Археологія - наука, яка вивчає історію людського суспільства на основі вивчення пам'яток кам'яного, мідного (бронзового), залізного і почасти пізніших віків. До пам'яток, що називаються археологічними, належать: стоянки, поселення, поховання, різні тини знарядь праці, зброї, посуду, прикрас, предмети побуту, мистецтва.

Образотворче мистецтво - живопис, графіка, скульптура.

Культура Стародавнього Сходу

Ассиріологія - наука про історію та культуру стародавньої Месопо­тамії, у вужчому розумінні слова - стародавньої Ассирії.

Атон - в давньоєгипетській міфології - Бог Сонця. Зображується у вигляді сонячного диска.

Вавилон - столиця стародавньої Вавилонії; руїни Вавилона лежать на лівому березі Євфрату, приблизно 120 км на пі вдень від сучасного Багдаду.

Гільгамеш - міфічний цар міста Урук, герой давньовавилонського епосу.

Єгиптологія - наука про історію та культуру Стародавнього Єгипту. Поділяється на три основні галузі (з численними відгалужен­нями): єгипетська археологія, єгипетська філологія та літерату­ра, єгипетська історія.

Жрець - особа, що займалася відправленням релігійних обрядів у язичників.

Зиккурат - висока ступінчаста храмова вежа (Вавилонська вежа –зиккурат).

Ієрогліф - фігурний знак ідеографічного письма. При такому прин­ципі письма використовуються не букви, які відповідають зву­кам, а малюнки чи особливі знаки, що відповідають цілим сло­вам або частинам слова (у давньоєгипетській, китайській, японській та інших мовах).

Іригація - штучне зрошення землі за допомогою спеціальних пристроїв.

Ісіда - в давньоєгипетській міфології дружина Осіріса, богиня родючості, води, вітру, чарівництва, мореплавання, охоронниця померлих.

Клинопис (клинописне письмо) - тип письма. Знаки в клинописі мали клиноподібну форму. Цей тип письма застосовували в Передній Азії з кішці IV до кінця І тис. до не. Клинопис виник у Шумері на основі шумерського ієрогліфічного письма. Пізніше його за­позичили ассирійці, вавилоняни, Урарту, хети, перси та ін. Зна­ки клинопису відображають і цілі поняття, і окремі звуки.

Манускрипт - давній рукопис (на папірусі, пергаменті, папері).

Нефертіті - давньоєгипетська цариця, дружина фараона Ехнатона.

Осіріс - в давньоєгипетській міфології бог помираючої та воскресаючою природи, покровитель і суддя мертвих.

Папірус - багаторічна трав'яниста рослина родини осокових. У стародавніх єгиптян попе­редник паперу; стародавній рукопис, написаний на матеріалі з папірусу.

Пергамент - спеціально оброблена шкіра молодих тварин, що до винайдення паперу використовувалася як матеріал дія пись­ма.

Сфінкс - у Давньому Єгипті кам'яна фігура лежачого лева з голо­вою людини.

Фенікс - у міфології стародавніх народів (єгиптян, фінікійців) чарівний, казковий птах, який спалював себе, а потім знову воскресав, поставав з попелу молодим і оновленим; символ вічного оновлення, відродження, невмирущості, безсмертя.

Антична культура.

Агора - у стародавніх греків назва народних зборів, а також місця, де вони відбувалися. Зазвичай агора - центральна торгова площа міста. Довкола агори стояли храми, адміністративні, торгові та інші споруди.

Академія - Платонова філософська школа в Афінах, заснована в 387 р. до н.е. (як товариство приятелів філософії) і ліквідована в 529 р. н.е. імператором Юстиніаном. Назва походить від героя Академа, якому був присвячений гай, де збирався Платон зі своїми приятелями.

Акрополь - укріплена частина давньогрецького міста, розташована на узвишші, так зване горішнє місто. Акрополь - спочатку релігійний, культурно-громадський центр. Найбільш відомий в Афінах.

