1.2. Методичні засади дослідження туристично-рекреаційних ресурсів міста Генічеськ

Загальні методи дослідження туризму співпадають із загальнонауковими методами дослідження. Наукове дослідження - це цілеспрямоване вивчення об’єкта чи явища, в якому використовуються методи науки і яке, розкриваючи закономірності розвитку даного об’єкта (явища), формує нове знання про нього, пояснює закони його функціонування і вказує чи передбачає шляхи та форми використання одержаного знання в інтересах суспільства.

Емпіричне дослідження - спрямоване безпосередньо на об’єкт, що вивчається і будується на даних спостереження та експерименту. В процесі емпіричного дослідження встановлюються нові факти, проводиться їх систематизація та узагальнення.

Теоретичне дослідження пов’язане із вдосконаленням та розвитком понятійного апарату галузі науки та спрямоване на пізнання об’єктивної реальності в її зв’язках та закономірностях.

Дослідницька діяльність туристичного потенціалу ґрунтується на комплексі принципів - загальних, базових положень, в яких, на основі пізнання наукових законів, формулюються вимоги, що забезпечують успіх у досягненні мети [30].

Метод (гр. methodos) - спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вивченню конкретного завдання. Різниця між методом та теорією має функціональний характер: формулюючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. У найбільш загальному розумінні метод - це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати [9].

У кожному науковому дослідженні можна виділити два рівні:

- емпіричний, на якому відбувається процес накопичення фактів;

- теоретичний - досягнення синтезу знань (у формі наукової теорії).

Найпоширенішими з емпіричних методів є такі: спостереження, порівняння, узагальнення, вимірювання, експеримент, дослідження, опитування, експертна оцінка…

Метод спостереження - це систематичне цілеспрямоване, спеціально організоване сприймання предметів і явищ об’єктивної дійсності, які виступають об´єктами дослідження. Як метод наукового пізнання спостереження дає можливість одержувати первинну інформацію у вигляді сукупності емпіричних тверджень. Емпірична сукупність стає основою попередньої систематизації об´єктів реальності, роблячи їх вихідними об’єктами наукового дослідження.

Розрізняють просте (звичайне) спостереження, коли події фіксують збоку, і співучасне (включене) спостереження, коли дослідник адаптується в якомусь

середовищі і аналізує події начебто “зсередини”.

Спостереження має відповідати таким вимогам:

- передбачуваності заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чітко поставленого завдання);

- планомірності (виконується за планом, складеним відповідно до завдання спостереження);

- цілеспрямованості (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес при дослідженні);

- вибірковості (спостерігач активно шукає потрібні об´єкти, риси, явища);

- системності (спостереження ведеться безперервно або за певною системою).

Метод порівняння - це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою установлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, притаманного, що може бути властивим двом або кільком об´єктам дослідження. Метод порівняння буде плідним, якщо при його застосуванні виконуються такі вимоги:

- порівнюватись можуть тільки такі явища, між якими може існувати певна об´єктивна спільність;

- порівняння повинно здійснюватись за найважливішими, найсуттєвішими (у плані конкретного завдання) ознаками.

Метод узагальнення - логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей об´єктивних явищ. Найпростіші узагальнення полягають в об´єднанні, групуванні об´єктів на основі окремої ознаки (синкретичні об´єднання). Складнішим є комплексне узагальнення, при якому група об´єктів з різними основами об´єднуються в єдине ціле. Здійснюється узагальнення шляхом абстрагування від специфічних і виявлення загальних ознак (властивостей, відношень тощо), притаманних певним предметом.

Найпоширенішим і найважливішим способом такої обробки є умовивід за аналогією. Об´єкти чи явища можуть порівнюватися безпосередньо або опосередковано через їх порівняння з будь-яким іншим об´єктом (еталоном). У першому випадку отримують якісні результати (більше-менше, вище-нижче). Порівняння ж об´єктів з еталоном надає можливість отримати кількісні характеристики. Такі порівняння називають вимірюванням.

