10.Поняття інтроверти-екстраверти

Поняття “інтроверсія” та “екстраверсія” запропоновані швейцарським психологом К. Юнгом.Інтроверсія і екстраверсія є двома принципово різними способами психологічної адаптації. Спосіб адаптації вибирається несвідомо ще в ранньому дитинстві. В основі поділу, запропонованого ним, лежить уявлення про те, що в житті людини є дві групи явищ – явища зовнішнього життя і внутрішнього. Властивості “інтроверсії” та “екстраверсії” є також важливою складовою дослідження та аналізу темпераменту особистості.

Екстраверти – особистості, які спрямовані назовні, вони в силу організації їх нервових процесів потребують постійного стимулювання з боку зовнішнього середовища. Їм притаманне прагнення до нових вражень. Такі люди потребують товариства, вони невимушені в поведінці, імпульсивні, безтурботні, балакучі. Їх почуття, емоції не завжди піддаються контролю. Вважається, що екстравертам властиві товариськість, імпульсивність, гнучкість поведінки, значна ініціативність (але незначна наполегливість) та висока соціальна адаптованість. Екстраверти, зазвичай, наділені зовнішньою чарівністю, прямолінійні в судженнях, орієнтуються переважно на зовнішню оцінку. Добре виконують роботу, яка вимагає негайних рішень.

Інтроверти – особистості, які спрямовані всередину. Їм не потрібне значне зовнішнє стимулювання, і ця властивість формує специфіку їх поведінки. Людина-інтроверт менш контактна, їй притаманні нетовариськість, замкненість, друзів у неї небагато, але вона вірна їм надовго. Інтроверт уникає галасливих компаній, повільний, поважний, планує свої дії та вчинки, досить добре контролює емоції. Інтровертам притаманна соціальна пасивність (за досить великої наполегливості), схильність до самоаналізу і складності щодо соціальної адаптації. Інтроверти краще справляються з монотонною роботою, вони обережні, охайні, педантичні.

35. Короткі біографічні відомості про Фрейда.

Зигмунд Фрейд народився 6 травня в австрійському містечку Фрайберге. Він був старший з 7-ох дітей у сім’ї.Коли Фрейду було 4 роки його сім’я у зв’язку з фінансовими труднощами переїхала в Відень.Фрейд був відмінником.Він отримав класичну освіту для того часу. Вивчав латинь, грецку. Дуже любив читати, і через це мав великі борги в книгарні, чому зовсім не радів його тато.Він бездоганно володів Німецкою мовою, та ще більш менш знав франц., англ., испанську та італійську. Через великий антисимітиський рух у ті часи, будь-яка проф. Карєра для нього була зачинена, окрім медицини, та юриспруденції, адже він був евреем.Без осообливого інтузіазму вин вступив до мед. Факультету Віденського університету в 1873р. Фрейд вніс багато своїх вкладів в науку навіть за студентських часів. В 1881р. Фрейд отримав медичну ступінь та посаду наукового дослідника в інституті анатомії мозку. Але згодом був вимушенний через нестачу грошей покинути наукову діяльність і пішов працювати практичним неврологом. В 1885р. Фрейд отримав змогу поїхати на стажування в госпіталь в Парижі, до до видатного невролога Жанна Шарко. І саме під його впливом Фрейд став психіатром.В 1886р. Він одружився, та внього було 3 синів та доньок.По причинні незгоди з його теоріею- сексуальності, Фрейда виключили з суспільства Віденського університету. Період з 1896-1900 був для Фрейда дуже самотнім, але продуктивним, він видае роботу» Толкование сновидений» та почав практикувати самоаналіз. Одразу його роботу проігнорували, але через 5 років після публікації престиж Фрейда виріс, вн він входив в число лікарів з світовими іменами. В 1902 р. Створили спільноту « Психологічна середа» в ній були присутні : Альфред Адлер, Карл Густав Юнг. 1901-1905 рр. Стали особливо творчими для Фрейда вийшли такі роботи як : « Психология обиденой жизни»; « Три ессе о сексуальности» і саме ця робота визвала велике обурення зі сторони суспільства. Опис, що діти нарождуються з сексуальними бажаннями, а їх батьки стають іх першим сексуальним об’єктом. Але в 1909р. Фрейд прочитав кілька лекцій в одному з Массачусецких інститутві, був нагородженний ступеню доктора та домігся народного визнання. В 1919р. Він збанкрутів, в 1920 р померла його 26-річна донька, та це ще не останій іспит для нього, він дуже боявся загубити своїх синів які були на фронті. В віці 64-років Фрейд дойшов висновку і вивів теорію- про універсальний людський інстинкт-прагнення до смерті. Але не дивлячись на свій пісимістичний погляд на майбутне людства, він продовжуе писати, і в 1930р. Його нагороджують преміею Гете по літературі. Перша світова війна, та посилення антисимістичного руху надало великий вплив на погляди Фрейда про соціальну природу людини. В остані роки його життя на його долю випало чи мало випробувань,в нього було знайденно ракову пухлину гортані та щелеп. Він переніс 33 операції, але від ліків відмовлявся.В 1938 р. Його доньку заарештували гестапо, але випадково їй вдалося звільнитися і поєднатися з сім’єю.Фрейд помер 23 серпня 1939 р. В Лондоні, де знаходився як Єврейський емігрант

