2. Визначення опору теплопередачі зовнішнього огородження.

Однією з основних характеристик теплозахисних якостей огороджень є величина опору теплопередачі Rо. Тому правильно вибрана конструкція зовнішніх огороджень та обґрунтована величина опору теплопередачі забезпечать більшу можливість створення мікроклімату в приміщеннях та економічну експлуатацію будинку. Для розрахунку опору теплопередачі зовнішнього огородження будинку використовується формула:

,   (2.5)

 

де αв – коефіцієнт конвективного теплообміну на внутрішній поверхні огородження, який для стін, підлоги та стелі – αв = 8,7 Вт/(м2 оС), для інших поверхонь цей коефіцієнт береться з довідникових даних;

αз – коефіцієнт конвективного теплообміну на зовнішній поверхні огородження, Вт/(м2 оС). Значення цього коефіцієнта беруть так:

 

зовнішні стіни     = 23 Вт/(м2 оС);

горищні перекриття, перекриття

над підвалами з вікнами        = 12 Вт/(м2 оС);

перекриття над неопалюваними

підвалами без вікон     = 6 Вт/(м2 оС);

 

δi – товщина шару зовнішнього огородження, м;

λi – коефіцієнт теплопровідності матеріалу відповідного шару, Вт/(м оС).

Коефіцієнт теплопровідності матеріалу і, відповідно, термічний опір кожного шару огородження, як вже відмічалось, значно залежить від вологості середовища, тобто від тих умов, в яких експлуатується будинок чи споруда. Умови експлуатації будівельних конструкцій можуть бути сухими (позначаються буквою А) або вологими (умови Б) і визначаються залежно від зони вологості географічного пункту, де знаходиться будівля, та вологісного режиму в приміщеннях будинку.

3. Розрахунок тепловтрат через зовнішні огородження.

Втрати теплоти Q1 приміщеннями опалюваного будинку визначаються за формулою:

Q1=Qог+Qв,

де Qог – тепловтрати через огороджуючи конструкції, Вт; Qв – втрати теплоти на нагрівання холодного повітря, яке надходить в приміщення через нещільності огороджень, вікна, балконні двері, Вт.

Тепловтрати через огороджуючі конструкції будинку. Для визначення тепловтрат окремими приміщеннями та будинком у цілому необхідно мати такі вихідні дані: плани поверхів із зазначеним призначенням кожного приміщення та вертикальні розрізи будинку з усіма будівельними розмірами; назва населеного пункту, де має бути побудований запроектований будинок; орієнтація будинку за сторонами світу та роза вітрів (переважні напрямки та швидкість вітру взимку з повторюваністю більше 15\%); конструкції всіх зовнішніх огороджень, обґрунтовані теплотехнічним розрахунком. Вхідна секція (сходова клітка) у розрахунках тепловтрат розглядається як одне приміщення.

                Втрати теплоти приміщеннями через огороджуючі конструкції умовно поділяють на основні Qo та додаткові Qд, які приймають в частках від основних:

Qог = Qo + Qд = Qo (1 + Sbi),

де bi – частка додаткових тепловтрат.

                Основні тепловтрати через огороджуючі конструкції приміщення визначають підсумовуванням тепловтрат через окремі огороджуючі конструкції, розрахованих за формулою:

,        (2.9)

де А – розрахункова площа огороджуючої конструкції, м2; Ro – опір теплопередачі огороджуючої конструкції, (м2 оС)/Вт; tв – розрахункова температура повітря у приміщенні, оС; tз – розрахункова температура зовнішнього повітря (середня температура найбільш холодної п’ятиденки), оС; n – те саме, що у формулі (2.7).

                Результати розрахунків округляють до 10 Вт.

                Тепловий потік між суміжними приміщеннями розраховуються, якщо різниця між температурами в цих приміщеннях більша 3 оС.