- •83. Розвиток валютного законодавства України.
- •8) З 2000 року впроваджено „плаваючий курс”, однак в 2010 році Національний банк повернувся до “фіксованого курсу”.
- •84. Валютна політика України і лібералізація валютного законодавства.
- •85. Рівні та форми валютно-правового регулювання.
- •86. Правовий режим валютних операцій.
- •87. Особливості правового регулювання, суб’єкти та сфера валютного контролю
8) З 2000 року впроваджено „плаваючий курс”, однак в 2010 році Національний банк повернувся до “фіксованого курсу”.
Фіксований валютний курс - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначених у законодавчому порядку валютних паритетах.
84. Валютна політика України і лібералізація валютного законодавства.
На національному рівні валютна політики – є сукупністю заходів, які проводяться державами та інхніми центральними банками у сфері валютних відносин з метою врпливу на платіжний баланс, валютні курси і на конкурентоспроможність національного виробництва.
Важливим призначенням національної валютної системи є розроблення і реалізація державної валютної політики
Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики взагалі - зростання зайнятості та виробництва ВВП, стабілізація цін. Механізм валютної політики пов'язаний також з проміжними та тактичними цілями монетарної політики, оскільки має можливість впливати своїми інструментами на основні монетарні індикатори - масу грошей в обороті та процентну ставку.
Крім загальномонетарних цілей, валютна політика має свої специфічні цілі, що реалізуються переважно у валютній сфері, і теж справляють істотний вплив на розвиток реального сектора економіки. Це, зокрема: - лібералізація валютних відносин у країні; - забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний ринок; - забезпечення високого рівня конвертованості національної валюти; - захист іноземних та національних інвестицій у країні; - забезпечення стабільності курсу національної валюти.
В 1992 р., підписавши Статті Угоди МВФ, Україна заявила про прагнення забезпечити конвертованість національної валюти та взяла на себе зобов'язання щодо організації власної валютної системи, передбачені ст. 14 Статуту.
Рамковими умовами формування валютної політики України виступають традиційні для перехідної економіки проблеми:
* витіснення національної валюти іноземною (доларизація) внаслідок слабкості та постійної девальвації;
* відплив капіталу на фоні недостатності джерел інвестицій;
* суперечливість використання інструментів грошово-кредитної політики в умовах високої інфляції;
* тривалий спад виробництва;
* хронічний пасивний торговельний баланс на фоні високого рівня імпортозалежності.
Валютна політика спрямовується на:
- попередження відпливу капіталу;
- створення сприятливих умов для міжнародних розрахунків;
- збалансування міжнародних платежів;
- зниження тиску на національну валюту;
- підтримання стабільного рівня валютних резервів.
Визначення національних органів, на які покладається проведення валютної політики, їхніх прав та обов'язків у цій сфері.
Такими органами в Україні є:
Кабінет Міністрів України;
Національний банк України;
Державна податкова адміністрація;
Державний митний комітет;
Міністерство зв'язку України.
У визначенні цілей та завдань валютної політики на певний період, крім Кабінету Міністрів та НБУ, беруть участь Адміністрація Президента та Верховна Рада України.
Валютне регулювання і валютний контроль у країні здійснює НБУ, який має право делегувати частину цих функцій на вибрані комерційні банки, надавши їм ліцензії на здійснення валютних операцій та статус агентів з валютного контролю (уповноважених банків).
Визначаючи як головний орган валютного регулювання в Україні Національний банк України, Декрет передбачає виконання окремих функцій регулювання іншими органами державного управління. При цьому в Декреті не міститься вказівок на наявність єдиної національної системи органів валютного регулювання і не передбачається конкретний порядок визначення їх функцій та повноважень.
Закон України „Про НБУ” ст. 1:
основні засади грошово-кредитної політики - комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, що дають можливість Національному банку України з допомогою інструментів (засобів та методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для економічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення;
грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу;
девізна валютна політика - політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти; дисконтна валютна політика - зниження або підвищення Національним банком України процентних ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал