12. Нові форми підтримки підприємництва

Кластерна модель об’єднання підприємств.Кластер –територіально-галузеве добровільне об’єднання п-в, що тісно співробітничають з наук. установами й органами місцевої влади з метою ↑ конкурентноздатності власної прод-ї й ек. розвитку регіону.

Бізнес-інкубатори. З'явилися вони наприкінці 50-х років XX ст. у США як інституції для «вирощування» малих підприємств.

Бізнес-інкубатор - організаційна структура, метою якої є формування сприятливих умов для стартового розвитку малих підприємств через надання їм певних послуг і ресурсів.

Центри трансферу технологій (інноваційні центри). Вони зорієнтовані на підтримку інноваційного розвитку підприємництва через надання допомоги у придбанні нових технологій. Особливо популярні у країнах Східної Європи, є актуальними і для України.

Центр трансферу технологій — організація, що надає інформаційні та консультативні послуги з вибору технології для підприємницької діяльності, розробляє стратегію її трансферу і здійснює юридичну підтримку процесу її передавання від розробника до користувача.

Технопарк (науково-технічний парк) - компактно розташований науково-технічний комплекс, який охоплює наукові установи, вищі навчальні заклади, комерційні фірми, консалтингові, інформаційні та інші сервісні служби і функціонує на засадах комерціалізації науково-технічної діяльності. Перший технопарк було створено у Великій Британії (1972) поблизу університету в Кембриджі. Існує понад 200. В Україні ??? технопарків.

Технополіси -об'єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнес-інкубаторів на певній території з метою надання потужного імпульсу економічному розвитку регіону.

Вони були започатковані і набули поширення у Японії два десятиліття тому. Нині в Японії у 18 територіальних центрах формуються технополіси.

13. Суть діяльності організації

Ел-ти орг-ї: 1. Спеціалізація робіт –ступінь, що містить розподіл частини заг. завдання орг-ї на < частини. Вона виступає хар-ною рисою розшир. орг-ї. Переваги: 1)прац-ки виконують певне завдання і досягають у цьому досконалості, 2)час передавання завдань з<; 3)вузько виз-на робота є простішою, її можна виконувати за допомогою спеціаліз. устаткування, 4)коли прац-к, який виконує високо спеціалізовану роботу, звільняється або йде у відпустку, мен-р може швидко і за малі кошти навчити когось іншого. Недолік: виконавці можуть бути незадоволені, оскільки робота їм Внаслідок цього може з> к-ть прогулів і з↓ якість роботи. Альтернативи до спеціалізації. Є 5 підходів: ротація робіт, укрупнення технолог. операцій, урізноманітнення процесу роботи, підхід з погляду хар-к роботи і метод робочої групи. Ротація робіт – це систематик. перехід прац-в від однієї роботи до іншої. Укрупнення технолог. операційвведене з метою з> заг. к-ть завдань, які виконує роб-к.Урізноманітнення процесу роботи- з↑ діапазону і різноманітності завдань. Мен-ри перестають контролювати деякі ділянки роботи, надаючи > самостійності прац-ам і структуруючи процес. Підхід з погляду хар-тик роботипередбачає, що працю можна проаналізувати й удосконалити за такими 5 гол. хар-ми: 1)різноманітність навичок: к-ть різних операцій, що їх виконує особа під час роботи; 2)ідентичність завдань; 3)значення завдання; 4)автономність: ступінь контролю роб-ка над вик-ням роботи; 5)зворотний зв’язок. 2.Структуризація: власник п-ва створює нові посади мен-в для нагляду за роботою інших. Функційний поділ - дає змогу групувати роботи, що потребують однакових або подібних видів діяльності. Він має 3 гол. переваги: 1)кожний підрозділ може бути укомплектований професіоналами. 2) полегшений нагляд, оскільки окремий мен-р повинен бути обізнаний лише з порівняно вузьким колом навичок. 3)набагато легше координувати діяльність усередині кожного підрозділу. Поділ за продукцією - групування та впорядкування видів діяльності навколо продукту або групи продуктів.Переваги: 1)всі види діяль., що стосуються одного продукту або групи продуктів, можна легко пов’язати і скоординувати; 2)↑ швидкість і ефек-ть ухвалення рішень; 3)в-во окремих тов. можна легше й об’єктивніше облікувати, отже, поліпшується відповідальність відділів за рез-ти роботи. Поділ за споживачами – орг-я структурує свою діяль. за відповідністю та взаємодією з певною категорією або групою споживачів. Гол. перевага: підхід дає змогу орг-ям викор-ти кваліфікованих спеціалістів для налагодження відносин з конкретними спож-ми чи їхніми групами. Поділ за розміщенням - групування діяль. на підставі певних географ. місцевостей чи регіонів.Перевага: дає змогу орг-ї легко реагувати на специфіку спож-ня і хар-ки середовища в різних регіонах. 3.Звітність. Мета - відобразити субординацію та упр-ку норму. Субординація - має 2 компоненти. 1)субординаційна одиниця– передбачає що кожна особа в межах орг-ї повинна звітувати лише одному кер-ку. 2)скалярний принцип – повинна бути чітка й цілісна лінія повноважень, яка з> від найнижчої до найвищої посади в орг-ї. Управлінська норма– виз-є, скільки людей буде звітувати перед кожним мен-ом.Вертикальна та горизонтальна орг-ї: горизонт. структура приводить до вищої службової моралі і продуктивності. Вертикальна створює багато комунікаційних проблем. 4.Повноваження – це влада, делегована орг-єю. У разі розподілу повноважень мен-ри повинні вирішити два специфічні питання: делегування і децентралізацію. Процес делегування – фор-ня моделі повноважень між кер-ом і одним або > підлеглими.Децентралізація та централізація.Децентралізація –процес систематичного передавання повноважень по всій орг-ї до мен-ів сер. і нижчого рівня.Централізація - систематичне утримування влади в руках мен-в вищого рівня.5. Координація – це процес стикування дій різних посад та підрозділів орг-ї. Мета - підрозділи орг-ї та робочі групи взаємозалежні – вони залежать одна від одної через ін-ю і рес-си для проведення відповідної діяльності.