7. Індивідуально-типологічні особливості особистості. Темперамент. Загальне поняття про темперамент. Особистістю набувається індивідом у предметній діяльності та спілкуванні і характеризує міру представленості суспільних відносин в індивіді. Особистість кожної людини наділена тільки їй властивим поєднанням психологічних рис і особливостей, які утворюють її індивідуальність, що становлять своєрідність людини, його відмінність від інших людей. Індивідуальність проявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, переважаючих інтересах, в якостях пізнавальних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення, уяви), в здібностях, індивідуальному стилі діяльності і т.д. Поняття про характер. Характер - це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складається і проявляється в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові для індивіда способи поведінки. Інтровертний тип характеру - замкнутість, утрудненість в спілкуванні та налагодженні контактів з оточуючими, відхід у себе. Екстровертний тип - емоційна напруженість, жага спілкування та діяльності, часто безвідносно до її необхідності і цінності, балакучість, мінливість захоплень, іноді хвалькуватість, поверховість, конформність. Некерований тип - імпульсивність, конфліктність, нетерпимість до заперечень, іноді і підозрілість. Характер і темперамент. Темпераментом називаються стійкі індивідуальні особливості особистості, які виражаються в динаміці психічних процесів і дій. До рис темпераменту відносяться сила або слабість переживання почуттів і бажань, їх глибина або поверховість, стійкість або мінливість настрою. Типи темпераменту: холеричний, меланхолійний, флегматичний, сангвінічний. До холерикам відносять енергійних, запальних, «пристрасних» людей. Меланхоліками називалися боязкі, нерішучі, сумні; флегматиками - повільні, спокійні, холодні. До сангвінікам зараховували гарячих, рухливих, веселих, живих людей. Характер - багато в чому результат самовиховання. Таким чином, характер - прижиттєве придбання особистості, що включається в систему суспільних відносин, у спільну діяльність і спілкування з іншими людьми, і тим самим знаходить свою індивідуальність. Поняття про здібності. Здібності - це такі психологічні особливості людини, від яких залежить успішність придбання Знань Умінь Навичок, але які самі до наявності цих ЗУН не зводяться. Властивість компенсації одних здібностей за допомогою розвитку інших відкриває невичерпні можливості перед кожною людиною, розсовуючи границі вибору професії й удосконалювання в ній. Талант - це поєднання здібностей, їх сукупність, що дає людині можливість успішно, самостійно і оригінально виконувати яку-небудь складну трудову діяльність. Обдарованість - виступає як передумова до виникнення таланту. У результаті вивчення ряду обдарованих дітей вдалося виявити деякі важливі здібності, які в сукупності утворюють структуру розумової обдарованості. Також існує таке поняття як майстерність. Якщо талант - це можливість, то майстерність - це можливість, що стала дійсністю. Справжнє майстерність - це прояв талановитості людини в діяльності. Здібності не купуються людиною в готовому вигляді, як щось дане йому від природи, вроджене, а формуються в житті та діяльності. Задатки багатозначні Істотно важливий фактор розвитку здібностей людини - стійкі спеціальні інтереси. Спеціальний інтерес - це інтерес до змісту певній галузі людської діяльності, який переростає в схильність професійно займатися цим родом діяльності. Темперамент є однією з найбільш значимих властивостей особистості. Не дивлячись на те, що здійснювалися неодноразові спроби дослідити проблему темпераменту, і досі вона відноситься до ряду суперечливих і до кінця не вирішених проблем сучасної психологічної науки.

