42. Особливості суб’єктивної (паразитарної) глобалізації.

Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.

Суб’єктивна передумова глобалізації має коріння у двох світових війнах. Останні було розв’язано націодержавами, що переслідували інтереси перерозподілу світу, керуючись політико-економічними або політико-ідеологічними мотивами. Втрати у цих війнах понад 50 мільйонів людей, величезні матеріальні збитки та сучасне нагромадження засобів ведення війни викликають тривіальне відчуття страху, небезпеки майбутнього та підштовхують провідників не лише західних держав до інтеграції, отже, розширення і зміцнення глобалізації.

47. Загроза занепаду загальнолюдської перспектив: концепція «золотого мільярда»

Золотий мільярд - вираз, що означає населення розвинених країн з досить високим рівнем життя в умовах обмеженості ресурсів. Чисельність даного населення в мільярд пов'язана з чисельністю сумарного населення таких країн і регіонів, як США (310.5 млн.), Канада (34.3 млн.), Австралія (22.5 млн.), Євросоюз (27 країн, сумарно 500 млн.), Нова Зеландія (4.4 млн.), Японія (127,4 млн.), Ізраїль (7.5 млн.), Ліхтенштейн (35800 чол.), Монако (33000 чол.), Люксембург (0.5 млн.), Андорра (84000 чол.), Ватикан (920 чол.) до початку третього тисячоліття.

Як стверджує Кара-Мурза, золотий мільярд споживає левову частку всіх ресурсів на планеті. Якщо хоча б половина людства почне споживати ресурси в такому ж обсязі, їх очевидно не вистачить. Наприклад, за даними представленим в журналі Експерт, головним споживачем мінеральної сировини до кінця минулого століття залишався «золотий мільярд» - приблизно шоста частина людства, яка проживає в розвинених країнах.Надконцентрацію попиту була особливо характерна для сировинної еліти - кольорових металів. Через їх високу вартість (свинець втричі, а нікель в сорок разів дорожче заліза) і переважного використання в технічно складних виробництвах та інноваційних продуктах споживання основних кольорових металів у середньорозвинених країнах на порядок, а в слаборозвинених - на два-три порядки поступалося країнам Заходу . У 70-х - 80-х роках минулого століття високорозвинені держави споживали 90% всього алюмінію, 85% міді і 80% нікелю. Ідея обмеженості ресурсів вперше з'явилася в роботах Томаса Мальтуса. Він пророкував глобальну кризу через те, що населення зростає в геометричній прогресії, а ресурсні галузі - в арифметичній, і повинні будуть у найближчому майбутньому вичерпатися (Мальтузіанство). У XX столітті відбувся багаторазовий ріст продуктивності в сільському господарстві (правда, за рахунок колосального збільшення витрати енергії), було розроблено безліч нових матеріалів, що зменшили потребу в сировині за рахунок технічного прогресу також знижена матеріалоємність в тих виробництвах, в яких замінити натуральну сировину на синтезоване НЕ вдалося. У той же час відбувався швидкий ріст розвіданих запасів корисних копалин. Проте ще в середині XX століття був передбачений пік нафти.

На думку С. Кара-Мурзи, за терміном «золотий мільярд» стоїть певна, цілісна геополітична, економічна і культурна концепція: розвинені країни, зберігаючи для свого населення високий рівень споживання, будуть політичними, військовими та економічними заходами тримати інший світ в промислово нерозвиненому стані в якості сировинного придатка, зони скидання шкідливих відходів і джерела дешевої робочої сили.

На думку С. Кара-Мурзи Золотий мільярд, як концепція, припускає маніпулювання суспільною свідомістю, для збереження «сталого зростання» в країнах золотого мільярда - і відключення «сировинних придатків» від можливості незалежного розвитку, самостійного проникнення на капіталістичний ринок, від інформаційних, технологічних і фінансових можливостей «цивілізованого світу».