2.1. Природно-рекреаційні ресурси

2.1.1. Загальна інформація про місто Генічеськ Херсонської області

Гені́чеськ (колишні назви - Енічі, Геніч, Ченішке, Усть-Азовськ, Тонке) -місто районного значення на півдні України. Районний центр Генічеського району Херсонської області. Розташоване на березі Утлюкського лиману та Генічеської протоки. Разом з Арабатською стрілкою є морським, кліматичним, частково грязевим курортом.

Pис.2.1. Карта Генічеського району [34]

Найдавнішими слідами заселення території, на якій розкинулося сучасне місто, є курганні поховання епохи пізньої бронзи (друга половина ІІ – початок І тисячоліття до н.е.).

Заснували місто кіпчакські племена. Місцеві жителі здавна займалися рибальством, видобутком солі та землеробством. В 1540 р. за наказом кримського хана Сахіб Гірея в поселенні будується фортеця, сліди якої можна помітити в Генічеську навіть зараз [35].

Боплан в своєму “Описі України“ від 1651 року зі слів запорізьких козаків досить точно охарактеризував Генічеську протоку, яку українці тоді називали Тонка Вода (Tinkawoda) - це протока між суходолом і Косою. Має лише 200 кроків у ширину, і в штиль її можна перейти верхи на конях. Козаки переходять її табором, коли йдуть красти коней з ханського табуна". Запорожці, а згодом і донці дуже часто використовували цю переправу під час військових походів в Крим. Пізніше Евлія Челебі в своїй “Книзі подорожей" описав "прекрасний замок Ченішке” в 1665 році, який на той час належав кримському хану Мехмед-Ґерею. Очевидно, саме тоді з'явилося татарське військове укріплення, яке контролювало переправу через Тонку воду [36].

Проте вважається, що перша згадка про місто належить до 1784 року. Назва його походить від слова “дженіче”, що означає в перекладі з тюркської “тонкий”(від назви протоки). Перші поселенці називали його Усть-Азовським. Назви Генічеськ і Усть - Азовськ деякий час існували паралельно. У 1835 році від Генічеська Арабатською cтрілкою прокладено поштовий тракт, через який з Приазов’я за кордон експортували хліб, сіль, вовну. Тоді ж явилися і перші споруди майбутнього порту.

Станом на 1886 рік у містечку Юзкуйської волості мешкало 1225 осіб, налічувався 321 дворове господарство, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, поштове відділення, поштова станція, 42 лавки, цегельний завод, столярня, бондарня, фонтан сельтерської води, 2 постоялих двори, 3 горілчаних склади, 7 ренських погреби та харчевня, відбувалось 3 ярмарки: 8 вересня, 8 листопада, 25 березня та базари по неділях.

Генічеськ у 1837 році дістав статус містечка, а в 1903 - міста. До березня 1918 року входив до складу Мелітопольського повіту Таврійської губернії.

З проведенням в Україні адміністративно-територіальної реформи (1923) Генічеськ стає районним центром Катеринославської (з 1926 року – Дніпропетровського) округи.

Штучно організований більшовиками Голодомор 1932-1933 рр. торкнувся і Генічеську та околишніх сіл. У Генічеську та населених пунктах району проживає 1211 свідків Голодомору.

За роки довоєнних п’ятирічок Генічеськ перетворився на значний промисловий і культурний центр з майже десятитисячним населенням. Тому у 1938 році його віднесено до категорії міст районного підпорядкування (протягом 1932-1939 років Генічеськ входить до Дніпропетровської, а в 1939-1944 роках – до Запорізької областей).

З 16 вересня 1941 року по 30 жовтня 1943 року Генічеськ був окупований військами Вермахту. До вересня 1946 року було відбудовано більшу частину комунального житлового фонду міста, дала струм електростанція, почав діяти водопровід. В роки післявоєнних п’ятирічок докорінно реконструювалися діючі підприємства, оснащувалися сучасною технікою, трудомісткі процеси механізувалися, проводилося будівництво нових об’єктів [36].