7. Визначення температури спалаху оливи у відкритому тиглі (гост 4333-87)

1 - внутрішній тигель; 2 - шаблон; 3 - газовий пальник;4 - термометр;5 - інструкція

Температурою спалаху оливи у відкритому тиглі називають ту температуру, при якій над поверхнею оливи утворюється суміш парів оливи з повітрям, яка спалахує при піднесенні полум’я.

Температура спалаху оливи у відкритому тиглі характеризує здатність оливи випаровуватись при роботі в двигуні. Чим краще буде випаровуваність оливи, тим при більш низькій температурі пройде спалах її парів при дослідженні у відкритому тиглі.

Таким чином, чим нижча температура спалаху оливи, тим сильніше воно буде випаровуватись при роботі в двигуні і тим більшою буде його витрата. Наприклад, витрата малов’язких зимових олив завжди дещо більша, ніж літніх олив, температура спалаху у яких вища.

Визначення температури спалаху проводиться в стандартному приладі, який складається з внутрішнього 1 і зовнішнього тигля 2.

У зовнішній тигель насипають пісок, а у внутрішній тигель заливають досліджувану оливу, причому рівень рідини повинен бути нижчим від краю тигля на 12 мм, якщо спалах нафтопродукту нижче 210°С і на 18 мм якщо вона вище 210°С. Внутрішній тигель встановлюється у зовнішній таким чином, щоб між його дном і дном зовнішнього тигля був шар піску 5-8 мм і щоб пісок був на відстані близько 12 мм від верхнього краю внутрішнього тигля.

В залиту у внутрішній тигель оливу занурюється термометр, ртутна кулька повинна знаходитись приблизно в центрі тигля і на однаковій відстані від дна тигля й поверхні оливи. Прилад збирається на штативі і встановлюється в такому місці, де немає сильного руху повітря і яскравого світла, яке буде заважати спостерігати спалах. Зовнішній тигель нагрівають полум’ям пальника з такою інтенсивністю, щоб температура оливи підвищувалась із швидкістю 10°С за хвилину. За 20 °С до очікуваної температури спалаху полум'я пальника зменшують з тим, щоб температура оливи збільшувалась на 4°С за хвилину. За 10°С до очікуваної температури спалаху до поверхні оливи, залитої у внутрішній тигель, підносять полум’я запалювального пристрою і повільно проводять ним від одного краю тигля до іншого так, щоб час просування полум’я дорівнювало 2-3 сек. Полум’я запалювального пристрою повинно бути величиною в 3-4 мм. При дослідженні слід вести полум’я паралельно поверхні оливи на відстані 10 14 мм від неї.

Випробування повторюють щоразу, як температура оливи підвищиться на 2°С. За температуру спалаху приймають ту температуру, при якій над всією поверхнею або над частиною її при піднесенні полум’я запалювального пристрою з’являється спалах синього полум’я. Якщо спалах був нечіткий, випробування повторюють при температурі оливи більшій на 2°С. Спалах повинен повторитись. Розходження між двома паралельними дослідами не повинні перевищувати для олив з температурою спалаху до 150°С чотирьох градусів і для олив з більш високою температурою спалаху п’яти градусів.

8. Визначення кислотного числа змащувальних олив (гост 5985-79)

Кислотним числом змащувальної оливи називається величина, що чисельно дорівнює кількості міліграмів їдкого калію, необхідних для нейтралізації 1 г оливи.

За величиною кислотного числа судять про кількість органічних кислот, що містяться у змащувальній оливі.

Органічні кислоти є слабими кислотами, але на деякі метали (наприклад, на свинець) їх дія є руйнівною.

Кількість органічних кислот у свіжій оливі ще не визначає того, скільки їх буде в оливі при роботі двигуна, оскільки органічні кислоти будуть утворюватись в оливі в процесі роботи двигуна, як результат окислення вуглеводнів оливи.

Тому кислотне число свіжої оливи дає можливість судити лише про якість його очистки.