- •Системний підхід в управлінні
- •2. Порядок утворення та реєстрації п-в.
- •3. Проектування орг-х структур.
- •4. Конкурентні стратегії п-в. 5 конкурентних сил Портера.
- •5. Процес орг-ї упр-ня та його складові
- •6. Основи реструктуризації управління
- •7. Осн. Причини вин-ня кризових явищ. Наслідки на п-ві.
- •8. Типові дисциплінарні порушення. Дисциплінарний вплив
- •10.Рац. Розподіл функцій в апараті управління
- •11. Форми об’єднання підприємств в Україні
- •12. Нові форми підтримки підприємництва
- •13. Суть діяльності організації
- •Інвестиційний менеджмент
- •Ек. Сутність та види інвестицій.
- •Інвестиційна стратегія: поняття, механізм розробки.
- •Сутність, мета та функції інвестиційного менеджмету.
- •Форми реальних інвестицій.
- •Джерела інвестиційних ресурсів п-ва.
- •Оцінка вартості інв. Ресурсів.
- •Управління фін. Інвестиціями п-ва
- •Методи розрахунку потреби в інвестиційних ресурсах
- •Схеми фін-ня реальних інвестиційних проектів
- •Інноваційний менеджмент
- •Класифікація інновацій.
- •Держава, як головний суб’єкт управління інноваційною діяльністю.
- •Ринкові суб’єкти інноваційної діяльності.
- •Суть та принципи планування інновацій.
- •Суть системи фінансування інноваційної діяльності
- •Управління ризиками.
- •Розробка концепції інноваційного проекту.
- •Ефективність витрат на інноваційну діяльність.
- •Стратегічний менеджмент
- •Становлення та розвиток теорії стратегічного менеджменту
- •2.Зміст стратегії розвитку їх види та класифікація.
- •3.Зміст концепції стратегічного менеджменту, її роль.
- •4.Зміст та характеристика стадій організаційного розвитку підприємства.
- •1 Етап: визначення візії, принципів та цінностей
- •2 Етап: визначення місії(6)
- •3 Етап: встановлення довгострокових цілей(7)
- •4 Етап: дослідження зовнішнього середовища(9)
- •5 Етап: дослідження внутрішнього середовища(8)
- •6 Етап: портфельний аналіз та вибір стратегії(10)
- •7 Етап: інтеграція стратегій та організаційний розвиток(11,12)
- •Організація і технологія комерційної діяльності
- •Основні організаційні форми торговельних підприємств.
- •Класифікація і функції роздрібних торговельних підприємств.
- •3. Організація торговельно-технологічного процесу в магазині.
- •5.Культура торгівлі та її визначальні фактори.
- •6. Форми роздрібного продажу товарів.
- •7. Суть і функції оптової торгівлі
- •8. Суть, призначення, функції та класифікація складів.
- •9. Поняття про асортимент товарів та їх класифікація.
- •10.Організація перевезення товарів.
Держава, як головний суб’єкт управління інноваційною діяльністю.
Держава є головним суб'єктом управління інноваційною діяльністю. Реалізуючи інноваційну модель розвитку, вона, як орган управління усіма економічними процесами в країні, визначає пріоритети науково-технічної діяльності і підтримує їх розвиток через систему фінансово-кредитних та податкових інструментів, формує організаційні механізми інформаційного і ресурсного забезпечення інноваційної діяльності, створює умови для зростання науково-технічного потенціалу країни. Будучи суб'єктом управління, держава визначає стратегічні і поточні завдання у сфері інноваційної діяльності, формуючи довгострокову і поточну інноваційну політику.
Довгострокова інноваційна політика. Суть її полягає у створенні умов для загального соціально-економічного розвитку країни на інноваційній основі із залученням прямих і непрямих інструментів економічного впливу шляхом формування стимулюючого законодавчого та інституційного середовища для всіх суб'єктів інноваційного процесу, її метою є:
визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
пряме державне фінансування важливих інноваційних проектів;
підтримка нових конкурентоспроможних наукомістких галузей та виробництв;
формування єдиного технологічного простору;
здійснення сприятливої кредитної, податкової митної політики у сфері інноваційної діяльності;
формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;
пряме державне фінансування розвитку сучасної інноваційної інфраструктури;
регулювання інноваційної діяльності в регіонах тощо.
Поточна інноваційна політика. Ця політика передбачає оперативне регулювання та підтримку інноваційної діяльності на мікроекономічному рівні, зокрема:
координацію інноваційної діяльності, в т. ч. на рівні регіонів: розроблення програм інноваційного розвитку, сприяння кооперації та взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитних установ у процесі здійснення інноваційної діяльності;
захист прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;
підготовку висококваліфікованих робітничих кадрів;
визначення доцільності надання фінансової підтримки для реалізації конкретних інноваційних проектів;
здійснення моніторингу реалізації інноваційних проектів з метою визначення ефективності вкладення інвестицій;
організацію, планування і контроль ресурсного забезпечення підтримуваних державою інноваційних проектів з державних і недержавних джерел;
розроблення організаційних форм підтримки інноваційної діяльності на рівні регіонів (технопарки, технополіси, інноваційні центри тощо);
створення венчурних інноваційних фондів, що користуються податковими пільгами.
Керівні дії держави як суб'єкта управління мають здійснюватися з урахуванням характерних особливостей різних галузей економіки і конкурентоспроможності їх продукції. Галузі господарського комплексу України залежно від рівня конкурентоспроможності продукції, що випускається ними, умовно поділяють на три групи:
галузі, що мають високу конкурентоспроможність на світовому ринку (аерокосмічна галузь, військові технології, технології зварювання);
галузі з потенційною конкурентоспроможністю на світових ринках (металургійна промисловість, машинобудування);
галузі, підприємства яких здебільшого не спроможні конкурувати на світових ринках (агропромисловий комплекс, легка і харчова промисловість, виробництво будівельних матеріалів).
Інноваційну політику щодо першої групи підприємств слід спрямовувати на зміцнення і розвиток їх виробничо-економічного потенціалу; щодо другої - на розроблення протекціоністських заходів держави для їх проникнення на світовий ринок і закріплення на ньому; щодо третіх, які переважно орієнтуються на внутрішній ринок, - на формування умов досконалої конкуренції, за яких підприємства націлені на нововведення з метою зміцнення своїх позицій на існуючому ринку.
Державна інноваційна політика - сукупність форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів.