10. Схеми фін-ня реальних інвестиційних проектів

Іс-ть наступні схеми фін-ня РІП: ♦повне внутрішнє самофінансування (викор-я на 1-му етапі ЖЦП-ВА); ♦акціонування - для реалізації великих реальних інвестиційних проектів галузевого чи регіонального значення; ♦венчурне фін-ня - надання капіталу окремими п-вами для реалізації іннов. проектів підвищеного ризику в обмін на певний пакет акцій; ♦кредитне фін-ня - для реалізації невеликих коротко та середньо строк. інв. проектів; ♦змішане фін-ня - власний капітал + позиковий.

Особливості власного капіталу: переваги: 1)простота залучення, 2)вища здатність генерувати П, 3)забез-ня фін. стійкості (зменшення ризику банкрутства), недоліки: 1)обмежений обсяг залучення, 2)висока вартість (випуск і реалізація акцій), 3)невикористані можливості зростання рентабельності власного капіталу.

Особливості позикового капіталу: переваги: 1)широкі можливості залучення, 2)зростання фін. потенціалу п-ва, 3)нижча вартість, порівняно з власним кап., 4)здатність генерувати приріст фін. рентабельності, недоліки: 1)ризик з< фін. стійкості, 2)< норма П від позикового кап., 3)висока залежність від коливань кон'юнктури фін. ринку, 4)складність процедури залучення.

П-во. яке викор-є позиковий капітал, має > високий фін. потенціал свого розвитку та можливості приросту фін. рентабельності, проте в > мірі і генерує фін. ризик та загрозу банкрутства.

Фактори, що виз-ть схему фін-ня та джерела фор-ня інв. ресурсів: *орг.-прав. форма п-ва, що ств-ся; *галузеві особливості; *розмір п-ва; *вартість кап., що залучається з різних джерел; *свобода вибору джерел фін-ня; *кон'юнктура ринку капіталу; *рівень оподаткування П; *ступінь ризику; *вст-ний рівень концентрації власного кап. для забез-ня фін. контролю.

Інноваційний менеджмент

1. Класифікація інновацій.

Новації - продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення її ефективності.

Інновація (нововведення) - кінцевий результат креативної діяльності, втілений у виведеному на ринок новому чи вдосконаленому продукті, технологічному процесі, що використовується у практичній діяльності, або новому підході до надання споживчих послуг.

Згідно із Законом об'єктами інноваційної діяльності є:

• інноваційні програми та проекти;

• нові знання та інтелектуальні продукти;

• виробниче обладнання та процеси;

• інфраструктура виробництва і підприємництва;

• організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери;

• сировинні ресурси, засоби їх видобутку та переробки;

• товарна продукція;

• механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Інноваційний менеджмент (англ. management - управління) - підсистема загального менеджменту, метою якої є управління інноваційними процесами в організації.

Інноваційний менеджмент як система - сукупність економічних, мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і форм управління інноваційною діяльністю організації з метою оптимізації економічних результатів її господарської діяльності.

Першу класифікацію інновацій розробив Й. Шумпетер. Її використовували до кінця 60-х років XX ст. Він виокремив п'ять типів інновацій:

1. виробництво невідомого споживачам нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;

2. впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове наукове відкриття або новий підхід до комерційного використання продукції;

3. освоєння нового ринку збуту певною галуззю промисловості країни, незважаючи на те, існував цей ринок раніше чи ні;

4. залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів, незалежно від того, існували ці джерела раніше чи ні;

5. впровадження нових організаційних форм.

На сучасному етапі інновації класифікують за іншими ознаками:

1.Класифікація за змістом. Вона дає змогу визначити спрямованість новації і мету, якої буде досягнуто за умов її реалізації. За цією ознакою виокремлюють:

• продуктові інновації, які орієнтовані на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання, тобто на створення нової споживчої цінності, що приваблює більшу кількість споживачів;

• інновації процесу, тобто нові технології виробництва продукції, організації виробництва і управлінських процесів (дають переваги у витратах, продуктивності, якості);

• ринкові інновації, які відкривають нові сфери застосування продукту або дають змогу реалізувати продукт чи послугу на нових ринках і розширюють межі ринку, на якому працює фірма.

2. Класифікація за ступенем новизни. Вона сприяє визначенню організаційної форми створення і реалізації інновацій, а також джерел фінансування інноваційного процесу. За цією ознакою виділяють такі інновації:

• базові (новий спосіб виробництва або раніше невідомий продукт, які започатковують чи дають імпульс розвитку нової галузі);

• поліпшувальні (впровадження нових видів виробництв, що реалізують інноваційний потенціал базової інновації; вони дають змогу поширювати і вдосконалювати базові покоління техніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, поліпшувати параметри продукції, що випускається);

- псевдоінновації (інновації, які залучаються фірмами у технологічний процес чи продукт з метою затримання зниження норми прибутку і продовження життєвого циклу товару).