Амазонки - міфічне плем'я жінок - войовниць, які населяли північні береги Малої Азії та Меотіди (Азовського моря).

Антіохія - столиця імперії Селевкидів.

Базиліка (з гр. царський дім) - приміщення для судових засідань і торгових угод у формі витягнутого прямокутника з великим залом, розділеним уздовж двома рядами колон на частини (нефи), які мали самостійні перекриття.).

Гедонізм (від гр. гедоне - розкіш) етичне вчення, яке стверджує, що почуття насолоди є метою всієї поведінки людини.

Гетера (жінка - подруга) у Стародавній Греції освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя.

Дифірамб - перебільшена, надмірна похвала.

Еллінізм - період грецької історії та культури від Олександра Македонського. Одним з головних осередків елліністичної культури була Олександрія Птолемеїв.

Епос - великий за розміром поетичний твір розповідного характеру.

Іонійці - група грецьких племен, що заселяли Аттику, а також більшість колоній у Егейському морі (Хіос, Самос Наксос та інші) й серединній частині Малої Азії (Ефес, Мілет).

Капітолій - підвищення, пагорб у Римі, на якому розташовані палаци, музеї; в давнину на цьому підвищенні, яке мало значення фортеці, розміщувались храми, присвячені Юпітеру, Мінерві та Юнони.

Кініки - одна з філософських шкіл у Стародавній Греції. Висунули Ідеал безмежної духовної свободи особистості, незалежність від матеріальних потребі

Кносс - стародавнє місто на Криті; один з важливих центрів крито-мікенської культури.

Колізей - один з найбільших амфітеатрів у Римі,збудований імператором Віспасіаном (69-79) і Хітом (79-82). Значна його частина збереглася до наших днів.

Корифей - провідний вчений, актор, письменник - людина, яка здо­була славу завдяки великій творчій пращ.

Лікей (грецьк. Лікейон) - філософська школа в Афінах, заснована Аристотелем близько 335 р. до н.е., закрита імператором Юстиніаном у 521 р. н.е.

Лінійне письмо Б - адаптована форма лінійного письма А, якою користувалися микенці.

Лінійне тісто А - стародавня форма писемності, яку використовували минойці. Не расшифроване.

Марсове поле - територія на березі Тибру в Римі, місце народних зборів.

Міми - короткі драматичні сценки з життя звичайних городян.

Музей - храм Муз. У Олександрії - центр наукового життя, знань, приміщення, де жили і працювали вчені і ви­нахідники з різних грецьких держав. Виник у ІІІ ст. до н.е.

Олександрія - одне з найбільших міст античності, розташоване в Єгипті і засноване Олександром Македонським, центр елліні­стичної культури.

Палестра - приміщення у грецьких гімнасіях для фізкультурних вправ і змагань.

Пальміра антична - «місто пальм», побудоване в невеликому оазисі сирійської пустелі, через яке йшли торгові каравани, славилось у всьому тодішньому світі величчю та красою своїх палаців, арок і колонад, служило нібито зосередженням могутності Римської імперії на самому її краї.

Парфенон - храм богині Афіни в афінському Акрополі, збудований архітекторами Іктіном і Каллікратом у 447-438 рр. до н.е.

Пастораль - твір (головним чином драматичний), що ідилічно зображує життя простих людей (первісно - пастухів).

Патриції - родова аристократія у Стародавньому Римі.

Плебеї - вільні громадяни незнатного походження в Стародавньому Римі.

Поліс - античне місто-держава, до якого входили власне місто і при­легла до нього територія.

Портик - крита галерея з колонами (колонада), що прилягає до бу­динку (біля входу чи збоку).

Симпозіум - у давніх греків і римлян - бенкет з музикою, розвага­ми й бесідами; нарада з наукової проблеми, як правило, міжна­родна.

Стоїк - прихильник напряму стоїцизму в античній філософії, що вимагав від людини повної безроздільної влади над своїми пристрастями і підкорення пануючій у світі необхідності.

