Зороастризм

Зороастр – протиборство добра і зла.Вчення про страшний суд,загробне життя,кінець світу,внаслідок космічної катастрофи.Заховання померлих у баштах мовчання. засновник релігії стародавніх персів, відомий під назвою маздеїзму, - особа напівміфічна. Зороастром називали його греки, римляни, а у стародавньоіранських написах він називався Заратустра. Зороастризм (парсизм) – це давньоіранська релігія, що склалася в 10 ст. до н.е. і поширювалась у Середній Азії. В її основі лежить уявлення про протиборство добра і зла. Зороастризм ще називають: маздаїзмом – від імені Ахурамазди – головного божества, що уособлює світ, добро, істину, життя і божества, що бореться з Анра – Майю – володарем пітьми, зла, брехні, смерті; магізмом – жерці її є вихідцями з племен магів; релігією Авести – від назви збірника священних книг; вогнепоклонством;

Мітраїзмом – від бога – спасителя Митри. Зороастризму властиве вчення про страшний суд, загробне життя, кінець світу внаслідок космічної катастрофи, в якій грішники з їх покровителями загинуть, праведники – з допомогою Митри воскреснуть і очистяться вогнем. Зороастризму властивий культ вогню. Манихейство – релігія, що виникла у 3 ст. у Персії. Засновник – напівміфічний проповідник Мані. Манихейство являло собою синтез зороастризму(основа – зороастрийський дуалізм, визнання двох начал буття – протиборствуючий царства світла, добра, духу і царства темряви, зла, матерії) і християнства(ідея месіанства, Мені вважався посланцем небесного світу).

Джайнізм

Джайнізм – релігія, що виникла в Індії в 6 ст. до н.е., як опозиція брахманізму.Послідовники Джайнізму поклоняються 24 пророкам, останнім з яких був засновник джайнізму Вардхамана, за прізвиськом Джина(переможець).

Канонічна релігійна література джайнізму – сіддханта.

Джина проповідував 5 істин: не убий, не говори неправди, не кради, не прив’язуйся до земних речей, будь непорочним.

Модернізація джайнізму в ануварт(моральне відродження суспільства), яке ставить за мету звільнити людину від виховання.

Сикхізм

Сикхізм був заснований Нанаком, сином дрібного торговця із касти Кхатріїв.

Біблія сикхів – «Грантх Сахиб».

Центральне місце у філософії сикхізму посідає поняття Бога. Бог був реальністю і ніщо не вимагало доказів про його існування.

Даосизм

Даосизм – релігійно – філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковано загальному божественному законові дао.

Даосизм виник у другій пол. 1 – го тис. до н.е. в Китаї.

Основним священним текстом даосів є трактат «Дао де дзин» («Книга про шлях до доброчестя», «Книга про дао і де»).

Засновник даосизму – Лао –цзи.

Релігія даосизму базується на вченні про дао – первоначало, першооснову і всеохоплюючий закон світобудови.

Дао – вічне, незмінне, безформне, непізнаване начало всіх речей і явищ. Дао – шлях, вічний, абсолютний і загальний закон спонтанного виникнення, розвитку і зникнення Всесвіту. Дао – доля, природна закономірність, порожнеча, яка все породжуэ, невидиме, яке наявне у видимому. Дао – вічний рух.

Дао породжує речі, де їх формує.

Де – опредметнений, конкретний вияв дао в речах і в поведінці людини.

Мудра людина, яка живе за принципами дао, досягає граничної простоти, ясності та спокою.Даос має запобігати будь – якому насиллю. Не слід змінювати реальність, треба залишати речі такими якими вони є, і вести тихе, пасивне життя, діючи тільки в разі крайньої необхідності.

Характеризує дао рівновага і поєднання двох принципів китайської міфології : інь(земної сили) і янь (небесної сили). Немає нічого, що було б або суто інь, або суто янь.

Інь – жіноче начало, янь – чоловіче начало.

Пантеон даосизму : три абстрактні міфічні символи – Тай – гу, Тай – су і Тай – і.

Нині даосів приблизно 50 – 60 млн.