10.Рац. Розподіл функцій в апараті управління

Поділ праці - диференціація і спеціалізація труд. діяль., що призводить до відособлення різних її видів, коли окремі групи упр-х прац-в зайняті різною діяль., спрямованою на досягнення заг. мети. При орг-ї упр-кої праці застосовують 3 напрями її поділу: функт-й, технолог. та кваліфікаційний. Функціональний поділ полягає в закріпленні конкретних ф-й упр-ня за підрозділами чи окремими прац-ками. Технологічний поділ праці - це спеціалізація прац-в відповідно до 3 вел. груп робіт: 1.Кер-цтво структурним підрозділом, прийняття рішень на основі ін-ї при здійсненні робіт згідно з певною ф-єю. 2.Обробка ін-ї, яка надходить як від об'єкта упр-ня, так і з ін. джерел, та ств-ня комплексу документації, необхідної для здійснення ф-ї. 3.Оформлення документації, її пересилання, зберігання, облік, сортування. Кваліфікаційний поділ праці – це ознака поділу праці, за якою співроб-ки виконують різну роботу, що відповідає їх кваліфікації та досвіду.

Осн. завдання орг-ї праці персоналу - чіткий розподіл ф-й, прав, обов'язків і відповідальності структурних підрозділів й службових осіб, а також виз-ня обсягів і потоків походження ін-ї.

При орг-ї труд. процесів в мен-ті, як і в будь-якій ін. сфері людської діяль., повинні максимально враховуватися наукові принципи: спеціалізації, пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності, принцип виключності, оптимальної інтенсивності праці та ін. У залежності від ознак і критеріїв поділу орг-ї на блоки прийнято розрізняти департаменталізацію функціональну, територіальну, в-чу, проектну, змішану. Функціональна департаменталізація – це процес поділу на групи видів діяль. та ресурсів всередині компанії таким чином, щоб службовці, що вик-ть однакові чи подібні види діяль., були об'єднані в один відділ. Переваги: *Зосередження на одній функціональній галузі стимулює становлення службовців як фахівців у своїй справі, *Спостереження і координація спрощуються, *добре підходить до стабільних ситуацій. Недоліки: *Службовці можуть упустити з виду цілі орг-ї, тому що вони концентрують увагу лише на своєму відділі та своїй спеціалізації, * Час для прийняття заг. рішень з> через необхідність прийняття рішень у кожній функціональній галузі, *Вин-ть конфлікти між вузькими фахівцями різних ф-них відділів. Виробнича департаменталізація - дозволяє персоналу розвивати досвід в області досліджень, в-ва і розподілу прод-ї. Департаменталізація по продукту – це процес поділу по групах видів діяль. і рес-в у залежності від типів прод-ї, що компанія продає. Територіальна департаменталізація – ств-ня груп людей на базі виз-ї тер-ї, де в тій чи ін. формі здійснюється діяль. орг-ї. Проектна департаменталізація – діяль. і люди зосереджені в підрозділі на тимчасовій основі.

Після вирішення проблеми департаменталізації організуюча роль менеджерів спрямована на те, як повинна бути розподілена влада всередині кожного відділу.

11. Форми об’єднання підприємств в Україні

Форми об’єднань в Укр. є: асоціація, корпорація, консорціум, концерн, холдингова компанія, пром.-фін. група. Асоціація – договірне об’єднання, ств-не з метою постійної координації госп. діяльності. Осн. риси: *незначний ступінь централізації ф-й; *ств-ня для учасників спец. органу упр-ня в асоціації; *не жорсткість зв’язків між учасниками; *різноманітність координаційних питань, які вирішуються. Осн. ф-ї: *забезп. учасників необхідною вн. та ринк. ін-єю; *координація спільних досліджень та розробок, проведення маркет. досліджень; *юр. обслуговування учасників; *допомога в стимулюванні збуту, кредитуванні, страхуванні, навчанні; *централізов. ремонт обладнання; *підтримка інтересів учасників в держ. органах та комерційних орг-ях; *пошук нових ринків збуту, сприяння у здійсненні експорту продукції членів асоціації. Корпорація –договірне об’єднання, яке ств-не на основі поєднання в-чих, наук. та комерц. інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого рег-ня діяль. кожного з учасників. Особливості: •збереж. юр. та фін.незалежності учасників від об’єднання або будь-якого з його членів; •делегування учасниками корпорації її центру частини повноважень, пов’язаних із централізованим викон-ям деяких ф-й в інтересах кожного з них; •кооперування у випуску прод-ї, координація осн. госп. діяль. п-в – членів корпорації; •можливість повернення раніше делегованих ф-йта повноважень учасником. Консорціум –тимчас. статутне об’єднання пром-го і банк-го капіталу для досягнення спільної мети. Концерн –статутне об’єднання п-в промисловості, наук. орг-й, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фін. залежності від одного або групи п-ців. Холдингова компанія –госп-чий суб’єкт, який володіє контрольним пакетом акцій інших, 1 або > госп-чих суб’єктів. Дочірнє підприємство –госп-чий суб’єкт, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія. Холдингову компанію ств-ть у формі ВАТ. Пром.-фін. група (ПФГ) –об’єднання, до якого можуть входити пром. п-ва, банки, наукові й проектні установи, інші установи та орг-ї всіх форм власності, що мають на меті отримання П, яке ств-ся за рішенням Уряду Укр. Гол. підприємствоПФГ –п-во, яке виготовляє кінцеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Укр. та офіційно представляє інтереси ПФГ в Укр. та за її межами. Особливості ПФГ: • гол. п-во та учасники ПФГ зберігають статус юр. особи, незалежність у здійсненні госп. й фін. діяльності; • у складі ПФГ може бути тільки 1 гол. п-во; • гол. п-ом не може бути банк, фін.-кред. установа, торговельне, транспортне п-во, п-во у сфері громадс. харчування, побутового обслуговування; тощо.