Теракота - суміш з глини і піску, яка застосовувалась для виготовлення черепиці та невеликих керамічних статуеток.

Тиран - у Стародавній Греції, Римі, а також у містах-республіках Італії одноособовий правитель, що прийшов до влади насильницьким шляхом.

Тога - верхній одяг давніх римлян у вигляді плаща без рукавів.

Тріумвірат - у Стародавньому Римі союз трьох державних діячів, укладений з метою захоплення влади у державі.

Тріумф - у Стародавньому Римі урочистий в'їзд у столицю полководця-переможця; блискучий успіх, перемога, торжество.

Туніка - у Стародавньому Римі довгий чоловічий і жіночий одяг типу сорочки з короткими рукавами або без них, переважно білого кольору, який носили під тогою; костюм, що нагадує за своїм кроєм такий одяг.

Фарисеї - послідовники релігійно-політичної течії, що виникла в Іудеї в середині II ст. до н.е.

Форум Романум - центр торговельного і суспільного життя в Стародавньому Римі, центральна площа, навколо якої розташовува­лись культові та громадські споруди і де скликались народні збори, відбувалися суди, влаштовувались ярмарки.

Хронос - старогрецький бог часу, якого у Римі називали Сатурном. Від його імені утворено назву такого сучасного приладу, як хронометр.

Яблуко роздору - яблуко, яке мала одержати з рук давньогрецько­го героя ІІаріса найгарніша з трьох богинь - Гера, Афіна чи Афродіта за відомим давньогрецьким міфом. Присудження Парісом яблука Афродіті призвело до Троянської війни.

КУЛЬТУРА ВІЗАНТІЇ

Агіографія - жанр церковної літератури, який включає розповіді про життя святих, діяння мучеників («мартирологи»), легенди про монахів.

Апокрифи - релігійні твори з біблійними сюжетами, які не визнавалися церквою ка­нонічними.

Афон - великий релігійний центі православної церкви, знаходиться на східному виступі Халкіндонського півострова в Егейському морі (Греція).

Біблія (від ф. - книги) - збірник священних книг християнської (Ветхій та Новий завіт) та іудейської релігій (Ветхій). В ІІІ ст. до н.е. Ветхій завіт перекладин з давньоєврейської на давньогрецьку мови «Септуагінта». В кінці IV - на початку V ст. Блаженний Ієронім переклав Біблію на латинську мову «Вульгата».

Василевс - ім'я, титул візантійських імператорів.

Вітраж - малярство на склі; картина або узор з кольорового скла (у вікнах, дверях).

Догмат - положення, віровчення, доктрина.

Ікона (образ, зображення) - в церквах апостольської традиції - зображення Ісуса Христа, Діви Марії, Святих і сюжетів, які пов'язані з їхніми діяннями.

Іконоборство - політичний і релігійний рух у Візантії в 726-843 рр., спрямований проти культу ікон.

Інкрустація - вид оздоблення виробів і приміщень узорами і зобра­женнями з шматочків мармуру, кераміки, металу, дерева, пер­ламутру, які врізані у поверхню.

Канон (букв, норма, правило) - головне правило, положення яко­гось напряму, вчення; те. що є традиційною, обов'язковою нор­мою: система принципів, яких повинен дотримуватись худож­ник у своїй творчості.

Лавра - назва великих православних чоловічих монастирів, підпорядкованих безпосередньо верховній церковній владі.

Мінеі-Четії (від гр. «мінеї» - щомісячний і давньорус. «четії» - читання) - церковно-релігійні збірки, укладені за днями тижня, в яких були розміщені житія святих, повчальні розповіді.

Мініатюри - ілюстрації до рукописних книг.

Неофіт - людина, що прийняла віру (християнську), новий при­хильник релігії; той, ідо примкнув до якогось учення, руху.

Смальта - кольорове, непрозоре скло для мозаїчних робіт.

Теологія - богослов'я, сукупність релігійних доктрин, наука про бога й догмати релігії.