Метод вимірювання - це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про об´єкт. При вимірюванні необхідні такі основні елементи: об´єкт вимірювання, еталони, вимірювальні прилади, методи вимірювання. Вимірювання ґрунтується на порівнянні матеріальних об´єктів. Властивості, для яких при кількісному порівнянні застосовують фізичні методи, називають фізичними величинами. Фізична величина - це властивість, загальна в якісному відношенні для багатьох фізичних об´єктів, але у кількісному відношенні індивідуальна для кожного об’єкта. Наприклад, довжина, маса, електропровідність тощо. Але запах або смак не можуть бути фізичними величинами, тому що вони встановлюються на основі суб’єктивних відчуттів. Мірою для кількісного порівняння однакових властивостей об´єктів є одиниця фізичної величини - фізична величина, якій за визначенням присвоєно числове значення, що дорівнює 1. Одиницям фізичних величин присвоюють повні і скорочені символьні позначення - розмірності. Цей метод широко використовується в педагогіці, методиці, психології (якість знань підготовки спеціалістів, успішність тощо).

Найважливішою складовою наукових досліджень є експеримент - апробація знання досліджуваних явищ в контрольованих або штучно створених умовах. Це такий метод вивчення об´єкта, коли дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов чи застосування звичайних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей. Сам термін “експеримент” (від латинського experimentum -спроба, дослід) означає науково поставлений дослід, спостереження досліджуваного явища у певних умовах, що дозволяють багаторазово відтворювати його при повторенні цих умов. Експеримент - важливий елемент наукової практики вважається основою теоретичного знання, критерієм його дійсності. Особливого значення набуває експеримент при вивченні екстремальних умов. З розвитком науки і техніки сфера експерименту значно розширюється, охоплюючи все більшу сукупність об’єктів матеріального світу. В методологічному відношенні експеримент передбачає перехід дослідника від пасивного до активного способу діяльності.

Експеримент проводять:

- при необхідності відшукати у об’єкта раніше невідомі властивості;

- при перевірці правильності теоретичних побудов;

- при демонстрації явища.

Переваги експериментального вивчення об’єкта порівняно зі спостереженням полягають у тому, що:

- під час експерименту є можливість вивчати явище “ у чистому вигляді”, усунувши побічні фактори, які приховують основний процес;

- в експериментальних умовах можна досліджувати властивості об’єктів;

- існує можливість повторюваності експерименту, тобто проведення випробування стільки разів, скільки в цьому є необхідність.

Дослідження об´єкта проводиться поетапно: на кожному етапі застосовуються найдоцільніші методи відповідно до конкретного завдання.

Опитування дає змогу отримати як фактичну інформацію, так і оцінні дані, проводиться в усній або письмовій формі. При створенні анкети або плану інтерв´ю важливо сформулювати запитання так, щоб вони відповідали поставленій меті. Анкета може включати декілька блоків запитань, пов´язаних не лише з рівнем періодичності використання тих чи інших засобів, а й оцінкою об´єкта дослідження [13].

Теоретичні методи дослідження - це аналіз, синтез, індукція, дедукція,

моделюваня, пояснення, узагальнення, систематизація, класифікація, порівняння, метод польового дослідження, картографічний, камеральний.

Аналіз - метод пізнання, який дає змогу поділити предмети дослідження на складові частини (природні елементи об’єкта або його властивості та відношення).

Синтез, навпаки, примикає з'єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємопов'язані, вони являють собою єдність протилежностей.

Аналіз і синтез буває:

- прямим, або емпіричним (використовується для виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей, найпростіших вимірювань тощо);

- зворотним, або елементарно-теоретичним (базується на деяких теоретичних міркуваннях стосовно причинно-наслідкового зв'язку різних явищ або дій будь-якої закономірності. При цьому виділяються та з'єднуються явища, які здаються суттєвими, а другорядні ігноруються);

- структурно-генетичним (вимагає виокремлення у складному явищі таких елементів, які мають вирішальний вплив на всі інші сторони об'єкта).

Індукція та дедукція. Дедуктивною визначають таку розумову конструкцію, в якій висновок щодо якогось елементу множини робиться на основі знання загальних властивостей всієї множини. Змістом дедукції як методу пізнання є використання загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ.

Під індукцією розуміють перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів класу, робиться висновок стосовно класу в цілому. Дедукція та індукція - взаємопротилежні методи пізнання.

Метод моделювання - метод, який ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи. Під моделями розуміють системи, що замінюють об'єкт пізнання і служать джерелом інформації стосовно нього. Моделі - це такі аналоги, подібність яких до оригіналу суттєва, а розбіжність - несуттєва.

