- •Тема 1. Філософсько-теоретичні основи історії культури.
- •1. Поняття культури. Походження та зміст терміну «культура».
- •2. Структура і функції культури.
- •3. Типологія культури.
- •4. Концепції етногенезу та формування українського етносу.
- •5. Концепції етнонаціонального характеру українців.
- •Тема 2. Культура східних слов’ян.
- •1. Джерела вивчення культури стародавніх слов’ян.
- •2. Матеріальна і духовна культура стародавнього населення України. Феномен трипільської культури.
- •4. Характерні риси культури східних слов’ян. Зарубинецька і черняхівська культура.
- •5. Релігійні вірування та міфологія східнослов'янських племен.
- •6. Розвиток мистецтва у схiдних слов’ян.
- •Тема 3. Культура Київської Русі.
- •1. Вплив християнства на духовну культуру Київської Русі.
- •2. Розвиток освіти і наукових знань.
- •3. Розвиток літератури.
- •4. Архітектура і образотворче мистецтво Русі.
- •5. Музичне мистецтво Русі. Музичне мистецтво давньоруської доби поділялося на три групи: музика народна, княжих салонів і церковна.
- •Тема 4. Українська культура епохи Ренесансу.
- •1. Поширення гуманістичних ідей в духовній культурі України доби Ренесансу. Феномен Олельковицького ренесансу.
- •2. Ренесансно-реформаційні ідеї в українській культурі.
- •3. Розвиток освіти і науки.
- •4. Розвиток друкарства.
- •5. Архітектура та образотворче мистецтво
- •7. Музика і театр.
- •Тема 5. Культура України епохи бароко.
- •1. Феномен українського бароко.
- •2. Світогляд та культура козацтва.
- •3. Архітектура та образотворче мистецтво.
- •4. Музична культура і театральне мистецтво.
- •5. Розвиток літератури.
- •Тема 6. Українська культура кін. XVIII – поч. XX ст. Національно-культурне відродження в Україні.
- •1. Ґенеза та періодизація національно-культурного відродження в Україні.
- •2. Дворянський період національно-культурного відродження та його особливості.
- •3. Народницький період національно-культурного відродження.
- •4. Модерністський період національно-культурного відродження та його характерні риси.
- •5. Національно-культурне відродження у Галичині.
- •Тема 7. Українська культура хх ст.
- •1. Українська культура початку XX ст.
- •2. Національно-культурне піднесення 20-30-х рр.
- •3. Українська культура під час другої світової війни.
- •4. Українська культура повоєнного періоду та 50-90-х рр.
- •5. Музична культура XX ст.
- •6. Сучасний стан розвитку української культури.
4. Розвиток друкарства.
Розвиток освіти і шкільництва того часу був тісно пов’язаний з розвитком друкарської справи. Перша книжка слов’янською мовою глаголицею була надрукована в 1483 р. у Венеції. У 1491 р. у Кракові вийшли книжки кирилицею, яка лягла в основу пізніших азбук української, російської, білоруської, болгарської, сербської та ін. Є припущення, що і до 1491 р. у Кракові вже друкував книжки кирилицею Швайпольт Фіоль – виходець з Німеччини. Для друку використовувались виконані в Україні копії церковнослов’янських рукописів у російській редакції, а також рукописи південнослов’янського походження. Видання Фіоля призначалися для православного населення України, Білорусії, Молдавії.
У східнослов’янських народів найпершими з’являються білоруські друковані книги, видання яких пов’язане з іменем Георгія-Францішека Скорини. У 1517 р. Скорина надрукував першу книжку – «Псалтир» церковнослов’янською мовою у Празі. Великою подією в історії білоруської й української культур була поява в 1517-1519 рр. 22 окремих випусків Біблії в перекладі на тодішню білоруську мову, яка була поширена і в Україні. У 1525 р. Скорина заснував словено-руську друкарню у Вільно. Видання Скорини поширювались в Україні і в Білорусії.
Велику культурно-освітню роль у розвитку українського друкарства відіграла поява друкарської справи в Москві і перенесення її з Росії в Україну.
Першу друкарню для Москви з верстатом, шрифтами було закуплено в 1553 р. у Копенгагені. До роботи в друкарні Іван IV поставив Івана Федорова і його товариша Петра Мстиславця, які вже раніше займалися друкарською справою.
1 березня 1564 р. Іван Федоров і Петро Мстиславець відтиснули останні аркуші першої відомої в Росії друкованої книжки «Апостол». У 1565 р. вийшов з друку «Часовник». Але незабаром друкарі Іван Федоров і Петро Мстиславець переїхали за литовський кордон. Існувала версія, що їх московська друкарня була спалена «неблагонаміреними» людьми.
Іван Федоров і Петро Мстиславець знайшли пристановище у князівстві Литовському. У маєтку Григорія Ходкевича в Заблудові, вони заснували друкарню, з якої в 1568-1569 рр. вийшли «Євангеліє учительноє» і «Псалтир».
У 1569 р. Петро Мстиславець переїхав у Вільно. Іван Федоров прибув до Львова. Тут за допомогою львівських міщан він створив друкарню, і в 1574 р. надрукував відомий львівський «Апостол», який став первістком української друкованої книжки.
Наприкінці книги львівського видання «Апостола» вміщено герб міста Львова, герб Федорова. Цей герб був своєрідним книжковим фірмовим знаком друкаря. З того часу він почав з’являтись на всіх виданнях Івана Федорова. Герб являв собою зігнуту лінію, вершина якої нагадує стрілу. По обидва боки цієї лінії зображені ініціали друкаря «І.Ф.».
Через несприятливі умови друкування у Львові, Іван Федоров на запрошення князя К. Острозького переїхав до Острога, де діяла тоді відома Острозька школа. В Острозі було вдосконалено друкарню, відлито деякі нові шрифти, вирізьблено багато нових прикрас. У 1580 р. Іван Федоров надрукував в Острозі «Новий завіт», а в 1581 р. вийшла друком Острозька Біблія.
Весь текст Острозької Біблії надрукований дрібним шрифтом, створеним в Острозі. Цей шрифт застосовувався в усіх наступних острозьких виданнях. Титульні сторінки відтиснуті московським шрифтом.
В Острозі Іван Федоров надрукував також невелику «Хронологію» у віршах. Цим першодрукар закінчив свою діяльність.
Острозька друкарня, заснована Іваном Федоровим продовжувала видавничу діяльність протягом останніх двох десятиліть XVI ст. і в першій половині XVII ст. До її видань належать твори Герасима Смотрицького «Ключ царства небесного» (1587), «Острозька книжиця» (1588), відомий викривальний і наступальний твір «Апокрисис» Христофора Філалета (1598).
Острозькі видання наслідувало Львівське братство, яке по смерті Івана Федорова придбало частину його друкарського приладдя. У друкарні Львівського братства було надруковано книгу «Адельфотес». Це був підручник з граматики грецької мови для братських шкіл. У 90-х рр. Львівське братство надрукувало книжку «Просфоніма» («Привіт»), що являє собою першу в історії української літератури збірку віршів, складену учнями Львівської братської школи.