Трактат - науковий твір у формі міркування.

Університет - вищий навчально-науковий заклад, об'єднує у своєму складі кілька факультетів, готує спеціалістів з бага­тьох галузей знань та є значним осередком науково-дослідної роботи.

Фреска - художнє зображення, зроблене водяними фарбами на вогкій штукатурні.

Культура Західної Європи

Абсолютизм - необмежена монархія, форма правління, за якої верховна влада повністю належить монархові (царю, імператору, королю).

Агностицизм - філософське вчення, яке заперечує можливість пі­знання об'єктивного світу та ЙОГО закономірностей.

Алхімія - «наука» про перетворення всіх речовин на золото.

Астрологія - середньовічна наука, яка досліджувала вплив зірок і планет на долю людини.

Бакалавр - перший вчений ступінь в університетах ряду країн.

Бароко - один із провід­них художніх стилів кінця XVI - середини XVIII ст. Виник в Італії, поступово поширився в інших країнах Європи та Ла­тинській Америці. Мистецтву бароко властиві грандіозність, пишність, динаміка, патетична піднесеність, інтенсивність по­чуттів, пристрасть до ефективних видовищ, поєднання ілюзорного та реального, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.

Булла - папська грамота, послання.

Вандалізм – (від племені Вандалів зруйнувавши Рим) бездушне жорстоке руйнування культурних цінностей.

Варвари - всі неримляии і негреки.

Відродження (Ренесанс) - епоха в історії культури країн Західної та Центральної Європи, почалася в Італії в XIV ст. Термін «Відродження» запровадив італієць Дж. Вазарі в XVI ст. на означення зв'язку з античною мистецькою спадщиною. Стверджувався новий світогляд - гуманізм. Художники послідовно оволодівали методами худож­нього відображення дійсності - відтворення об'єму, просто­ру, світла, людської фігури й реального середовища інтер'єру, пейзаж).

Готика - стиль, який став етаном європейського серед­ньовічного мистецтва. В архітектурі ха­рактеризується стрімкими, високими будівлями, шпилястими завершеннями, стрілчастими склепіннями та арками, витон­ченістю кам'яного різьблення, вітражами.

Гравюра - картина, малюнок, отримані шляхом відбитку, полігра­фічного відтворення кліше, виготовленого гравером (художни­ком ).

Графіка - вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якою є малюнок, виконаний на папері, тканині тощо олівцем, пензлем, вуглиною чи відбитий на папері зі спеціаль­но підготовленої форми.

Гуманізм - людяність, принцип світогляду, в основі якого лежить переконання про безмежність можливостей людини, її здатність до досконалості.

для якого було класичне (давньогрецьке й давньоримське) мистецтво.

Єресь - точка зору, яка спростовує релігійний догмат.

Єретик - людина, яка відступила від приписів пануючої церкви.

Кантата - великий музичний твір урочистого або лірико-епічного характеру для хору, соліста і оркестру.

Кваоривіум - підвищений курс освіти в середньовічній школі. За цим курсом передбачується вивчення чотирьох предметів: музики, арифметики, геометрії, астрономії.

Класицизм - один з основних напрямів у європейському мистецтві XVII-XVIII ст., зразком

Куртуазна література - література західноєвропейського серед­ньовіччя, присвячена оспівуванню рицарської честі, кохання.

Лібрето - словесний текст вокального музично-драматичного твору.

Магістр - у багатьох країнах - вчений ступінь.

Медієвістика галузь історичної науки, яка вивчає історію середніх віків.

Менестрелі - в середні віки професійні мандрівні співаки та музиканти у Франції та Англії, носії народних пісенних традицій. Оспівували лицарські подвиги та служіння да­мам.

Мінезингери - в середньовічній Німеччині і Австрії поети-співці. які виконували свої пісні у супроводі струнного інструменту, оспівуючи прекрасну даму.

Містерія (від гр. - таїнство) - духовна драма в середньовічній Європі, яка брала свої сюжети з Святого писання.