Метод узагальнення - це метод наукового пізнання, за допомогою якого

фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального.

Отримання узагальненого знання означає більш глибоке відображення дійсності, проникнення в її сутність. На думку С. І. Ожегова, узагальнення - це зробити висновок, відобразити основні результати в загальному положенні, надати узагальненого значення будь-чому [51].

Систематизація - специфічний метод дослідження, пізнавальний процес упорядкування деякої множини розрізнених об'єктів і знання про них. Упорядкування здійснюється шляхом встановлення єдності і відмінності елементів, що підлягають систематизації, визначення місця кожного елемента відносно один одного. При цьому використовуються логічні операції порівняння, абстрагування, класифікації, аналізу і синтезу, опису та пояснення. Результатом систематизації є відповідна наукова система об'єктів і знань про них.

Метод класифікації. Система класифікації - це сукупність методів і правил розподілу множини об'єктів на підмножину відповідно до ознак схожості або несхожості.

Метод порівняння - метод наукового пізнання, за допомогою якого робиться висновок про подібність чи відмінність об'єктів пізнання. Цей метод дає можливість виявити кількісні, якісні характеристики предметів, класифікувати, упорядкувати і оцінити їх. Метод порівняння використовують при вивченні сукупності однорідних об'єктів (предметів, явищ), що утворюють певний клас і мають істотні для зіставлення властивостей (ознаки, характеристики, параметри) [29].

Картографічний метод дослідження - метод наукового дослідження, у якому карта виступає як модель досліджуваного об’єкта і проміжна ланка між

об’єктом і дослідником.

Картографічний метод дослідження включає:

• опис по картах;

• графічні побудови: профілі, блок-діаграми й ін.;

• виміри по картах, математичну обробку цих вимірів тощо.

Розрізняють дослідження з окремих карт і по серіях карт різної тематики, різночасним і різномасштабним.

Картографічний метод дає змогу створювати тематичні карти, наносячи на них безліч об’єктів, відображаючи їх взаємне розташування і взаємозв’язки. Цей метод використовують на всіх етапах дослідження - від збирання вихідних даних до розроблення нових наукових матеріалів. Складання різноманітних тематичних карт підвищує інформаційну місткість наукового матеріалу. Карти є дієвим інструментом наукових досліджень.

Широке застосування у фізичній географії знаходять картографічні методи. Завдяки їм стає повнішою і значно доступнішою характеристика різних компонентів природи і процесів, які в них протікають. Карти є важливим джерелом для одержання якісних і кількісних характеристик. З їх допомогою можна визначити довжини рік, площі зображених земель, вертикальне розчленування земної поверхні тощо. За топографічними картами, складеними в різний час, можна виявити динаміку змін рельєфу, гідрографічної сітки, берегової лінії озер, морів, простежити трансформацію угідь[uk.wikipedia.org].

Метод польових досліджень. У польових дослідженнях, або включеному спостереженні учасника (ці терміни часто взаємозамінні), дослідник проживає в певній групі або спільноті і, можливо, бере участь у їхній діяльності. Польовий дослідник не може просто бути присутнім серед членів спільноти, а має пояснити їм або обґрунтувати свою присутність. Дослідник, який хоче одержати відповідні результати, має заручитися підтримкою спільноти протягом певного часу.

Тривалий час у дослідженнях, що ґрунтуються на включеному спостереженні учасника, взагалі не згадувалося про небезпеки чи проблеми, які доводилося долати, однак нещодавно опубліковані спогади або щоденники польових дослідників стали більш відвертими. Часто доводиться боротися з проблемою самотності, адже людині нелегко вписатися в соціальний контекст чи спільноту, до якої вона фактично не належить. Дослідник може відчувати постійне розчарування через відмову членів групи відверто розповісти про себе; у деяких ситуаціях прямі запитання заохочуються, а в інших їх можуть зустріти стриманим мовчанням. Деякі види польових досліджень можуть бути навіть небезпечні фізично; наприклад, дослідник у середовищі злочинців може бути прийнятий за поліційного інформатора або втягнутий у сутичку з конкурентною бандою.

За умови успіху польові дослідження дають більше інформації, ніж будь-які інші дослідницькі методи. Якщо ми дивимося на речі з позиції якоїсь певної групи, нам зрозуміліше, чому її члени діють саме так.

