1.3. Науково-технічна інформація

Науково-технічна інформація, її джерела

В даний час продовжується т.з. інформаційний вибух суть якого полягає в надлишку інформації. Це явище зв'язане з так званим її "старінням". Орієнтування має місце "старіння" на 10% в день інформації викладеною в газетах; на 10 % у місяць викладеною в журналах і на 10% в рік викладеною в книгах.

Слід розрізняти такі носії інформації:

1. Книги (тобто підручники, допомога, монографії).

2. Періодичні видання (журнали, бюлетені, наукові збірки).

3. Нормативні документи (Сніпи, технічні умови, інструкції, тимчасові вказівки, норми, таблиці).

4. Каталоги і прейскуранти.

5. Патентна документація.

6. Звіти про науково-дослідні роботи.

7. Інформаційні видання (збірки інститутів, аналітичні огляди, інформаційні листки, експрес інформації, виставкові проспекти).

8. Оригінали і переклади іноземної науково-технічної літератури.

9. Матеріали науково-технічних і виробничих нарад.

10. Дисертації і автореферати.

11. Виробничо-технічна документація організацій (звіти, акти, приймальні роботи.

12. Вторинні документи (реферативні журнали).

Перераховані документи створюють інформаційні потоки. При цьому розрізняють висхідний і низхідний потоки інформації. Висхідний – це потік від твору інформації в реєструючи органи. Низхідний – це потік інформації, який направлений від вищестоящих організацій до низових організацій.

Збір зберігання і видачі здійснюють довідково-інформаційні фонди. Ці фонди підрозділяються на:

- місцеві;

- галузеві;

- республіканські;

- державні.

У кожному з цих фондів є основний і довідковий фонди.

Основний фонд розміщується на носієві інформації в сховищі. Носії інформації – це книги, лазерні диски, журнали.

Довідковий фонд це бібліографічні і реферативні картки, а також база даних.

Для отримання необхідної інформації слід здійснювати інформаційний пошук - сукупність операцій, направлених на знаходження необхідної документації.

Інформаційний пошук здійснюється з використанням інформаційно-пошукової мови.

З цих мов найбільшого поширення набула універсальна десяткова система класифікації документів (УДК).

УДК підрозділяє всі області знання на 10 відділів, кожен з яких ділиться на 10 підвідділів, а вони на 10 частин. Крім того, кожна частина деталізує до необхідного ступеня.

2. Формулювання теми наукового дослідження

У науково-дослідних розробках розрізняють наукові напрями, проблеми і теми.

Під науковим напрямом розуміють наукові дослідження, присвячені вирішенню яких-небудь крупних, фундаментальних теоретичних і експериментальних завдань у певній галузі науки.

Структурними одиницями наукового напряму є комплексні проблеми і проблеми, теми і питання.

Під проблемою розуміють складне наукове завдання, яке охоплює значну область дослідження і має перспективне значення.

Комплексна проблема включає декілька проблем.

Проблема складається з ряду тим. Тема - це наукове завдання, що охоплює певну обмежену область наукового дослідження. Вона базується на численних дослідницьких питаннях.

Під науковими питаннями розуміють дрібніші наукові завдання, що відносяться до конкретної області наукового дослідження.

Формулювання проблеми або теми досліджень включає ряд етапів, основними з яких є:

1. Формулювання проблеми.

2. Розробка структури проблеми. Елементами структури є теми, підтеми, питання.

3. Актуальність проблеми, тобто її цінність на даному етапі для науки і техніка.

Тема повинна бути актуальною, тобто важливою, такою, що вимагає рішення в даний час.

Тема повинна бути економічно ефективною і повинна мати значущість. Будь-яка тема прикладних досліджень повинна давати економічний ефект в народному господарстві.

При розробці теоретичних досліджень вимога економічності може поступатися вимозі значущості.

Важливою характеристикою теми є її здійсненність або впровадженість.

Для оцінки перспективності тим застосовують два методи - математичний і експертних оцінок.

Математичний метод заснований на використанні різних показників, формул і критеріїв, що визначають перспективність досліджень.

Іноді при виборі тим наукових досліджень застосовують методи т.з. експертних оцінок. Їх суть полягає в тому, що плановану тему оцінюють фахівці-експерти