
- •21.Латентна фаза розвитку особливості. Людина з латентною структурою особистості.
- •22.Генітальна фаза розвитку особистості. Людина з генітальною структурою особистості.
- •23.Пубертат.Особливості розвитку особистості в пубертатному періоді
- •26.Потреба в загально біологічному розумінні і психологія потреб.
- •27.Основні підходи до вивчення мотивації. Види мотивів.
- •69.Короткі біографічні дані про к.Хорні.
- •69.Короткі біографічні дані про к.Хорні.
- •24/. Мотивація. Потреби і мотиви діяльності. Теорія а.Маслоу
- •28. Основні етапи розвитку мотиваційної сфери людини в онтогенезі. Їх
- •34. Класичний психоаналіз з.Фрейда. Психоаналіз – перша всестороння
- •35. Короткі біографіч-ні відомості про з.Фрейда.
- •36. Структура особистості за з.Фрейдом як продукт взаємодії трьох
- •39. Супер – его як внутрішня репрезентація традиційних цінностей та
- •10.Поняття інтроверти-екстраверти
- •35. Короткі біографічні відомості про Фрейда.
- •9. Типи вищої нервової діяльності як фізіологічна основа темпераменту. Вчення і. П. Павлова про типи вищої нервової діяльності.
- •11. Холерик: властивості поведінки людини з холерним темпераментом (за і. П. Павловом).
- •12. Сангвінічний темперамент. Характеристика сангвінічного типу за і. П. Павловим.
- •13. Особливості флегматичного типу темпераменту за і. П. Павловим.
- •14. Меланхолік – основні характеристики типу темпераменту за і. П. Павловим.
- •61.Соціальний інтерес та образ ідеальної людини (теорія а.Адлера).
- •62.Життєвий стиль - основна тема останніх творів а.Адлера.
- •65.Карл Роджерс. Організмічні теорії та центрована на людині теорія
- •66.Основні постулати “теорія я” к.Роджерса.
- •67.Структура особистості за к.Роджерсом.
- •68.Теорія особистості Карен Хорні як подальший розвиток фрейдівської психологічної системи.
- •51.Психоаналітична теорія особистості
- •Орієнтація проти людей: ворожий тип. Орієнтація проти людей – це
- •71.К. Хорні виявила три стратегії соціальної поведінки:
9. Типи вищої нервової діяльності як фізіологічна основа темпераменту. Вчення і. П. Павлова про типи вищої нервової діяльності.
Уперше науковий підхід до з'ясування фізіологічних основ темпераменту застосував І. Павлов у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини. Ці основи він вбачав у особливостях функціонування кори великих півкуль головного мозку, її умовнорефлекторній діяльності. Спираючись на експериментальні дані, він показав, що нервові процеси в корі головного мозку характеризуються певними властивостями, які у своєму поєднанні утворюють типи вищої нервової діяльності. Павлов виділив чотири види нервової системи: 1) сильний, неврівноважений; 2) сильний, урівноважений, рухливий; 3) сильний, урівноважений, інертний; 4) слабкий. На його думку, ці типи вищої нервової діяльності відповідають чотирьом типам темпераментів: холеричному, сангвінічному, флегматичному і меланхолійному. Він вважав темперамент найзагальнішою характеристикою кожної людини, яка накладає відбиток на всю її діяльність. Павлов зробив спробу з'ясувати природу темпераменту. Проте, ототожнюючи тип темпераменту з типом нервової системи, він звів психічне до фізіологічного, що є виявом деякого спрощення, зведення складного до простого. Б. Теплов і В. Небилицин, продовжуючи вивчати властивості нервових процесів довели, що деякі індивідуальні особливості умовних рефлексів у людини пов'язані між собою. Вони виділили чотири основних властивості нервової системи: 1) динамічність — характеризує легкість і швидкість утворення мозковими структурами нервових процесів під час формування умовних реакцій збудження чи гальмування; 2) лабільність (лат. labilis — нестійкий) — характеризує швидкість виникнення і згасання процесів збудження; 3) сила; 4) рухливість. Фізико-хімічну природу цих властивостей ще не з'ясовано. У дослідженнях Теплова і Небилицина показано, що психологічна характеристика темпераменту загалом пов'язана не з однією властивістю нервової системи, а з їх поєднанням, тобто з типом нервової системи.
Проте це не означає, що виділені Павловим загальні типи нервової системи є єдино можливим поєднанням її властивостей. За твердженням В. Небилицина, відповідно до виділених чотирьох параметрів люди повинні репрезентувати не менше 12 типів нервової системи.
11. Холерик: властивості поведінки людини з холерним темпераментом (за і. П. Павловом).
ХОЛЕРИЧНИЙ темперамент характеризується І. П. Павловим як: «бойовий тип, запальний, дратівливий… Захопившись якоюсь справою, надмірно налягає на свої засоби й сили та врешті-решт рветься, виснажується більше, ніж слід, він допрацьовується до того, що все йому вже несила. Я.Стреляу характеризує як: «відрізняється малою чутливістю, високою реактивністю й активністю. Але реактивність явно переважає над активністю, тому він нестримний. Невитриманий, нетерплячий, характерна різка зміна настрою. Запальний, швидкий темп і різкість у рухах. Він менш пластичний і більш інертний, ніж сангвінік. Звідси велика стійкість прагнень та інтересів, більша наполегливість, можливі труднощі в переключенні уваги».
Холерик - людина із сильною, неврівноваженою, рухливою нервовою системою, яка відзначається перевагою збудження над гальмуванням.
Холеричний темперамент вирізняється циклічністю та імпульсивністю у діяльності й поведінці. Холерик може цілком віддатися справі, завзято працюючи, енергійно переборюючи труднощі на шляху досягнення мети, і раптом усе кинути. Непостійність його настрою та циклічність поведінки, які вчені пояснюють неврівноваженістю вищої нервової діяльності, виявляються в переважанні збудження над гальмуванням. Тому інтенсивна діяльність підкірки не завжди достатньо регулюється корою. Це яскраво простежується під час виникнення складних обставин, коли люди цього типу не можуть знайти правильного рішення, та під час сильного емоційного збудження.
Для холерика характерний високий рівень психічної активності, енергійність дій, різкість, поривчастість, стрімкість, сила рухів, їхній швидкий темп. Холерик схильний до неодноразових змін настрою, запальний, нетерплячий, піддається емоційним зривам, іноді буває агресивним.