політичні норми
У процесі розвитку суспільних відносин політика є одним із чинників формування права. Політика – це відносини між державними утвореннями, великими соціальними групами, етносами, націями, верствами населення, класами, конфесіями, партіями, громадянськими організаціями з приводу тих чи інших соціальних подій. Названі соціальні об’єкти реалізують власні інтереси як у політичних так і неполітичних формах. Центральним елементом втілення тих чи інших інтересів у життя є державна влада, тому політична боротьба ведеться за вплив на державну владу або за її завоювання. Історія людства так само як практика сучасного державного будівництва, демонструє чимало прикладів домінування політики над правом, проведення її в поза правових формах. У деспотичних державах Давнього Сходу (Єгипет, Вавилон), давніх державах Індії, Китаю, монархіях періоду абсолютизму, теократичних монархіях Азії та Північної Африки,радянському суспільстві пріоритет політики над правом забезпечувався відповідно обожнюванням волі правителя, спільними актами партійних і державних органів. Політичне насильство ставало змістом законів, звичаїв, прецедентів судових органів, законодавчі акти нерідко набували не правового змісту.
Співвідношення між політикою і правом істотно змінилася в період буржуазних революцій і формування громадянського суспільства в Європі та Північні Америці, коли поряд з ідеями рівності, прав і свобод людини сформувався принцип верховенства права, його пріоритету над державою, обмеження свавілля політичної влади правами людини. Таким чином співвідношення політики, права та законодавства залежить від ступеня розвитку громадянського суспільства, його можливості впливати на формування політичного курсу держави та додержання прав і свобод людини.
Право і політика мають єдине джерело розвитку і функціонування – суспільні відносини передусім відносини власності на підставі яких виникають політико правові зв’язки.
Право і політика мають нормативну природу. Вони формуються у вигляді визначених напрямків діяльності (політика), прав і обов’язків суб’єктів суспільних відносин (право). Усі політичні норми, ідеї, програми знаходяться у співвідношенні конкуренції, в той час як у системі права всі підпорядковуються тим, які мають найвищу або вищу юридичну силу.
Право і політика у своїй основі містять загальні принципи функціонування і цінності орієнтації, що відбивають інтереси і потреби соціальних суб’єктів. Ця обставина робить законодавство як форму виразу права засобом захисту інтересів суспільства. Шляхом прийняття нормативних актів реалізується міжнародна, національна, культурна, екологічна, економічна та інша державна політика. При цьому кожна держава існує в межах певних міждержавних політичних відносин.
В умовах, коли панує принцип верховенства права , будь-які дії суб’єктів політики повинні підкорятися його вимогам.
33. Право і релігійні норми Релігійні норми – це правила поведінки, які формуються на основі віри у надприродні явища та регулюють відносини віруючих з іншими особами, з суспільством, з державою, з Богом. Розмежування: 1. Релігійні норми базуються на внутрішньому авторитеті – голосі сумління, а правові 0 на зовнішньому, оскільки вони захищені державою. 2. За способом встановлення та закріплення. Реліг норми виникли в процесі історичного розвитку суспільства протягом досить тривалого часу та фіксувалися в усній та письмовій формі. Норми права встановлювалися за спец створ процедурою і набувають формального виразу в нормативних актах та приписах. 3. Релігійні норми адресовані віруючим відповідної конфесії, і правові – всім членам суспільства і мають ознаку загальнообов’язковості, незалежно від згоди або визнання їх з боку суб’єктів права 4. В реліг нормах приписується внутрішня поведінка, яка може виявлятися й у зовн вчинках, а в праві – зовн, хоча і внутрішній стан може мати велика значення. 5. Виконання приписів релігійних норм забезпечується не тільки загрозою передбачених ними санкцій, а засобами морального впливу – правопорушник розглядається як «грішник» перед Богом, а правові норми містять точно встановлені вичерпні види санкцій – штраф, позбавлення волі та ін. Ступінь обов’язковості релігійних норм порівняно з правом у співвідношенні. 1. Релігійні норми є первинними, загальнообов’язковими для всіх, а правові норми не можуть їм суперечити (Іран, Афганістан, Пакістан). 2. правові норми є первинними, а релігійні норми не мають переваги перед правовими і додатковими щодо регулювання суспільних відносин (Єгипет, Таїланд) 3. Правові норми є первинними, а релігійні норми існують лише для віруючих відповідної конфесії (Індія, Україна, Росія).