11. Концепція «нового гуманізму» (л. Печчеї).

У 1977 р. доповідь Е.Ласло "Цілі для людства" як головну мету проголошувала встановлення загальносвітової солідарності. На відміну від "зовнішніх меж", вирішальними для визначення напрямів розвитку світової цивілізації вважались "межі внутрішні", тобто політичні, культурні, психологічні межі в життєдіяльності людей та суспільства, що знаходить відображення у поганому політичному керівництві, безвідповідальності у політичній діяльності (суб'єктивний чинник). Необхідною передумовою виживання та прогресу людства мають стати спільні ідеали, цінності й цілі, яким треба підкорити індивідуальні інтереси окремих країн та народів.

Доповідь вказувала на необхідність перебудови свідомості і запровадження норм поведінки людей і норм державної політики відповідно до „нових стандартів гуманізму”.

Було сформульовано „цілі світового розвитку”, зокрема:

        припинення гонки озброєнь, відмова від конфліктів, війн та насильства, вирішення продовольчої проблеми в глобальному масштабі,

        глобальний контроль за використанням енергетичних та сировинних ресурсів, технологіями і природокористуванням,

        глобальний розвиток, спрямований на підвищення якості життя, соціальну справедливість у розподілі матеріальних та духовних благ.

Програма  „нового гуманізму” передбачала „людську революцію”, інтеграцію людей світу і формування нової спільноти – „глобального етносу.

У тому ж році відомий американський економіст В.Леонтьев та інші експерти ООН розробили сценарії демографічного, економічного та екологічного розвитку на 1980, 1990 та 2000 рр. Головний висновок – необхідність скорочення розриву у рівнях економічного розвитку промислових центрів світу та країн, що розвиваються.

12. Концепція «дороговкази в майбутнє» (б. Гаврилишин).

У десятій доповіді Римського клубу "Дороговкази в майбутнє", підготовленій Б.Гаврилишиним в 1980 р., зроблено висновок, що подальший розвиток світової цивілізації пов'язаний з конвергенцією суспільних систем. Він запропонував модель майбутнього світового порядку, засновану на співіснуванні різних культур, релігій, способів життя, колегіальному керівництві та демократії.

13. Концепція «сталого розвитку» (л. Браун).

Концепція "сталого розвитку" була розроблена під керівництвом директора Інституту світового спостереження Л.Брауна. Її розробка тала наслідком дискусії  щодо нової формули глобальної політики  розвитку з врахуванням нових принципів та потреб.

Базові положення концепції "сталого розвитку" були сформульовані у доповіді Міжнародної комісії з довкілля та розвитку технології на чолі з прем'єр-міністром Норвегії Гру Харлем Брундтланд (1987р.) і Порядку денному для ХХІ століття в Ріо в 1992 році. Ця концепція була використана при ухваленні  спеціальної резолюції Генеральної Асамблеї ООН „Економічна перспектива до 2000 року і надалі” в 1987 р, згідно з якою сталий розвиток рекомендується як один з засадничих принципів діяльності міжнародних інституцій, урядів та неурядових організацій.  

Ще у 1983 р. Міжнародна комісія з довкілля та розвитку технології на чолі з прем'єр-міністром Норвегії Гру Харлем Брундтланд розпочала роботу над звітом "Загальне майбутнє". Його було представлено Генеральній Асамблеї ООН. Основні ідеї сформульовано наступним чином: "У нас спільна світова економіка, спільне світове довкілля, яке є основою теперішньої та майбутньої світової економіки, світового розвитку та нормального засобу життя, на яке заслуговують люди. Ми маємо навчитися мислити глобально і на довгострокову перспективу. Світ швидко скорочується у розмірах. Жоден район або країна не може жити в ізоляції від решти світу. У нас спільна відповідальність за спільне майбутнє. Ми маємо глибоко розібратись у нашій спільній політичній свідомості й зробити так, щоб довкілля та стабільний розвиток приносили свої плоди, а не невідшкодні збитки. Ми маємо змінити своє ставлення до життя таким чином, щоб наш неухильний розвиток та збереження культурних цінностей планети вийшли на передній план. Ми маємо визнати, що багато в нашому сьогоднішньому ставленні до життя сприяє пограбуванню майбутнього наших дітей, чого дійсно цивілізований світ не може припустити". На думку авторів доповіді, під "сталим розвитком" слід розуміти розвиток, який забезпечує потреби нашого часу, але в той же час не загрожує можливостям майбутніх поколінь задовольняти власні потреби.