91. Страхування ризику непогашення кредиту

Причинами страхування фінансових (грошових) кредитів є ризик банкрутства боржника, відмова від платежу в обумовлений термін. Такі ризики зазвичай пов'язані з погіршенням конкурент­них позицій на ринку підприємства, яке отримало кредит, не­сприятливою економічною кон'юнктурою, некомпетентністю ке­рівництва підприємства тощо.

Договір страхування ризику непогашення кредитів укладаєть­ся між страховими компаніями та банками або іншими кредит­ними установами (зокрема, кредитними спілками).

Об’єктом є відповідальність всіх або окремих позичальників (фізичних та юридичних осіб) перед кредитною установою за своєчасне і повне погашення кредиту і відсотків по ньому протягом строку, встановленого в договорі страхування.

Страхова сума. Страхувальник має право застрахувати суму виданого кредиту з відсотками або тільки суму основного боргу, страхувати відповідальність всіх позичальників, яким був виданий кредит, або відповідальність кожного окремого позичальника. Страхова сума встановлюється пропорційно встановленому в договорі страхування % відповідальності страховика, виходячи з усієї суми заборгованості, включаючи і % за кредит, що підлягає поверненню відповідно до умов кредитного договору.

Договір страхування укладається між страховиком і страхувальником. За договором страховик зобов’язується виплатити страхувальнику відшкодування в розмірі від 50 до 90% від суми неповерненого позичальником кредиту (і % по ньому).

Відповідальність страховика виникає, якщо страхувальник не одержав обумовлену кредитним договором суму протягом певного строку після настання строку сплати платежів, передбаченого кредитним договором (це строк на практиці становить від 10 до 30 днів) або строку, встановленого банком чи іншою кредитною установою при невиконанні умов кредитного договору.

Конкретна межа відповідальності страховика і строк її настання встановлюється договором страхування.

Період ризику неповернення окремих кредитів визначається, виходячи із строків повернення кредиту. При страхуванні всіх виданих кредитів договір страхування укладається, як правило, на рік.

Тарифна ставка залежить від строку користування кредитом, суми кредиту і розміру відсоткової ставки, рівня ризику і виду забезпечення. При встановленні тарифної ставки застосовують понижуючі і підвищуючи коефіцієнти, що враховують ступінь ризику.

Страхові внески розраховують по кожному позичальнику і по договору страхування в цілому. Страхові внески по короткострокових кредитах сплачуються за 1 раз, по довгострокових – за 1-2 строки. Якщо страхувальник укладає договір страхування ризику неповернення кредиту по всіх виданих кредитах, страхові внески можуть сплачуватись як за один, так і за два строки.

Страхування всіх виданих кредитів здійснюється у такий спо­сіб: І) банк і страхова компанія укладають генеральний договір страхування ризику непогашення кредитів; 2) страховик і страху­вальник додатково підписують до договору, зазначеного в пункті 1, бордеро ризиків, яке є невід'ємною частиною договору та міс­тить докладний перелік позичальників, сум кредитів, відсотків, терміни повернення кредитів, що приймаються в страхування.

Договір страхування укладається на основі письмової заяви страхувальника та інших необхідних документів для визначення ступеня ризику, зокрема: копія кредитного договору, документи, що свідчать про забезпечення кредиту тощо.

Договір страхування вступає в силу з наступного дня, що слідує за днем сплати першого страхового внеску. Страхувальнику видається страховий поліс. При настанні страхового випадку страхувальник зобов’язаний у визначений в договорі страхування термін повідомити про настання страхового випадку шляхом подачі заяви з прикладенням кредитного договору, графіку сплати заборгованості та ре­єстраційних посвідчень, фінансової звітності позичальника. Крім цього додаються цивільно-правові договори купівлі-продажу (з постачальниками та покупцями), оренди, підряду або інші дого­вори та документи, що засвідчують перехід прав на заставлене майно (якщо кредит забезпечений заставою)..

Сума страхового відшкодування визначається, виходячи із суми несплати, а також межі відповідальності страховика. Страховик зобов'язаний виплатити належне страхувальнику страхове відшкодування впродовж часу, зазначеного в договорі (зазвичай цс 15—30 днів). Після виплати банку страхового від­шкодування останній передає страховику право вимоги відшко­дування збитків, спричинених боржником у межах виплаченого банку страхового відшкодування. Банк, своєю чергою, зобов'я­заний передати страховику документи, необхідні для реалізації права вимоги

Страховик має право відмовити страхувальнику у виплаті, якщо він повідомир неправдиві відомості про обставини, що мають суб’єктивне значення для визначення ступеня ризику; якщо він не виконав зобов’язання, покладені на нього договором страхування.

Страхові компанії в процесі проведення страхування спожив­чих кредитів і страхування кредитів юридичним особам постійно зіштовхуються з проблемами, що виникають під час такого стра­хування, а саме:

• висока збитковість операцій страхування;

• труднощі під час реалізації права регресу;

— неготовність більшості страховиків проводити докладне та кваліфіковане розслідування страхових випадків;

зниження пильності банківських установ щодо оцінювання кредитоспроможності позичальника, оскільки ризик неповернен­ня кредиту застрахований і в будь-якому разі банк повертає собі кошти тощо.