Натуральне господарство - тин господарства, при якому вироб­ництво спрямоване на задоволення власних потреб виробника.

Нібелунги - «діти туману» (сканд), міфічний рід володарів чудесно­го золотого скарбу з найдавнішої пам'ятки німецького ге­роїчного епосу «Пісня про Нібелунгів».

Опера - музично-драматичний твір, в якому діючі особи не гово­рять, а співають у супроводі симфонічного оркестру. В опері використовуються різноманітні, види вокальної та інструмен­тальної музики. В рамках опери можливе втілення великого ідейного змісту.

Передвідродження (Проторенесанс) (від гр. - перший і Ренесанс) - період історії італійської культури (XIII - початку XIV ст.), що передував Виродженню, процес визрівання його культури в пізньому Середньовіччі, пробудження інтересу до античної спадщини, традицій античного світу, людської особи­стості, певних аспектів реального світу. Характеризувався рос­том світських тенденцій.

Північне Відродження - на відміну від італійського Ренесансу (Нідерланди, Німеччина. Франція) була характерна велика прихильність до середньовічного мен­талітету, інтерес до індивідуалізованого образу людини, безду­ховних проявів особи.

Реконкіста - відвоювання у арабів Іспанії.

Реформація - широкий суспільний рух у Західній та Центральній Європі XVI ст.; форма боротьби проти католицької церкви. По­чалась в Німеччині, поклала початок протестантизму.

Риторика - теорія ораторського мистецтва; беззмістовні, але пиш­номовні балачки.

Рококо - стиль, що набув розвитку в європейських мистецтвах першої половини XVIII ст., для якого характерна декоративність, фантастичність орнаментальних мотивів, вигадливість форм. Відрізняється примхливо-вишуканим оздоблен­ням інтер'єрів приміщень, манірністю образів. Напрям рококо відрізняється від стилю бароко в основному дрібнішими та складнішими формами, вигнутими й переплетеними лініями.

Романський стиль - художній стиль середньовічної Європи, який охоплював у своєму розвитку X—XII ст. У архітектурі це будівля – замок.

Романтизм - художній стиль, що склався наприкінці ХVІІІ - на початку XIX ст. й поширився в Європі та США. Романтики виступали проти раціоналістичних догм класицизму, ставили на перший план духовне життя людини. Вони зображати незвичайні явища та обставини, особливих героїв із сильним характером і пристрастями.

Сага – давньоскандинавське і давньоірландське епічне сказання про легендарних героїну (виконував Скальд); взагалі сказання, перекази.

Салон - 1) назва періодичних, спершу офіційних виставок сучасного мистецтва у Франції. З XVII ст. такі виставки влаштовувались у Парижі; 2) будинок, спеціальне приміщення для художніх виставок. Магазин для продажу художніх виробів.

Серенада - у середньовічній поезії трубадурів - вітальна пісня (в Італії та Іспанії виконувалась на честь коханої); вид ліричного музичного твору.

Скрипторій (лат. - письмовий) - майстерня, в якій працювали переписувачі рукописних книг.

Схоласти­ка (від гр. - учений, шкільний) - загальна назва середньовічної філософії, яка викладалась в університетах. Термін став символом розумування, догматиз­му і беззмістовності, формального знання. Головним її цент­ром став Паризький університет.

Теократія - форма правління, при якій глава держави (як правило, монархічної) є одночасно її релігійним главою.

Тривіум - три предмети, що вивчали у школах Середньовіччя: гра­матика, риторика, діалектика.

Трубадури - в середньовічній культурі провансальські мандрівні поети ХІ-ХІІІ ст., творчість яких була пов'язана з рицарською культурою.

Турнір - у середньовічній Західній Європи - військове змагання лицарів.

Утопія - зображення ідеального суспільного устрою, позбавлене наукового обґрунтування; нереальний, нездійсненний практич­но план соціальних перетворень; місце, якою нема, вигадка.

Фарс - вид середньовічного народного театру комедійно-сатиричного характеру.