2.Зміст стратегії розвитку їх види та класифікація.

Що таке стратегія? – Це “план гри” компанії для успішного ведення бізнесу, досягнення поставлених цілей, посилення конкурентних позицій фірми на ринку і задоволенння покупців. Перед тим як визначати стратегію організації, необхідно відповісти на три основні питання:

Де ми зараз і що ми маємо?

Куди хочемо рухатись і що ми хочемо отримати?

Як ми туди потрапимо?

Стратегія розвитку повинна бути новою, своєчасною, реальною і створювала нові можливості для розвитку.

Стратегія – це визначення основних довготривалих цілей разом з відповідним планом дій та розподілом ресурсів для досягнення цих цілей.

Існує велика кількість видів стратегій, що можуть застосовувати підприємства в залежності від економічної ситуації.

1. Залежно від терміну їх реалізації:

• довгострокові 5-10;

• середньострокові 3-5;

•короткострокові до 3-х років.

2. Залежно від загальноекономічного стану фірми та її маркетингових спрямувань розрізняють три види базових маркетингових стратегій фірми:

• стратегія виживання;

• стратегія стабілізації;

• стратегія росту.

3. Залежно від організаційного рівня їх розробки:

• корпоративна стратегія(для всіх сфер д-ті);

• ділова стратегія(для кожного окремого виду д-ті);

• функціональна стратегія(для кожного підрозділу орг.-ції);

• операційна стратегія(для вирішення щоденних оперативних завдань, що мають стратегічну важливість).

5. Залежно від функцій, що на неї покладаються:

• виробничі стратегії;

• маркетингові стратегії;

• фінансові стратегії;

• кадрові стратегії.

3.Зміст концепції стратегічного менеджменту, її роль.

Характерні риси, які притаманні сучасній концепції стратегічного менеджменту.

Перша риса базується на певному поєднанні теорії: системному, ситуаційному та цільовому підходах до діяльності підприємства, що трактується як відкрита соціально-економічна система.

Друга – орієнтує на вивчення умов, в яких функціонує підприємство.

Третя – концентрує увагу на необхідності збору та застосуванні баз стратегічної інформації.

Четверта – дозволяє прогнозувати наслідки рішень, що прийма-ються, впливаючи на ситуацію шляхом відповідного розподілу ресурсів, встановлення ефективних зв’язків та формування стратегічної поведінки персоналу.

П’ята – передбачає застосування певних інструментів та методів розвитку підприємства (цілей, "дерева цілей”, стратегій, “стратегічного набору”, стратегічних планів та програм, стратегічного контролю тощо).

Отже, стратегічний менеджмент – багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середо-вищем, а також досягненню встановлених цілей.

Стратегічний менеджмент – це концепція виживання в певних умовах. Воно дає більш чи менш конкретне уявлення про те, якою повинна бути організація в майбутньому.

4.Зміст та характеристика стадій організаційного розвитку підприємства.

Більшість з організацій, яким на протязі тривалого часу вдавалося залишатися “в рядах” та успішно функціонувати, не маючи стратегічного плану, дотримувалися принципу підтримки динамічної рівноваги зі своїм оточенням. Цей тип організаційного розвитку називають еволюційним (рис. 1.1.).

Зміни, що відбуваються в таких організаціях, завжди узгоджуються з загальним напрямком змін в їх оточенні.

Великі організації в наш час не в змозі змінити власні структури, функції, процеси з тією швидкістю, з якою змінюються політичні, соціальні, фінансові та технологічні умови. Вони швидше спробують змінити умови, ніж себе (рис. 1.2.).

Стратегічний менеджмент має місце, як правило, в тих організаціях, де готові йти на революційні зміни. В таких організаціях менеджери намагаються протистояти тим змінам, до яких їх постійно підштовхує динаміка зовнішнього оточення. Це протистояння рано чи пізно призводить до організаційної кризи. В умовах організаційної кризи така організація раптово проводить внутрішні революційні зміни, що виводять її на якісно новий рівень розвитку.

Грейнер називає такі стадії та кризи організаційного розвитку:

1. Стадія розвитку, що заснована на творчості (від моменту утворення до першої організаційної кризи) (наступає “криза лідерства”).

2. Стадія розвитку, що заснована на керівництві, якщо “криза лідерства” успішно подолана, наступає період організаційного росту, основою якого є чітко запланована робота та професійний менеджмент. Проте, з часом, бюрократична структура управління та концентрація процесів прийняття рішень на верхніх поверхах починають обмежувати творчість керуючих середньої ланки. (“криза автономії”).

3. Стадія розвитку, що заснована на делегуванні, подолання кризи автономії пов’язана зі структурною перебудовою та децентралізацією функцій, а також наступним делегуванням повноважень нижчим рівням управління. Це до певної міри підвищує потенціал організації, але стає причиною нової кризи – “кризи контролю”.

4. Стадія розвитку, що заснована на координації, передбачає виділення стратегічних підрозділів, що мають високу ступінь оперативної самостійності, але, разом з тим, жорстко контрольованих з точки зору використання стратегічних ресурсів організації: фінансових, трудових тощо. “кризи кордонів”.

5. Стадія розвитку, що заснована на співробітництві.

6. Після цього наступає стадія організаційної втоми, подолати яку можливо лише через трансформацію організації в цілому.

Наведена модель розвитку організації дозволяє менеджерам визначити місце знаходження власного підприємства та передбачити можливі шляхи виходу з наступної організаційної кризи.

5-12. Загальна характеристика процесу розробки стратегії.

Процес розробки стратегії: визначення візії, визначення місії,встановлення довгострокових цілей, дослідження зовнішнього середовища, визначення можливостей і загроз, дослідження внутрішнього середовища, визначення сильних та слабких сторін орг.-ції, проведення портфельного аналізу та вибір стратегії, формування функціональних та операційних стратегій, реалізація стратегії.