Польове дослідження, крім того, забезпечує дослідникові більшу гнучкість порівняно з іншими методами досліджень. Дослідник може пристосуватися до нових або неочікуваних обставин і спостерігати за будь-якими новими тенденціями. Польове дослідження, найімовірніше, швидше, ніж будь-які інші методи, дасть несподівані результати, оскільки дослідник може раптово виявити, що його попередні уявлення про цю групу були цілком хибними.

Однак польовим дослідженням властиві також і значні недоліки. Дослідити можна тільки дуже невеликі групи або громади. Багато залежить від уміння дослідника завоювати довіру людей. Без такого вміння дослідження взагалі не зрушить з мертвої точки. Можлива також і зворотна ситуація. Дослідник може так тісно зблизитися з групою, що він (вона) стає надміру "своїм" і втрачає перспективу незалежного спостерігача [7].

Камеральний період полягає в остаточній обробці матеріалів та підготовки звітних документів, починають зі складання акту про приймання польових матеріалів, попередньо оброблених в поле. У камеральних умовах продовжують збір і обробку літературних, архівних і фондових матеріалів з метою уточнення робочої гіпотези. У лабораторії визначають склад порід і показники фізико-механічних властивостей грунтів. У камеральних умовах обробляють дані лабораторних випробувань, геологічних спостережень, проводять статистичну обробку кількісних даних, перевірку однорідності вибірок, законів розподілу, уточнення меж геологічних тіл, підрахунок статистик, математичне моделювання полів геологічних параметрів [33].

Для дослідження туристично-рекреаційних ресурсів міста Генічеськ Херсонської області нами було обрано методику оцінювання за Є. Ю. Колбовським.

Оцінювати туристичний потенціал території Є. Ю. Колбовський пропонує за таким планом:

1. Наявність привабливих об’єктів історичного спадку: монастирі, сільські храми, пам’ятники археології, місця історичних битв, пам’ятні місця (пов’язані з цікавими історичними подіями), збережені археологічні центри сіл та інших поселень.

2. Наявність унікальних природних об’єктів та об’єктів, пов’язаних з культурним ландшафтом: дворянські садиби і сільські парки, монастирські парки, старі млини і дамби на річках, древні водні шляхи, старовинні алеї ьа окремі дерева; красиві та привабливі для відпочинку озера; привабливі ділянки долин; унікальні валуни; джерела, святі джерела.

3. Наявність місць, обраних населенням для відпочинку самостійно: ділянки річок з тісними алеями, місцями для наметових містечок; ділянки озерних при берегових зон; лісові масиви, що використовуються для збору ягід; лісопарки для відпочинку і прогулянок; річки для сплаву на байдарках, гумових човнах тощо.

4. Висновок про характер туристично-рекреаційного потенціалу регіону:

- які види елементарних рекреаційних чи туристичних занять можна запропонувати в межах регіону;

- які об’єкти активно використовують в туризмі;

- які види туризму мають найбільші перспективи для розвитку за наявності засобів;

- які нові маршрути можна запропонувати;

- які проблеми обмежують використання природного та культурно-історичного потенціалу території [19].

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ

РЕСУРСІВ МІСТА ГЕНІЧЕСЬК

Під туристично-рекреаційними ресурсами розуміють сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, придатних для створення туристичного продукту. Як правило, туристичні ресурси визначають формування туристичної діяльності в тому чи іншому регіоні. Під рекреаційно-туристичними ресурсами в широкому розумінні цього терміну маються на увазі такі: економічні, природні, кліматичні, культурно-історичні, трудові, фінансові, соціальні, виробничі.

Туристичні ресурси міста Генічеськ Херсонської області - це перш за все найтепліше море, сприятливі кліматичні умови (тривале літо понад 200 днів), красиві пляжі, Арабатська стрілка - піщана коса, яка за розмірами не має собі рівних у світі, озеро Сиваш - одне з най унікальніших бальнеологічних водойм планети, що має велику оздоровчу цінність, Азово-Сиваський національний природній парк. Також цінність мають архітектурні об’єкти, такі як: “Храм Різдва Пресвятої Богородиці”, “Арабатська фортеця”, “Генічеський краєзнавчий музей”.