2.1.4. Мальовничі ландшафти та заповідні території

Арабатська стрілка - це казковий острів з багатою історією, прекрасним кліматом і умовами для відпочинку. Її назва походить від фортеці Ребат (Арабат) - XVI-XVIII століть. Арабське слово “рабат” означає “військовий пост”. Інша версія: тюркське слово “арибат” означає “передмістя”. Військовий пост (фортеця), який розміщений на південному кінці Арабатської стрілки, був збудований для захисту Криму від козацьких нападів на Крим. Разом з фортецями Перекоп та Єні-Кале фортеця Арабат прикривала Крим від нападів з півночі та сходу. Проте, незважаючи на існування Арабату, запорізькі козаки, а пізніше донці та російські війська неодноразово вторгалися в Крим, проходячи по Арабатській стрілці. Звичайним місцем переправи був брід навпроти впадіння річки Салгир в Сиваш. Особливого розголосу набули походи запорізьких козаків по косі в Крим під керівництвом Івана Рога в 1667 році, Івана Сірка в 1675 році, похід російських військ під керівництвом фельдмаршала Лассі в 1737 році. Руїни фортеці Арабат збереглися до нашого часу поблизу села Кам'янського на березі Азовського моря.

Рис.2.3. Арабатська стрілка [41].

Арабатська стрілка - це піщана коса, яка за розмірами не має собі рівних

в світі. Довжина її 120 кілометрів, ширина від 270 метрів до 7 кілометрів. Поверхня низовинна. Складається з піщано-черепашкових відкладів. На косі спостерігається сильне засолення ґрунту (що, звичайно ж, обумовлено умовами її утворення), але південна частина Арабатської коси - це цілинний степ, який має статус заповідника. Тут збереглися рідкісні рослини й тварини, які з'явилися тут сотні, а може бути й тисячі років тому. На самій же стрілці теж живуть тварини, а рослини поспішають з'явитися та розвитися навесні, адже влітку вся рослинність пожухне під палючими променями сонця [42].

Вся західна частина стрілки, звернена до Азовського моря, є “залитий” сонцем пляж. Пологий берег складається з піску і дрібних черепашок. Підводна його частина неглибока, така, що прогрівається до 28-30°С, дозволяє довго приймати морські ванни навіть тим, хто абсолютно не уміє плавати. Пляж обернений у відкрите море і дозволяє отримувати особливе задоволення від катання на безпечних хвилях.

Коли море спокійне, вода є видимою, як у акваріумі, і знаходиться багато любителів постежити за підводним життям, просто пригнувши голову з маскою, не говорячи вже про тих, хто любить “політати” над прозорим мілководдям в масці, з трубкою і в ластах. Тоді погляду відкривається дивовижне підводне “ царство ”.

У південній частині стрілки знаходиться Арабатський заказник. У північній, більш підвищеній і широкій частині Арабатської стрілки розташовані озера Чокракське і Генічеське [43].

Азово-Сиваський національний природний парк створено з метою збереження генофонду рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів північного Приазов'я та раціонального використання в наукових, природоохоронних, господарських і рекреаційних цілях.

Загальна площа території Азово-Сиваського національного природного парку - 52154 га, з них 8469 га суші і 43 685 га акваторії ( коса о. Бірючий - 7273 га ) входять до складу природно-заповідного фонду України.

Внутрішні водойми складають шість лиманів, що знаходяться на острові Бірючий та займають загальну площу 523,2 га.

Флора вищих судинних рослин національного парку нараховує 401 вид.

У флорі парку налічується 8 видів рослин, включених до Червоної книги України, а саме - астрагал дніпровський, ковили - волосиста, дніпровська, Лессінга, українська, тюльпан Шренка, цибуля скіфська, шафран кримський, та два види лишайників - телосхістес ямчастий і целокаулон степовий. До Червоного Європейського списку занесено гвоздику ланцетну, піщанку Зоза та хрінницю сиваську, до Червоного списку Херсонської області - белевалію сарматську, гадючу. цибульку занедбану, жовтець скіфський, ломикамінь трипальчастий, миколайчики приморські, роговик український та лишайник.

В парку охороняються рідкісні рослинні угруповання, що включені до Зеленої книги України - формації ковили дніпровської, волосистої, Лессінга, української.

Узбережжя Азовського моря, численні острови і півострови Сиваша, що входять до території національного парку, є місцем гніздування та перебування багатьох видів птахів. Взагалі фауна національного парку різноманітна. В її складі 300 видів тварин. Серед них ссавців - 17 видів, птахів - 230, плазунів - 8, земноводних - 2, риб - 26, молюсків - 6, павуків - 3, ракоподібних - 5, червів кільчастих - 1, гідроїдних поліпів - 2. Незначне видове багатство фауни свідчить про її недостатнє вивчення. Багато видів фауни є рідкісними та зникаючими. До Червоної книги України занесено 4 види ссавців, 30 - птахів, 4 - плазунів, 2 - риб, 2 - молюсків, 5 - комах, 1 - ракоподібних, 1 - гідроїдних поліпів [44].

Режим використання природних ресурсів парку визначається їх природоохоронною та рекреаційною цінністю, ступенем порушення під впливом господарської діяльності, завданнями, які стоять перед парком.

Відповідно до цього територія парку поділяється на такі зони: заповідна - призначена для охорони та відтворення найбільш цінних природних комплексів; регульованої рекреації - в її межах проводиться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; господарська.

Бірючий острів являє собою розширений південно-східний край Федотової коси, від якої до 1929 р. був відділений невеликою протокою, чому і називається островом. Зараз пов'язаний з материком сухим перешийком. Розміри - довжина - 24 км, ширина - 5 км. За легендою, Бірючий острів був насипаний за наказом Петра I. Назву можна трактувати як Вовчий острів ( бирюк - самотній вовк). Можливо, колись вовки дійсно жили на острові, але зараз основними мешканцями є олені, завезені в 1928 р. з Асканії-Нової. Також водиться степова антилопа, сайга, зайці та лисиці, єнотовидні собаки уссурійські і фазани. На острові також ростуть лісові насадження, серед яких: ясен зелений, в'яз мілколистий, акація біла, тополя біла , терен [45].