Більшість дослідників визнає, що темперамент - це біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота, а властивості особистості, обумовлені темпераментом, є найбільш стійкими і довготривалими.

8. Типи темпераменту:загальна характеристика, властивості.

У людини виявляються такі типи темпераменту: холеричний, сангвінічний, флегматичний і меланхолічний. Усі типи темпераменту можна охарактеризувати за переліченими нижче основними якостями:

лабільність - відображає швидкість виникнення та перебігу збудження і гальмування;

сензитивність - це сила впливу, яка потрібна, щоб зумовити в людини реакцію;

реактивність - сила емоційної реакції на зовнішні та внутрішні подразники;

активність - тобто те, наскільки людина виявляє енергійність у житті й діяльності;

темп реакцій - швидкість перебігу психічних процесів і реакцій;

пластичність - гнучкість, ступінь здатності пристосування до нових умов;

ригідність - інертність, негнучкість, нечутливість до зміни умов;

екстраверсія - спрямованість особистості на навколишніх людей, предмети, події;

інтроверсія - фіксація особистості на собі, на своїх переживаннях та думках, схильність до самоаналізу, замкненість;

емоційна збудливість - сила впливу, потрібна для того, щоб спричинити емоційну реакцію.

“Чистий” сангвінік має сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи, швидко пристосовується до нових умов, швидко сходиться з людьми, товариський. Почуття легко виникають і змінюються, емоційні переживання, як правило, неглибокі. Міміка багата, рухлива, виразна. Дещо непосидючий, вимагає нових вражень, недостатньо регулює свої імпульси, не вміє суворо дотримуватись виробленого розпорядку життя, системи у роботі. У зв’язку з цим не може успішно виконувати справи, що вимагають рівної затрати сил, тривалої і методичної напруги, посидючості, сталості уваги, терпіння. За відсутності серйозних цілей, глибоких думок, творчої діяльності виробляються поверховість і мінливість.

Холерик має сильну, але неврівноважену нервову систему, вирізняється підвищеною збудливістю. Йому властиві різкість і поривчастість рухів, сила, імпульсивність, яскрава виразність емоційних переживань. Внаслідок неврівноваженості, захопившись справою, схильний діяти з усіх сил, виснажуватись більше, ніж слід, але часто будь-яка дрібниця може звести все нанівець. Маючи позитивні суспільні інтереси, така людина виявляє темперамент у ініціативності, енергійності, принциповості. Але за їх відсутності холеричний темперамент часто виявляється у дратівливості, афективності, нестриманості, запальності, нездатності до самоконтролю за напружених обставин.

Флегматик має сильну, врівноважену, але інертну нервову систему. характеризується порівняно низьким рівнем активності в поведінці, нові форми якої виробляються поступово, але є стійкими. Поступливий та спокійний у діях, міміці і мові, вирізняється рівністю, постійністю, глибиною почуттів і настроїв. Він наполегливий та впертий “працівник життя”, він рідко “зривається”, не схильний до афектів, розрахувавши власні сили, доводить справу до кінця, рівний у відносинах, в міру товариський, не любить говорити зайвого, економить сили. Залежно від умов в одних випадках флегматик може характеризуватись “позитивними” рисами – витримкою, глибиною думок, сталістю, ґрунтовністю, в інших – млявістю, байдужістю до оточуючого, лінощами, бідністю і слабкістю емоцій, схильністю до виконання одних лише звичних дій.

Меланхолік вирізняється загальною слабкістю нервової системи. У меланхоліка реакція часто не відповідає силі подразника, наявна глибина і сталість почуттів при слабкому їх вираженні. Йому важко довго на чомусь зосереджуватись.